Тема 3. Виробництво, споживання та інвестиції
№495. Виробнича функція Y=K0,5L0,5 має віддачу: 1) спадну; 2) постійну; 3) зростаючу; 4) підпорядковану широким коливанням; 5) усі відповіді неправильні.
№496. Яке рішення не ухвалює конкурентна фірма: 1) кількість працівників, яких доцільно найняти; 2) обсяг інвестицій у машини та устаткування; 3) ціну на свою продукцію; 4) обсяг виробленої продукції;
№497. Що не характеризує виробничу функцію Коба-Дугласа: 1) частки факторів виробництва у національному доході є сталими; 2) постійна віддача від масштабу; 3) усі фактори привласнюють їхні граничні продукти; 4) капітал і праця отримують рівні частини національного доходу.
№498. Що розуміють під функціональним розподілом доходу: 1) розподіл доходу між споживанням і заощадженням; 2) розподіл національного доходу між власниками різних факторів виробництва; 3) розподіл доходів між державою та діловими одиницями; 4) розподіл фірмою доходу на дивіденди й розвиток виробництва; 5) усі відповіді неправильні.
№499. Якщо унаслідок якогось природного катаклізму обсяг основного капіталу країни різко зменшився, то ставки реальної заробітної плати: 1) не зміняться; 2) збільшаться; 3) зменшаться; 4) можуть як збільшитись, так і зменшитись; 5) усі відповіді неправильні.
№500. Зі збільшенням обсягу капіталу граничний продукт праці: 1) збільшується; 2) зменшується; 3) не змінюється; 4) може як збільшитись, так і зменшитись; 5) усі відповіді неправильні.
№501. Реальну заробітну плату обчислюють як: 1) відношення номінальної зарплати до рівня цін; 2) відношення рівня цін до номінальної зарплати; 3) відношення номінальної зарплати до суми цін товарів і послуг, куплених за неї; 4) відношення суми цін товарів і послуг, куплених за номінальну зарплату до рівня цін; 5) усі відповіді неправильні.
№502. Зі збільшенням кількості праці граничний продукт капіталу: 1) зменшується; 2) збільшується; 3) не змінюється; 4) може як збільшитись, так і зменшитись; 5) усі відповіді неправильні.
№503. Що належить до напрямів використання особистих доходів: 1) споживання; 2) заощадження; 3) сплата податків; 4) усі напрями.
№504. У країнах із розвинутою ринковою економікою у структурі доходів сім’ї найвищу питому вагу мають: 1) заробітна плата; 2) доходи від підсобного господарства; 3) майнові доходи; 4) трансферні державні платежі; 5) доходи від тіньової економіки.
№505. Якщо виробнича функція містить два фактори і характеризується постійною віддачею від масштабу, то подвоєння обох факторів: 1) збільшить обсяг виробництва у два рази; 2) не змінить обсяг виробництва; 3) збільшить обсяг виробництва у чотири рази; 4) зменшить обсяг виробництва наполовину; 5) усі відповіді неправильні.
№506. Конкурентній фірмі вигідно наймати працівників доти, доки граничний продукт праці не зрівняється із: 1) реальною заробітною платою; 2) ціною одиниці продукції фірми; 3) відношенням капіталу до праці; 4) граничним продуктом капіталу; 5) усі твердження неправильні.
№507. У національній економіці кількість відпрацьованих за рік людино-годин не залежить від: 1) кількості населення працездатного віку; 2) коефіцієнта участі в робочій силі; 3) середньої тривалості робочого дня; 4) рівня членства найманих працівників у трудових спілках; 5) кількості святкових і вихідних днів та тривалості відпустки.
№508. Що не впливає на підвищення продуктивності праці: 1) науково-технічний прогрес; 2) рівень освіти і кваліфікації працівників; 3) місткість ринку і розмір підприємств; 4) збільшення кількості працівників; 5) рівень організації виробництва.
