Соціальна сутність культури

 

АСС – аварийно спасательная служба.

АХОВ – аварийно химически опасные вещества.

БОВ – биологически опасные вещества.

БС – биологические средства

ВВ – взрывчатые вещества.

ВВС – Военно-воздушные силы.

ВМФ – Военно-морской флот.

ВОЗ – Всемирная орга­низация здравоохранения.

ВПХР – войсковой прибор химической разведки.

ВС РФ – Вооруженные силы Российской федерации.

ВТВ – высокотоксичные вещества.

ВТО – Всемирная туристическая организация

ВТО – высокоточное оружие.

ВЦМК –Всероссийский центр медицины катастроф.

ГО –гражданская оборона.

ГИБДД – Государственная инспекция безопасности дородного движения.

ДТП – дорожно-транспортное происшествие.

ЕЦПП –Европейский центр предотвращения бедствий и про­гнозирования землетрясений (штаб- квартира в Греции).

ИСЗ – индивидуальные средства защиты.

ИФАС – Федерация специалистов по охране труда и промышленной гигиене, координирует разработки по всему комплексу вопросов, связанных с безопасностью труда.

КОСПАС-САРСАТ – международная космическая система поиска аварийных судов и самолётов.

ЛСО – локальные системы оповещения.

МАГАТЭ – Международное агентство по атомной энергетике.

МКРЗ – Международный комитет по радиационной защите.

МОРБОТ – Международная организация по безопасности и охране труда, координирует разработки по вопросам прогнозирования ри­ска и создания средств защиты.

МОТ – Международная организация труда, разрабатывает рекомендации по нормализации условий труда.

МСОП – Международный союз охраны природы.

МЧС – Министерство по чрезвычайным ситуациям.

ОВ – отравляющие вещества.

ОМП – оружие массового поражения.

ПАВ – поверхностно-активные вещества.

ПВО – противовоздушная оборона.

ПРО – противоракетная оборона.

ПДД – Правила дорожного движения

ПДК – предельно допустимые концентрации.

РВ – радиоактивные вещества.

РОО – радиационно опасный объект.

РСЧС – Российская система предупреждения и действий в чрезвычайных ситуациях.

СБ – стихийное бедствие.

СДЯВ – сильно действующие ядовитые вещества.

СОО – станция обеззараживания одежды.

СОП – санитарно-обмывочный пункт.

СОТ – станция обеззараживания транспорта.

УК РФ – Уголовный кодекс Российской Федерации.

ФОВ – фосфорорганические отравляющие вещества.

ХОВ – химически опасные вещества.

ХОО – химически опасный объект.

ЧС – чрезвычайная ситуация.

ЧСО –частичная санитарная обработка.

ЮНЕП – специализированное постоянно действующее учреждение при ООН – Програм­ма ООН по окружающей среде со штаб-квартирой в г.Найроби (Кения), действует с 1973 г.

 

 

Городяненко

Культура як соціальний феномен

У сучасному розумінні культура є поліцентричним утворенням, особливою реальністю, буттєвим виміром таких суб'єктів історії, як індивіди, спільноти, нації, ци­вілізації, суспільства, розвиток яких відбувається на по­літичній основі. Закономірності функціонування, роль і місце культури в суспільній системі, особливості куль­турних потреб різноманітних сегментів соціуму є науко­вою і прикладною проблематикою соціології культури.

Соціальна сутність культури

У сучасному світі термін «культура» вживається до­сить широко, через що багато фахівців вважає, що він уже втратив термінологічну конкретність. Наприклад, якщо донедавна культура традиційно стосувалася спільнот, які займали загальну територію, розмовляли однією мовою, поклонялись одному божеству, подібно поводилися в аналогічних ситуаціях повсякденного життя, то теперішнє населення географічно і політично зосереджене в одній країні, є розмаїттям етнічних груп і субкультур, кожній з яких притаманний власний спо­сіб життя. Це означає, що сучасні суспільства — полі-культурні. Тому в сучасному розумінні культура є на­багато складнішим та індивідуалізованішим явищем.

Термін «культура» вперше почали використовувати у Давньому Римі, де він означав обробіток землі, вихо­вання, освіту. Тепер він утратив свій первісний зміст і позначає найрізноманітніші грані поведінки людини, види її діяльності.

 

Пізнанню багатоплановості культури як особливо складного соціального феномену сприяє погляд на неї з таких позицій:

 

1. Культура — особлива сфера, спосіб і результат людської життєдіяльності. Таке бачення виокремлює сутнісну особливість культури: вона завжди є витвором людини, результатом її активного, діяльного ставлення до світу. Культура відіграє роль зв'язного елементу в системі «людина — природа». Завдяки діяльності люди­ни природа постає як сфера реалізації її творчих здібностей. Тому культура є сукупністю всього, створеного зу­силлями людини. З цього погляду до культури нале­жить навіть найпростіший, створений людиною пред­мет, будь-яка її думка, ідея.

