Послідовність створення базових тестових завдань

Ступенева система освіти, кредитно-модульна система організації навчального процесу, вимоги ECTS передбачають необхідність ефективного внутрішньовузівського контролю ЗУН студентів. Розробка тест-завдань і тестів як засобів діагностики рівня освітньо-професійної підготовки починається з визначення умінь, зафіксованих в освітньо-кваліфікаційній характеристиці (ОКХ) фахівця, і знань, що є основою формування цих умінь. Необхідний рівень знань забезпечується змістовими модулями навчальних дисциплін, що наведені в освітньо-професійній програмі (ОПП) підготовки фахівця. У свою чергу, змістові модулі формуються за допомогою навчальних елементів. Засвоєння саме навчальних елементів контролюється, через тестування відповідного рівня знань – ознайомчо-орієнтовного, понятійно-аналітичного і продуктивно-синтетичного. Тому навчальні елементи повинні бути достатньо явно визначеними складовими навчальних програм, побудованих за модульним принципом.

Модуль – це, як правило, навчальна дисципліна (нормативна, вибіркова, додаткова) або декілька споріднених навчальних дисциплін. Модуль може складатись з декількох змістових модулів. Але, виходячи з психофізіологічних норм засвоєння навчальних елементів, при використанні оптимальних форм, методів і засобів навчання, залежно від кількості кредитів, дисципліна (модуль) може мати 2-6 змістових модулів. Це означає, що зручним є варіант, коли один змістовий модуль відповідає одному кредиту з урахуванням годин, відведених для аудиторної, самостійної і навчально-наукової роботи студентів. Кількість годин, передбачених для вивчення змістових модулів, може бути різною, але в цілому відповідати кількості кредитів, відведених навчальним планом для дисципліни. Такий підхід особливо важливий для професійно-орієнтованих дисциплін, де можливі серйозні зміни змісту модуля чи окремого змістового модуля.

Вважаємо, що для кожного змістового модуля доцільно скласти перелік нормативних навчальних елементів, які забезпечують відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень (молодшого спеціаліста, бакалавра, магістра) і засвоюються у процесі лекційних, практичних, семінарських, лабораторних, самостійних індивідуальних занять, практики, кваліфікаційних робіт і контрольних заходів. Ці навчальні елементи повинні контролюватись на всіх необхідних рівнях внутрішньовузівського і експертного контролю, тому що вони забезпечують необхідний рівень знань, умінь і навичок для роботи на первинних посадах.

Нормативні навчальні елементи повинні знайти відображення у структурі залікового кредиту з модуля, бути основою для розробки базових тест-завдань. Оптимальна кількість навчальних елементів, яку можуть засвоїти студенти за академічну годину, залежить від психофізіологічних характеристик індивідуума, визначена в результаті педагогічних досліджень. У ХНУ ім. В.Н.Каразіна під керівництвом професора В.Ю.Некоса було експериментально встановлено, що за академічну годину в аудиторному режимі студент може ефективно засвоїти 3-5 навчальних елементів. Враховуючи, що максимальна кількість навчальної інформації може складати згідно з [11] не більше 7 нових термінів за академічну годину, то науково обґрунтована кількість навчальних елементів може бути визначена з кожного модуля. Таким чином залежно від кількості кредитів визначається оптимальна кількість нормативних навчальних елементів, що підлягають контролю.

На рис. 3.1 схематично показана послідовність створення тест-завдань.

За алгоритмом створення системи базових тестових завдань стандартизованих форм (рис 3.1) необхідно починати з визначення груп нормативних навчальних елементів, що підлягають тестовому контролю. На підставі аналізу змістових модулів розробляють тест-завдання відповідної форми, типу і виду, виходячи зі змісту тест-завдання і потрібного рівня сформованих знань. Далі тест-завдання розподіляють на умовні групи, що дає змогу підібрати для кожного навчального елемента оптимальну форму, тип і вид завдання з урахуванням принципів педагогічних вимірювань. Деякі навчальні елементи доцільно подати в різній формі, тому що в процесі їх апробації на різних контингентах тестованих і визначення діагностичних властивостей частина тест-завдання буде відкинута. Розроблені тест-завдання використовують для компонування проекту тесту. Після проведення тестового іспиту і визначення статистичних параметрів тест-завдань і тесту, формують систему базових тест-завдань, які потім використовують для конструювання тестів різної складності й необхідної довжини.

Рис. 3.1. - Схема послідовності створення системи базових тестових завдань

Вільно орієнтуватись у великому різноманітті тест-завдань допомагають уніфіковані й певною мірою стандартизовані МОН України форми завдань, які після узагальнення подані на рис. 3.2.