№509. Виробничій функції притаманна властивість спадного граничного продукту, якщо: 1) відсоток зростання обсягу продукції менший за відсоток, на який зросли всі фактори виробництва; 2) додатковий обсяг продукції, який отримують від застосування додаткової одиниці фактора за незмінної кількості інших факторів, зменшується; 3) додатковий обсяг продукції від застосування додаткової одиниці фактора зі збільшенням на таку саму величину кількості інших факторів, зменшується; 4) додатковий обсяг продукцї, який отримують на кожен із факторів, зменшується; 5) усі відповіді неправильні.
№510. Диференціація доходів населення – це: 1) неоднаковий рівень доходів домогосподарств або працівників; 2) висока частка майнових доходів у структурі доходів населення; 3) зміна співвідношення між мінімальною зарплатою і мінімальною пенсією; 4) висока частка соціальних трансферів у структурі доходів населення; 5) усі твердження неправильні.
№511. Що не характеризує кейнсіанську функцію споживання: 1) гранична схильність до споживання коливається в межах від нуля до одиниці; 2) зі зростанням доходу середня схильність до споживання знижується; 3) основним визначником споживання є поточний використовуваний дохід; 4) раціональні індивіди хочуть підтримувати приблизно однаковий рівень споживання протягом всього життя; 5) усі твердження правильні.
№512. Хто з економістів відвів сфері споживання ключову роль у макроекономічному аналізі: 1) Карл Маркс; 2) Джон Мейнард Кейнс; 3) Мілтон Фрідман; 4) Альфред Маршал; 5) Ірвінг Фішер.
№513. Гіпотеза життєвого циклу передбачає, що споживання є функцією: 1) лише поточного використовуваного доходу; 2) поточного використовуваного доходу і майбутнього доходу; 3) поточного використовуваного доходу і майна; 4) доходу за весь трудовий період і майна; 5) усі відповіді неправильні.
№514. Гіпотеза постійного доходу М. Фрідмана твердить, що гранична схильність до споживання доходу становить: 1) одиницю; 2) нуль; 3) вища для постійного доходу, ніж для тимчасового доходу; 4) нижча для постійного доходу, ніж для тимчасового доходу;
№515. Дж. М. Кейнс твердив, що гранична схильність до споживання додаткового доходу є: 1) нуль; 2) одиниця; 3) між нулем і одиницею; 4) більша від одиниці; 5) від’ємною величиною.
№516.Згідно з кейнсіанською функцією споживання, обсяг споживання визначають головно: 1) використовуваний поточний дохід і процентна ставка; 2) використовуваний поточний дохід і майбутній дохід; 3) використовуваний поточний дохід; 4) рівень заощаджень і процентна ставка; 5) усі твердження неправильні.
№517. Якщо процентна ставка становить 10%, то вартість нинішнього вкладу у 100 грн. через два роки еквівалентна: 1) 133,1; 2) 121; 3) 82,64; 4) 90; 5) усі відповіді неправильні.
№518. Витрати на капітал у неокласичній моделі інвестицій не залежать від: 1) процентної ставки; 2) норми амортизації; 3) темпу зміни ціни капіталу; 4) граничного продукту капіталу; 5) залежать від усіх чинників.
№519. Зі зростанням реальної процентної ставки обсяг інвестицій: 1) збільшується, бо граничний продукт капіталу збільшується; 2) збільшується, бо витрати на капітал зменшуються; 3) зменшується, бо граничний продукт капіталу зменшується; 4) зменшується, бо витрати на капітал збільшуються; 5) усі твердження неправильні.
№520. Згідно з теорією інвестування Тобіна, у фірм є стимули до інвестування, коли: 1) ринкова вартість функціонуючого капіталу менша, ніж його відновна вартість; 2) ринкова вартість функціонуючого капіталу більша, ніж його відновна вартість; 3) відновна вартість функціонуючого капіталу дорівнює витратам на капітал; 4) правильні відповіді 1 і 3; 5) усі відповіді неправильні.
№521. Дж. М. Кейнс твердив, що видатки на споживання в країні залежать від: 1) рівня поточного використовуваного доходу; 2) рівня національного доходу; 3) вікової структури населення; 4) темпу приросту пропозиції грошей; 5) усі твердження неправильні.
№522. Між якими величинами є обернена залежність: 1) інвестиційними видатками і валовим внутрішнім продуктом; 2) заощадженнями і використовуваним доходом; 3) споживчими видатками і використовуваним доходом; 4) інвестиційними видатками і процентною ставкою; 5) усі твердження неправильні.
№523. Якщо використовуваний дохід у країні збільшується, то у тривалому періоді: 1) середня схильність до споживання і до заощадження не зміняться; 2) середня схильність до споживання і до заощадження збільшаться; 3) середня схильність до споживання зменшиться, а до заощадження збільшиться; 4) середня схильність до споживання і до заощадження зменшаться; 5) усі твердження неправильні.
№524. У довгостроковому періоді граничний продукт капіталу дорівнює: 1) реальним витратам на одиницю капіталу; 2) реальній процентній ставці; 3) номінальній процентній ставці; 4) рівню інфляції; 5) усі твердження неправильні.
№525. Що не характеризує модель поведінки споживача, яку називають гіпотезою життєвого циклу: 1) індивіди планують своє споживання і заощадження на тривалий період; 2) раціональні споживачі хочуть підтримувати приблизно однаковий рівень споживання протягом свого життя; 3) доходи людей різко знижуються з виходом на пенсію, тому для підтримання однакового рівня споживання упродовж життєвого циклу потрібно заощаджувати у трудовому періоді; 4) обсяг споживання є функцією доходу за весь трудовий період та майна; 5) зі зростанням доходу середня схильність до споживання у тривалому періоді знижується.
№526. Якщо домогосподарства не витрачають весь свій дохід на споживання і вкладають невитрачену суму у банк, то можна сказати, що вони: 1) заощаджують та інвестують; 2) заощаджуюють, та не інвестують; 3) інвестують, але не заощаджують; 4) не заощаджуюють і не інвестують; 5) усі твердження неправильні.
№527. Яке твердження неправильне: 1) гранична схильність до споживання – це числове значення нахилу функції споживання; 2) з моделі поведінки споживача Ірвінга Фішера випливає, що обсяг споживання визначається доходом, який споживач сподівається отримати упродовж свого життя; 3) гіпотеза життєвого циклу не може пояснити загадки споживання; 4) чинники, котрі збільшують граничний продукт капіталу переміщують функцію інвестицій управо; 5) витрати на одиницю капіталу прямо пропорційні реальній процентній ставці.
№528. Яке твердження характеризує точку нульового заощадження: 1) величина заощаджень дорівнює обсягові інвестицій; 2) величина заощаджень дорівнює обсягові споживання; 3) гранична схильність до споживання дорівнює 1; 4) величина доходу дорівнює обсягові споживання; 5) жодне не узгоджується.
№529. Особисті заощадження – це: 1) загальна сума усіх активів домогосподарства; 2) загальна сума усіх активів домогосподарства за вирахуванням суми його зобов’язань; 3) частина використовуваного доходу домогосподарства, що не витрачена на споживання; 4) сума фінансових активів домогосподарства; 5) усі твердження неправильні.
№530. Що не належить до напрямків витрачання використовуваного доходу: 1) придбання товарів тривалого користування; 2) заощадження; 3) оплата послуг; 4) сплата особистих податків; 5) придбання товарів щоденного вжитку.
№531. Чисті національні заощадження – це: 1) сума особистих і державних заощаджень, а також нерозподіленого прибутку підприємств; 2) сума валових національних заощаджень та амортизації; 3) різниця між приватними заощадженнями та амортизацією; 4) різниця між державними та приватними заощадженнями; 5) різниця між валовими національними заощадженнями та особистими заощадженнями.
№532. Середня схильність до споживання – це: 1) відношення приросту споживчих видатків до приросту використовуваного доходу, який спричинив зміну споживання; 2) частка заощаджень у використовуваному доході; 3) обсяг споживчих видатків на душу населення; 4) частка споживання у використовуваному доході; 5) обсяг споживання, що відповідає точці нульового заощадження.
