Теорема Фробеніуса-Перрона Нерозкладна матриця A має додатнє власне значення
a таке, що модулі всіх решта власних чисел не перевищують
a:
k| ≤;
, k = 1,…,m.
Числу
a відповідає єдиний (з точністю до скалярного множника) власний вектор XA, всі координати якого ненульові і одинакові за знаком:
Sign(XA)I = Sign(XA)j ,
i,j = 1
n.
Тобто вектор XA можна вибрати додатнім XA > 0.
Зазначимо, що число
a називається числом Фробеніуса, а вектор XA – вектором Фробеніуса матриці A (Axa =
a xa;
a – розв’язок рівняння det(A-
I) = 0).
Теорема 2. Якщо квадратна n*n матриця A невід’ємна, то вона має невід’ємне власне число
a ≥ 0 таке, що для будь-якого іншого її власного числа
має місце нерівність |
| ≤
a. При цьому існує невід’ємний власний вектор XA ≥ 0, який відповідає
.
Для формулювання наступної теореми введемо позначення:

