Теорія Гельмгольца Перрена.
Подвійний електричний шар в теорії Гельмгольца – Перрена (1851 р.) розглядається як плоский конденсатор, одна обкладинка якого безпосередньо зв’язана з твердою поверхнею, а друга, що має протилежний заряд, знаходиться в рідині на дуже малій відстані від поверхні. Потенціал зосереджений в середині подвійного електричного шару і лінійно спадає від j0 до 0, де j0 - потенціал на поверхні твердої частинки:
eа - діелектрична проникність середовища; d - товщина подвійного електричного шару. Головним досягненням теорії є введення поняття „подвійний електричний шар”, який утворюється під дією електростатичних сил. В момент появи теорії не було сформовано таке поняття, як „іон” (поняття „іон” запропонував Арреніус в 1887 р.), а сама теорія не змогла пояснити електрокінетичні явища відомі на той час.
Рис. 39. Схема будови ПЕШ згідно теорії Гельмгольца – Перрена.
|
(5.15)