№533. Яке твердження неправильне: 1) середня схильність до заощадження не може набувати від’ємних значень; 2) гранична схильність до заощадження – величина додатна і менша за одиницю; 3) середня схильність до споживання – додатна величина; 4) гранична схильність до споживання – величина додатна і менша за одиницю; 5) сума граничних схильностей до споживання і заощадження дорівнює одиниці.
№534. Яке твердження правильне: 1) незаможні сім’ї витрачають на споживання продуктів харчування меншу частину свого використовуваного доходу; 2) відношення особистих заощаджень до ВВП називають рівнем чистих національних заощаджень; 3) точку перетину бісектриси прямого кута із функцією споживання називають точкою нульового заощадження; 4) сума середніх схильностей до споживання і заощадження менша за одиницю; 5) у кожній точці функції споживання обсяг споживчих видатків дорівнює використовуваному доходу.
№535. За інших однакових умов функція споживання переміститься вгору, якщо: 1) збільшаться особисті податки; 2) зменшиться вартість майна індивідів; 3) збільшиться поточний використовуваний дохід; 4) споживачі очікують зменшення своїх доходів у майбутньому; 5) споживачі очікують зростання цін на основні товари і послуги.
№536. За інших однакових умов функція заощадження переміститься донизу, якщо: 1) вартість акцій та облігацій у власності домогосподарств зменшиться; 2) збільшаться обсяги поточного використовуваного доходу; 3) зменшаться особисті податки; 4) споживачі очікують збільшення своїх гарантованих доходів у майбутньому; 5) споживачі очікують зниження цін на основні товари і послуги.
№537. Яке твердження правильне: 1) неможливість переміщення майбутніх доходів для розширення поточного споживання називають ефектом майна; 2) середня схильність до споживання дорівнює нахилові променя, проведеного з початку координат через відповідну точку на функції споживання; 3) згідно із традиційним підходом, зниження податків, яке уряд компенсує збільшенням запозичень, зменшує споживчі видатки; 4) гранична схильність до заощадження дорівнює нахилові променя, проведеного з початку координат через відповідну точку на функції заощадження; 5) збільшення заощадження показують переміщенням функції заощадження донизу.
№538. Яке твердження правильне: 1) гранична схильність до заощадження – це відношення валових національних заощаджень до ВВП; 2) збільшення податків зменшує і споживання, і заощадження та переміщує графіки відповідних функцій вгору; 3) згідно з рікардівським підходом зниження податків коштом зростання державного боргу не збільшує обсяги споживання; 4) точку перетину функції заощадження із вертикальною віссю називають точкою нульового заощадження; 5) сподіваний дефіцит товарів щоденного вжитку веде до зменшення поточних видатків на споживання.
№539. Яке твердження правильне: 1) згідно з основним психологічним законом Кейнса зі збільшенням доходу люди схильні збільшувати своє споживання, причому швидше, ніж зростає їхній дохід; 2) згідно з рікардівським підходом зниження податків коштом зростання державного боргу зменшує податковий тягар у майбутньому, а тому збільшує майбутнє споживання; 3) у моделі споживання Дж.М. Кейнса середня схильність до споживання із зростанням доходу не змінюється; 4) згідно з кейнсіанською функцією споживання гранична схильність до споживання завжди більша за середню; 5) на думку Дж.М. Кейнса процентна ставка не справляє відчутного впливу на обсяг споживчих видатків.
№540. Що не характеризує модель міжчасового вибору споживача: 1) споживач може вільно переміщувати дохід між періодами з допомогою позик та заощаджень; 2) споживач заощаджує лише в першому періоді; 3) процентна ставка здатна істотно впливати на структуру споживчих видатків у часі; 4) процентна ставка за користування позиками тотожна ставці за вкладами; 5) кожен споживач заощаджує та позичає одночасно.
