Юридичний словник. Правова норма –це формально визначене, установлене або офіційно визнане державою і забезпечене її примусовою силою правило поведінки загального характеру

Правова норма – це формально визначене, установлене або офіційно визнане державою і забезпечене її примусовою силою правило поведінки загального характеру, направлене на врегулювання суспільних відносин.

Норми-засади – це правові приписи, що закріплюють засади конституційного порядку держави, основи соціально-економічного, політичного та державного життя, взаємовідносини держави і особи, форми власності тощо.

Норми-принципи – це правові приписи, що втілюють і закріплюють принципи права.

Установчі норми (норми-цілі, декларативні норми) – це правові приписи, що визначають мету, завдання окремих інститутів або галузей права.

Норми-дефініції – це норми, що містять визначення правових категорій і понять.

Норми-презумпції – це закріплене в нормативно-правовому акті припущення щодо певного юридичного стану або явища.

Темпоральні норми (норми-строки) – це такі правові приписи, що вказують на якийсь час, настання або закінчення якого тягне певні юридичні наслідки.

Норми-преюдиції – це нормативні приписи, що виключають заперечування вже доведеного факту.

Норми-фікції – це закріплені у правових актах нормативні приписи, що умовно проголошують факт (або обставину), що не є встановленим.

Норми-конструкції – це нормативні приписи, що узагальнюють складні за своїм складом юридичні явища.

Оперативні норми – норми, що відіграють підсобну роль, визначаючи час набуття чинності нормативно-правовим актом, його поширення на нове коло або нові відносини осіб.

Норми-арбітри (колізійні норми) – норми, що регулюють вибір норми в разі розбіжності між декількома нормами.

Гіпотеза – частина правової норми, що вказує на умови (життєві обставини, інакше – юридичні факти), за яких ця правова норма вступає в дію.

Диспозиція – частина правової норми, що містить вказівку на права та/або обов’язки, що виникають у разі настання життєвих обставин, зафіксованих гіпотезою.

Санкція – частина правової норми, що передбачає негативні наслідки в разі невиконання обов’язку або порушення заборони, указаної в диспозиції норми.

Тести для самоконтролю

1. Структура класичної норми права включає:

а) гіпотезу, диспозицію;

б) гіпотезу, санкцію;

в) диспозицію, санкцію;

г) гіпотезу, диспозицію, санкцію.

2. Диспозиція — це:

а) частина норми права, що вказує на фактичні обставини, при настанні яких потрібно виконати правило, викладене в нормі права;

б) самостійна частина системи права, сукупність юридичних норм, що регулюють визначений вид якісно однорідних відносин;

в) елемент механізму правового регулювання, що забезпечує перехід від ідеального уявленого законодавцем порядку до встановлення конкретної можливої або належної поведінки учасників суспільних відносин, передбаченої правовою нормою;

г) це така поведінка людей, яка відповідає зразку, установленому нормою права;

д) це елемент правової норми, який містить правило поведінки, вказує на права та обов'язки сторін у врегульованих нормою права суспільних відносинах.

3. Санкція — це:

а) заохочувальні або каральні заходи (позитивні чи негативні наслідки), що наступають у випадку дотримання або, навпаки, порушення правила, закріпленого в нормі права;

б) частина правової норми, що передбачає заходи примусового впливу, що застосовуються до порушника певного правила поведінки;

в) обов'язок правопорушника, який не існував до вчинення правопорушення, суть якого полягає в настанні для правопорушника несприятливих наслідків за недотримання правової норми;

г) частина правової норми, в якій вказуються сприятливі наслідки, що наступають у результаті дотримання правової норми.

 

4. Гіпотеза — це:

а) частина норми права, що вказує на фактичні обставини, при настанні яких треба виконати правило поведінки, закріплене в нормі права;

б) елемент правової норми, що містить правило поведінки, що вказує на права та обов'язки сторін у врегульованих суспільних відносинах;

в) внутрішня розумова діяльність, ціль якої — зробити зміст норми права зрозумілим для себе;

г) інтерпретація змісту норми права компетентними державними органами, окремими особами з метою правильного її розуміння, застосування організаціями, посадовими особами, громадянами.

 

5. Зазначте регулятивну норму серед перерахованих:

а) зобов'язуюча;

б) динамічна;

в) правонаділяюча;

г) статична;

д) усі з перерахованих;

е) жодна з перерахованих.

 

6. Матеріальна норма:

а) регламентує порядок реалізації суб'єктивних прав і виконання юридичних обов'язків; розрахована на неправомірну поведінку і завжди містить санкції, що застосовуються до правопорушника;

б) містить основні напрямки діяльності, на яких ґрунтується правова система;

в) визначає юридичні права й обов'язки безпосередньо регульованих суспільних відносин;

г) містить правовий матеріал, що використовується при застосуванні права.

 

7. Процесуальна норма — це:

а) установлене державою правило поведінки, що діє лише тоді, коли учасники регульованих суспільних відносин самі для себе не встановили інших правил;

б) норма, що визначає порядок, процедуру реалізації норм матеріального права;

в) норма, що передбачає кілька варіантів поведінки сторін або санкцій за їх порушення;

г) з абсолютною точністю визначає умови дії правової норми, права та обов'язки учасників відносин.

