Теорема Фробеніуса-Перрона
Теорема Фробеніуса-Перрона Нерозкладна матриця A має додатнє власне значення a таке, що модулі всіх решта власних чисел не перевищують a: k| ≤; , k = 1,…,m. Числу a відповідає єдиний (з точністю до скалярного множника) власний вектор XA, всі координати якого ненульові і одинакові за знаком: Sign(XA)I = Sign(XA)j , i,j = 1 n. Тобто вектор XA можна вибрати додатнім XA > 0. Зазначимо, що число a називається числом Фробеніуса, а вектор XA – вектором Фробеніуса матриці A (Axa = a xa; a – розв’язок рівняння det(A- I) = 0). Теорема 2. Якщо квадратна n*n матриця A невід’ємна, то вона має невід’ємне власне число a ≥ 0 таке, що для будь-якого іншого її власного числа має місце нерівність | | ≤ a. При цьому існує невід’ємний власний вектор XA ≥ 0, який відповідає . Для формулювання наступної теореми введемо позначення:
|