Насиченість ковалентного зв’язку

Атоми володіють різноманітними можливостями для утворення ковалентних зв’язків. Загальне число ковалентних зв’язків, які здатен утворити атом, обмежене. Воно визнача-ється загальним числом валентних орбіталей, використання яких для утворення ковалентних зв’язків виявляється енергетично вигідним. Квантово-хімічні розрахунки показали, що до подібних орбіталей належать s - і р -орбіталі зовнішнього електронного шару та d -орбіталі попереднього, в деяких випадках в якості валентних орбіталей можуть використо-вуватись і d -орбіталі зовнішнього енергетичного рівня (наприклад, у атомів Сульфуру, Хлору, Фосфору).

Атоми всіх елементів другого періоду на зовнішньому шарі мають чотири орбіталі (1 s і 3 р), тому максимальна ковалентність елементів другого періоду дорівнює чотирьом.

Атоми елементів третього та наступних періодів можуть використовувати для утворення ковалентного зв’язку не лише s- і р-, а і d -орбіталі. Так, у елементів третього періоду максимальна ковалентність може досягати дев’яти.

Здатність атомів приймати участь в утворенні обмеженого числа ковалентних зв’язків називається насиченістю ковалентного зв’язку.

Напрямленість ковалентного зв’язку

Властивості молекули, її реакційна здатність значною мірою залежить не лише від міцності зв’язку, а й від її просторової будови.

Перекривання валентних електронних хмар відбувається у певному напрямку відносно до атомів, що взаємодіють, тобто ковалентний зв’язок володіє напрямленістю. Так, у молекулі водню перекривання атомних s- електронних хмар відбувається по прямій лінії, яка з’єднує ядра атомів, що взаємодіють. Утворений таким чином ковалентний зв’язок називається s-зв’язок (s-сігма). Хімічний зв’язок, для якого лінія, що сполучає центри атомних ядер є віссю симетрії електронної хмари, називається s-зв’язком. s-Зв’язок може утворюватись і при взаємодії s- і р -електронних хмар (наприклад, Н₂О, НС1, Н₂S) та р- і р -електронних хмар (наприклад, О₂, N₂, С1₂). В утворенні s-зв’язку приймають участь переважно гібридизовані атомні р -орбіталі, які мають форму несиметричної об’ємної вісімки.

При взаємодії р -електронних хмар, орієнтованих перпендикулярно осі зв’язку, утворюється не одна, а дві області перекривання, розміщені по обидва боки від цієї осі. Такий ковалентний зв’язок є p-зв’язок (p-пі). Хімічний зв’язок, для якого електронна хмара, що зв’язує атоми має лише площину симетрії, що проходить через атомні ядра, називається p-зв’язок. В утворенні p-зв’язку приймають участь тільки негібридизовані атомні р -орбіталі.

Якщо при утворенні хімічного зв’язку перекриваються d−d- атомні орбіталі, то вони мають також одну площину симетрії, що проходить через атомні ядра (чотири точки перекриття). Тому це буде також p-зв’язок.

Кратність ковалентного зв’язку

Кратні зв’язки − це зв’язки, які здійснюються більше, ніж однією парою електронів. Перший зв’язок, який розглядаються у будь-якій парі елементів, буде s-зв’язком, решта (якщо вони є в цій же парі елементів) − p-зв’язком. Графічне зображення молекули етилену (С₂Н₄) таке:

Н Н

С = С

Н Н

У молекулі етилену кожен із збуджених атомів Карбону підлягає sp ²-гібридизації: дві гібридні орбіталі використо-вуються на утворення зв’язку з двома атомами Гідроґену, а третя гібридна орбіталь − для зв’язку з другим атомом Карбону. Четверта атомна орбіталь набуває знову форму правильної об’ємної вісімки і приймає участь в утворенні p-зв’язку з Карбоном-сусідом. Три s-зв’язки лежать в одній площині, перпендикулярно до неї розміщується площина орбіталей, що утворюють p-зв’язок.

Молекула азоту має трикратний зв’язок (NºN). У цій парі елементів один s-зв’язок і два p-зв’язки, які розташовуються один відносно одного перпендикулярно.

4.4. Йонний зв’язок

Зв’язок йонного типу здійснюється в результаті взаємного електростатичного притягання протилежно заряджених йонів, які виникають при віддачі електронів електронейтральними атомами (така позитивно заряджена частинка називається катіоном) або приєднанні електронів до електронейтральних атомів (така негативно заряджена частинка називається аніоном). Йон може бути простим, тобто складатись із одного виду атома (наприклад, Nа¹⁺, Ва²⁺, S²⁻), або складним, тобто складатись з кількох видів атомів (наприклад, NН₄¹⁺, ОН¹⁻, SО₄²⁻).

Так як при утворенні йонного зв’язку відбувається повна передача електронів, то утворена молекула складається із обособлених йонів, які мають протилежні заряди. Далі відбувається зміщення електронної оболонки (всі електрони атома її утворюють) під дією електричного поля, що створюється йонами. Це явище називається поляризація йонів. Поляризація − процес двохсторонній, в ньому поєднується поляризуюча дія йонів з їх поляризованістю. Практично доводиться рахуватись лише з поляризуючою дією катіонів (тобто їх здатністю деформувати електронну хмару іншого йону) та поляризованістю аніонів (тобто здатністю їх електронної оболонки до деформації під дією електростатичного поля іншого йону).

Поляризуюча дія катіонів тим більша, чим менший їх радіус і більший заряд. Поляризованість аніонів зростає при збільшенні радіусу та зменшенні заряду йону. При однаковому значенні головного квантового числа р -електронні хмари поляризуються сильніше, ніж s -хмари.

Типовий йонний зв’язок у сполуках утворюють елементи 1-А групи.