Березень 1 тиждень. Тема. Утворення відносних прикметників

Тема. Утворення відносних прикметників. Дикі тварини та

їхні дитинчата.

Мета: розвивати фонематичний слух, учити виділяти зада-

ний звук; учити складати описові розповіді за зразком

і запитаннями; вправляти у правильному вживанні

іменників у різних відмінках, учити утворювати

іменники — назви дитинчат тварин, відносні прикмет-

ники (вовчий, заячий…); виховувати бажання помічати

нові слова.

Матеріали: демонстраційний: іграшкабілченя, картки із зображен-

нями диких тварин — вовченяти, зайченяти, вовка,

лисиці;

роздавальний: предметні картки із зображеннями диких

тварин, паперові хвости різних тварин.

Хід заняття

1. Психогімнастика.

2. Г ра «Знайди звук».

Вихователь розповідає, що до дітей у гості прийшло маленьке

білченя (іграшка) і пропонує пограти в гру «Знайди звук». Діти

стають у коло, всередині вихователь із іграшкоюбілченятком.

Білченя розповідає віршик. Якщо діти чують звук [ч] — іміту-

ють звук потяга, що їде; [ш] — піднімають руки вгору — по-

казують, як гілочки хитаються від вітру; [с] — рукою імітують

рухи вужа, що повзе у траві; [з] — руками показують, як ле-

тить комар.

Заєць спати захотів

Заєць спати захотів,

Сам постелю постелив,

Сам собі приніс подушку,

Підмостив її під вушко.

Та у зайця довге вушко —

Все звисає із подушки.

М. Стельмах

— Який звук ми не зустріли у віршику? ([ч])

— Згадайте слова, у яких живе звук [ч]. (Чайник, чай, чис-

то і т. ін.)

Білченя пропонує відгадати загадку, у її відгадці теж живе

звук [ч].

Маленька дитинка

На сосні чи на ялинці

Лісові збира гостинці.

Жвава, як вогонь, прудка,

Донька лісу, хто така?

(Білченя, білочка.)

Діти можуть дати відповідь «білка», але вона не правильна.

Зверніть увагу на те, що у словівідповіді має бути звук [ч].

3. В права «Відгадай та назви».

Білченя пропонує розглянути малюнки із зображеннями його

друзів. Вихователь збирає дітей біля дошки, де висять малюнки

із зображеннями зайченяти, вовченяти, вовка та лисиці.

— Як ви вважаєте, з ким товаришує білченя? Здогадайтеся,

послухавши опис цих звірів.

— Маленьке пухнасте звірятко. Має довгі вуха, малесень-

кий хвостик. Живе у лісі. Усіх боїться та тремтить. Має добру,

ніжну мамузайчиху. Хто це? (Зайченя.)

Вихователь показує на зображення зайченяти.

— Маленьке звірятко сірого кольору. Має гострі вушка, чорні

очі, вміє вити. Живе у лісі. Має мамувовчицю. Хто це? (Вовченя.)

Вихователь показує на зображення вовченяти.

4. Фізкультхвилинка.

Вихователь пропонує дітям послухати загадки, а відгадки

показати рухами, не називаючи вголос.

Я — вухатий ваш дружок.

В мене теплий кожушок,

Куций хвостик, довгі вуха.

Я усіхусіх боюся.

(Заєць.)

В лісі модниця гуляє,

На всі боки поглядає.

На ній шуба дорога,

Вся горить, як золота.

Хвіст пухнастий та м’який,

Як же зветься звір такий?

(Лисиця.)

У ночі холодні

Ходять голодні

І на весь ліс грізно виють.

Де б їжі дістати,

Здобич спіймати,

Тільки про те і мріють.

(Вовки.)

Буркотливий, вайлуватий,

Ходить лісом дід кошлатий.

Влітку любить полювати,

А узимку міцно спати.

(Ведмідь.)

В мене шуба з колючок,

В мене сіра спинка.

Ніс, як гарний п’ятачок,

Очі — намистинки.

(Їжачок.)

5. В права «Назви дитинча».

Вихователь просить дітей назвати дитинчат тварин.

У білки — білченя, у лисиці — лисеня, у зайця — зайче-

ня, у ведмедя — ведмежа, у вовка — вовченя, у їжака — їжа-

ченя, у лося — лосеня.

6. Г ра «Чий хвіст?».

Кожна дитина отримує картку із зображенням дикого звіра.

Вихователь розкладає на килимі вирізані з паперу хвости різних

тварин. Діти рухаються групою, імітуючи рухи «своїх» звірів.

За сигналом вихователя діти мають знайти хвости «своїх» звірів

і назвати — чиї саме хвости (вовчий, заячий, лисячий, ведме-

жий, білячий) у них.

7. Підсумок заняття.

— Про кого ми сьогодні розповідали?

— Дитинча якої тварини вам подобається більше за всіх?

— Складіть про нього розповідь і розкажіть удома.