№541. Яке твердження неправильне: 1) у моделі міжчасового вибору споживчі видатки визначаються доходом, який індивід сподівається отримати впродовж всього життя; 2) здатність середньої схильності до споживання залишатись незмінною у короткостроковому періоді називають загадкою споживання; 3) точки правіше бюджетної прямої є недосяжними для споживача; 4) згідно з гіпотезою життєвого циклу, споживчі видатки визначаються як доходом, так і майном індивіда; 5) у моделі І. Фішера нахил графіка міжчасового бюджетного обмеження визначається процентною ставкою.
№542. Для гіпотези життєвого циклу характерно: 1) середня схильність до споживання у коротко- та довгостроковому періодах є однаковою; 2) раціональні споживачі прагнуть підтримувати однаковий рівень споживання впродовж всього свого життя; 3) вибір раціональних споживачів зображують точками на лінії міжчасового бюджетного обмеження; 4) із виходом на пенсію споживчі видатки індивідів збільшуються; 5) раціональні споживачі планують свої видатки на підставі процентної ставки та майна.
№543. Згідно із гіпотезою М. Фрідмана: 1) споживчі видатки є функцією постійного та тимчасового доходу; 2) споживачі схильні заощаджувати меншу частину тимчасового доходу; 3) споживчі видатки залежать виключно від поточного використовуваного доходу; 4) споживчі видатки залежать виключно від постійного доходу; 5) певна частина споживчих видатків не залежить від постійного доходу і є сталою.
№544. До інвестицій не належать: 1) придбання домогосподарством депозитних сертифікатів; 2) будівництво автобану міжнародного класу; 3) купівля легкового автомобіля таксофірмою; 4) будівництво багатоквартирного будинку; 5) збільшення запасів непроданої продукції на складах металургійних підприємств.
№545. Яке твердження правильне: 1) чисті інвестиції менші за валові на величину непрямих податків; 2) чисті інвестиції спрямовуються на заміну зношеного основного капіталу; 3) якщо валові інвестиції дорівнюють амортизації, то чисті інвестиції дорівнюють нулю; 4) купівлю короткострокових цінних паперів називають капіталовкладеннями; 5) основним джерелом інвестицій є державні трансферні платежі.
№546. Функція інвестицій відображає: 1) пряму залежність між обсягом інвестицій та приростом обсягу виробництва; 2) обернену залежність між обсягом інвестицій та реальною процентною ставкою; 3) пряму залежність між обсягом інвестицій та реальною процентною ставкою; 4) пряму залежність між обсягами інвестицій та заощадженнями; 5) обернену залежність між обсягом інвестицій та національним доходом.
№547. За інших рівних умов функція інвестицій переміщується вправо, якщо: 1) ставка податку на прибуток зросте; 2) підприємці песимістично оцінюють майбутні умови ведення бізнесу; 3) реальна процентна ставка знижується; 4) в економіці існують надлишкові виробничі потужності; д)створено нове устаткування, яке дозволяє знижувати витрати виробництва.
№548. Яке твердження неправильне: 1) згідно з неокласичною моделлю інвестицій, збільшення процентної ставки збільшує витрати на одиницю капіталу, зменшуючи прибуток власників капіталу та обсяги інвестування; 2) згідно з теорією інвестицій Дж. Тобіна, у підприємців виникають стимули до інвестування, якщо відновна вартість функціонуючого капіталу більша за його ринкову вартість; 3) нерегулярність нововведень є одним із чинників мінливості інвестицій; 4) видатки на виробництво і нагромадження капітальних благ називають інвестиціями; 5) проголошення урядом курсу на націоналізацію підприємств перемістить функцію інвестицій вліво.
№549. Згідно з теорією інвестицій Дж. Тобіна фірми ухвалюють інвестиційні рішення на підставі: 1) співвідношення ринкової та відновної вартості функціонуючого капіталу; 2) співвідношення між граничним продуктом капіталу та податковою ставкою; 3) рівня валових національних заощаджень; 4) співвідношення між наявними обсягом основного капіталу та амортизацією; 5) сподіваного збільшення попиту на їхню продукцію.
|