Культура (лат. сиlturа — догляд, освіта, розвиток) — соціально-прогресивна творча діяльність людей в усіх сферах буття і свідо­мості, спрямована на зміну дійсності, перетворення багатства людської історії на внутрішнє багатство особистості, на всебічний і повний вияв і розвиток сутнісних сил людини.

У такому розумінні культури підкреслюється її багатоаспектність, оскільки різноманітною є людська діяльність. Отже, культура є діалектичною єдністю процесів опредметнювання і розпредметнювання (рис. 2.11).

 

Культура як діяльність
Опредметнювання — творен­ня нових культурних ціннос­тей (власне творчість є діяльнісним аспектом культури)	Розпредметнювання — засво­єння культурної спадщини, спільного культурно-історич­ного досвіду

 

Рис. 2.11. Культура як діалектична єдність процесів опредметнювання і розпредметнювання

 

2. Культура — загальний рівень розвитку суспільс­тва, його освіченості на шляху від «дикості до цивілізо­ваності». У романських мовах бути «культурним» озна­чало бути добре освіченим, мати вишукані манери. В іс­торії людства відомі культурні піднесення епохального характеру, наприклад епоха Відродження (Ренесанс). Формування нових суспільних відносин також є культуротворчим процесом.

3. Культура — це сукупність суспільних досягнень (у т. ч. й технологій), матеріальних і духовних ціннос­тей, ідеалів, цілей, значущих для людини і суспільства. У цьому розумінні культура є соціальною пам'яттю, во­на зберігає, акумулює в собі попередній досвід, забезпе­чуючи безперервність духовного розвитку суспільства (людства).

4. Культура як соціальний інститут. Вона визначає цінності і норми поведінки людей у конкретній системі суспільних відносин, забезпечує стабільність суспіль­ства. Культура як соціальний інститут суспільства задовольняє духовні, освітні, наукові, художні, релігійні потреби, пов'язані з дотриманням і засвоєнням певних цінностей, норм, звичаїв, традицій, способів життя. То­му вона є і способом соціалізації людини.

5. Культура — це духовний вимір будь-якої діяльнос­ті, в якому формуються її мотиви, принципи, правила, норми, мета і зміст. У такому розумінні вона пов'язана з волею людини, звільняє людину від шаблонів, стереоти­пів, надає діяльності вільного самовираження, творчос­ті. Водночас культура виховує відповідальність, здат­ність до внутрішнього (морального) обмеження.

 

Розкриттю сутності культури сприяє пізнання та­ких її ознак:

а) культура передається через навчання. Вона не є природженою, не передається біологічно, неможлива поза соціальною комунікацію. Тільки за допомогою ко­мунікації уможливлюється засвоєння культури, оволо­діння нею;

б) культура не є статичною, вона відтворює час, змі­нюється і розвивається. Тобто за своєю суттю культура є історичною. Людина не лише успадковує культуру, а й оновлює, змінює її, виходить за її межі;

в) культура є основою формування особистих і колек­тивних ідентичностей, надає відчуття належності до ширших спільнот. Наприклад, коли людина каже: «Я — українець», то відносить себе до української культури, її традицій, ритуалів, форм суспільної діяльності;

г) культура — це штучно створене людьми (за допо­могою мови, мислення, символічних значень) середови­ще існування.

Культура, пронизуючи всі ланки суспільства, одно­часно відіграє роль середовища, засобу і результату життєдіяльності соціальних суб'єктів (особистостей, со­ціальних груп і спільнот, суспільств, людства) взагалі. Оскільки людська життєдіяльність розгортається пере­важно в матеріальній та духовній сферах, можна виок­ремити відповідні галузі культури (рис. 2.12).

 

Культура
Матеріальна	Духовна
Засоби і знаряддя виробництва Речі і відносини в побуті Техніка і технології Книги, машини, картини	Діяльність: пізнавальна, творча, естетична Міфи, релігія, мистецтво, наука Соціальні цінності і норми

 

Рис. 2.12. Структура культури

 

Матеріальну культуру утворюють створені люди­ною фізичні об'єкти (матеріальні цінності): машини, будинки, навіть штучний клімат.

Духовна культура охоплює сферу свідомості, філософію, релігію, науку, мистецтво, літературу, міфологію. Її складовою є світ ціннісного знання (система цінностей, норм, звичаїв, традицій). Духовні цінності задають координати життя людини, створюють можливості для її світоглядного самовизначення, регулюють суспільні відносини, залу­чають до прекрасного, істинного, формують інтелект, моральні якості. Загалом духовна культура характери­зує внутрішнє багатство людини, ступінь розвинутості її духовного світу, активність її духовного життя. Чим розвинутішим є суспільство, тим вищу цінність у ньо­му має духовна культура.