Перерахуйте засоби викладення норм права:

а) прямий і відсильний;

б) відсильний, бланкетний, казуїстичний;

в) казуїстичний і абстрактний;

г) прямий, відсильний, бланкетний, абстрактний, казуїстичний.

8. Бланкетний спосіб викладення норм права:

а) викладено в нормі права всі елементи норми права;

б) припускає, що у статті нормативно-правового акта викладені не всі структурні елементи цієї норми права, але в ній зазначено, в якій статті цього ж нормативно-правового акта викладений відсутній елемент;

в) припускає, що в статті нормативно-правового акта викладені не всі структурні елементи цієї норми права, але із цієї статті випливає, що відсутній елемент викладений в іншому нормативно-правовому акті;

г) припускає, що у статті нормативно-правового акта встановлюються лише відповідальність за порушення визначених правил, проте самих правил, що порушені, у ній не вказано і відсутнє пряме посилання на іншу статтю цього ж нормативно-правового акта.

9. Яка з названих ознак є ознакою норми права:

а) формальна визначеність;

б) наявність державних повноважень;

в) однорідність;

г) постійність.

 

10. Структурний елемент норми права, що вказує на лінію поведінки в певних умовах – це:

а) гіпотеза;

б) диспозиція;

в) бланкетна санкція;

г) санкція.

11. Структурний елемент норми права, що вказує на негативні наслідки в разі невиконання правових приписів – це:

а) гіпотеза;

б) диспозиція;

в) санкція;

г) індукція.

 

12. Структурний елемент норми права, що містить умови, за яких норма права вступає в дію, - це:

а) гіпотеза;

б) диспозиція;

в) санкція;

г) індукція.

 

13. Які засоби впливу на поведінку людей закріплюються в нормах права:

а) декларації, заклики;

б) заборони, дозволи, позитивні зобов’язання;

в) моральні сентенції, політичні програми;

г) заборони, дозволи, політичні програми, позитивні зобов’язання.

 

14. Норми права за функціональною спрямованістю:

а) загальні та спеціальні;

б) регулятивні та охоронні;

в) матеріальні та процесуальні;

г) тимчасові та надзвичайні.

 

15. Норми права залежно від основних методів правового регулювання:

а) матеріальні та процесуальні;

б) загальні та локальні;

в) імперативні та диспозитивні;

г) стимулюючі та обмежуючі.

 

16. Норми, що містять визначення правових категорій, – це:

а) норми-презумпції;

б) норми-дефініції;

в) норми-принципи;

г) норми-конструкції.

 

17. Закріплені у правових актах нормативні приписи, що умовно проголошують факт (або обставину), що не є встановленим, – це:

а) норми-презумпції;

б) норми-дефініції;

в) норми-фікції;

г) норми-преюдиції.

 

18. Залежно від кола осіб, на які поширюється дія норми, розрізняють:

а) постійні, тимчасові, надзвичайні;

б) загальні, спеціальні, виняткові;

в) загальні, локальні;

г) дозвільні, зобов’язуючі, заборонні.

 

19. Альтернативна диспозиція вказує на:

а) варіанти юридичних фактів;

б) варіанти відповідальності за порушення норми права;

в) варіанти правових наслідків юридичних фактів;

г) загальні умови реалізації норми права.

 

Література

1. Егоров А.В. Дефинитивная норма права: Автореферат канд.юрид.наук..- СПб., 2004. - 21 с. (www.law.edu.ru/book/book.asp? bookID=1201134)

2. Жинкин С.А. Некоторые аспекты понятия эффективности норм права // Правоведение. - 2004. - № 1 (252). - С. 191-196.

3. Капустина М.А. Юридические нормы и социальное время //Государство и право на рубеже веков. - СПб., 2000. - С. 110-111

4. Корнута Р. Вітчизняні погляди на структуру норми права // Право України. – 2007. - №.6. – С. 19 – 21.

5. Кудрявцев Ю.В. Нормы права как социальная информация. – М., 1981.

6. Матузов Н. И. Право в системе социальных норм //Правоведение. – 1996. – № 2. – С. 144-157.

7. Мингазов, Л.Х. Эффективность норм международного права /Науч. ред. Ю. Я.Баскин. - Казань: Изд-во Казанок. ун-та, 1990. - 207 с.

8. Недбайло П.Е. Советские социалистические правовые нормы. - Львов: Изд-во Львовского ун-та, 1959. - 169 с.

9. Селиванов В., Діденко Н. Правова природа регулювання суспільних відносин // Право України. – 2000. – № 10. – С. 10-20.

10. Сенякин И.Н. Специальные нормы советского права /Под ред. М.И.Байтина. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1987. - 97 с.

11. Халфина Р.О. Право как средство социального управления. – М.: Наука, 1988. – 255 с.

12. Чечина Н.А. Норма права и судебное решение //Российский ежегодник гражданского и арбитражного процесса. 2002-2003. № 2. - СПб.: Изд.Дом Санкт-Петербургск.гос.ун-та, 2004. - С. 656-721.

13. Чечина Н.А. Нормы советского гражданского процессуального права и нормы морали //Правоведение. - 1970. - № 5. - С. 68-74.

ТЕМА 14. ПРАВОВА СИСТЕМА, СИСТЕМА ПРАВА І