Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Пчола.— 1849.— № 3.




неопублікованю

 

лоруського язика», а далі — А. Могилу (Метлинського) «с глубоким поетическим чувством», І. Галку (М. Костомарова) «с искреннею любов'ю к Украине», Є. Гре­бінку «с живим і бистрим розсказом».

Як бачимо, оцінка творчості письмен­ників (яка, втім, не входила до намірів автора цієї статті) замінюється місткими характеристичними формулами, які вже ставали традиційними. Та й взагалі стат­тя Головацького багато в чому повторю­вала те, що говорилося про Котляревсько­го в російських та зарубіжних журналах («Москвитянине», «ССМ») С. Стебліним-Камінським/І. Срезневським, В. Пасеком та ін. Іноді на статті цих авторів Голо-вацький посилається.

Тоді була написана і стаття «О житті і сочиненіях Грицька Основ'яненка», яка побачила світ у вигляді передмови до львівського видання повісті «Маруся» (1849). Вже на початку статті Головаць-кий намагається охарактеризувати особ­ливості українського літературного проце­су у зв'язку з явищами європейських, за­хіднослов'янських літератур, а також ви­значити місце у цьому процесі окремих письменників.

Якщо Котляревський виступив у літе­ратурі, «коли ще в сусідніх словесностях ледве було забряскло на народну словес­ність», і своїми «посмішками, жартами повалив дряхлий будинок класицизму», то Квітка-Основ'яненко «поклав нам силь­ну основу храму чисто народної словес­ності». Традиційно говориться про вміння письменника «заглянути в руське серце», змальовувати народний побут, звичаї, про його приклад, за яким пішли й інші укра­їнські письменники, «котрі найкращу бу-дучність нашій словесності предвіщають». Після детально поданої біографії письмен­ника характеризується його творчість, яка посідає «почотне місце в крузі чолнійших словесників руських».

Вперше в галицьких джерелах згадую­ться журнал «Украинский вестник» і гу­мористичні «Письма Фалалея Повинухи-на», які «в свій час мали велике вліяння на круг читателей „Вістника"», звідси й починається огляд творчого шляху пи­сьменника з перерахуванням майже всіх його журнальних публікацій, окремих книг і навіть зі згадкою деяких, тоді ще неопублікованих творів.

До заслуг діяльного й плодовитого пи­сьменника Головацький відносив те, що він був «одним із усерднійших сотрудни-ків найновіших часописів російських», «був у близьких відношеннях і постоянній переписці із ізвістнійшими писателями російськими, заодно шанувавшими в нім і оригінальність таланту, і хісновиту ді­яльність» (Твори, с. 284—290).

Серед письменницьких достоїнств Квіт-ки-Основ'яненка відзначаються глибоке знання життя і любовне зображення рід­ної природи, майстерність «в високім не-піддільнім комізмі і іскустві виставляти на вид смішні дивацтва», вміння захопи­ти читача і збудити його почуття. Гово­рить Головацький і про те, що твори пи­сьменника не завжди і не в усьому задо­вольняють «взискательну критику». Втім, неприхильне ставлення до Квітки-Основ'я-ненка з боку деяких людей, «котрі" могли і повинні були приймати сердечне участіє в успіху його трудів», на думку Головаць­кого, компенсувалося увагою й підтрим­кою читачів — і українських, і «чужих і далеких» (Твори, с. 290).

40-ми рр. XIX ст., по суті, закінчується активна й плідна літературно-критична діяльність Головацького. Оцінки літера­турних явищ наступних десятиліть лише зрідка зустрічаються у його приватних листах. Так, у листі до В. Ґанки від 7 чер­вня 1860 р. Головацький звертає увагу на книгу поезій М. Устияновича з передмо­вою Б. Дідицького як доказ того, ніби' в Галичині «ревность к своєнародному рас-тет, появляются молодне таланти, дух народности ободряется й крепится с^ каж-дьім днем» (Твори, с. 322). Це говорилося про той період, який згодом Франко спра­ведливо називав часом застою і рутин­ності.

З неопублікованих праць Головацького привертають увагу фрагменти розвідки, присвяченої литовській літературі, та стат­ті про Бєлінського. Заслугу великого кри­тика Головацький вбачає у тому, що він «первьій разьяснил общественное значе-ние литературьі» і виховав цілу плея­ду послідовників — Тургенєва, Гончарова та ін., в центрі творчості яких стало зоб­раження народного життя й актуальних суспільних явищ224.

г" Петраш О. Останні роки Якова Головаць­кого // Жовтень.— 1980.— № 6.— С. 115.

Оцінюючи розвідку Головацького про Котляревського, Франко зазначав, що автор не зумів показати соціальне й гро­мадянське значення Котляревського, оскільки і сам як слід не розумів живих потреб «руського люду».

Очевидно, зауваження Франка стосує­ться не лише Головацького і його назва­них розвідок, а й всього тодішнього літе­ратурного життя Галичини, перших спроб критичних оцінок літературного доробку українських письменників.

Справа була не тільки у відсутності певних літературно-критичних традицій і належного досвіду в цьому жанрі, а й у історично обумовленому невмінні співвід­нести соціальну проблематику, мотиви художнього твору і його художньо-струк­турні, зображувальні засоби.

Повільний розвиток літературного руху в Галичині, численні політичні й цензурні перешкоди на його шляху надовго закон­сервували вузьке розуміння народності лі­тератури як вірності аксесуарам націо­нальної етнографії та народній мові. Під цим кутом зору розглядалися твори укра­їнських письменників, далеко не рівноцін­ні за своїм соціальним звучанням і ху­дожньою силою, а тому й годі було споді­ватися більш-менш точного визначення їхньої ролі в розвитку літератури, в ду­ховному житті народу, а тим більше — у визвольному русі.

Те, що з різних причин було не під силу піонерам галицького літературного відро­дження, здійснили І. Франко та його по­слідовники. Але справі формування літе­ратурно-критичної думки на Україні при­служилися і перші її вияви у найкращих виступах «Руської трійці». Усім своїм творчим досвідом — і позитивним, і нега­тивним — вони наочно проілюстрували незмінну історичну закономірність тісного зв'язку літературної справи з суспільним життям і революційно-визвольним рухом.

 







Дата добавления: 2015-08-29; просмотров: 578. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2022 год . (0.001 сек.) русская версия | украинская версия