Студопедия Главная Случайная страница Задать вопрос

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Тема 3. Виробництво, споживання та інвестиції




 

№495. Виробнича функція Y=K0,5L0,5 має віддачу:

1) спадну;

2) постійну;

3) зростаючу;

4) підпорядковану широким коливанням;

5) усі відповіді неправильні.

 

№496. Яке рішення не ухвалює конкурентна фірма:

1) кількість працівників, яких доцільно найняти;

2) обсяг інвестицій у машини та устаткування;

3) ціну на свою продукцію;

4) обсяг виробленої продукції;

 

№497. Що не характеризує виробничу функцію Коба-Дугласа:

1) частки факторів виробництва у національному доході є сталими;

2) постійна віддача від масштабу;

3) усі фактори привласнюють їхні граничні продукти;

4) капітал і праця отримують рівні частини національного доходу.

 

№498. Що розуміють під функціональним розподілом доходу:

1) розподіл доходу між споживанням і заощадженням;

2) розподіл національного доходу між власниками різних факторів виробництва;

3) розподіл доходів між державою та діловими одиницями;

4) розподіл фірмою доходу на дивіденди й розвиток виробництва;

5) усі відповіді неправильні.

 

№499. Якщо унаслідок якогось природного катаклізму обсяг основного капіталу країни різко зменшився, то ставки реальної заробітної плати:

1) не зміняться;

2) збільшаться;

3) зменшаться;

4) можуть як збільшитись, так і зменшитись;

5) усі відповіді неправильні.

 

№500. Зі збільшенням обсягу капіталу граничний продукт праці:

1) збільшується;

2) зменшується;

3) не змінюється;

4) може як збільшитись, так і зменшитись;

5) усі відповіді неправильні.

 

№501. Реальну заробітну плату обчислюють як:

1) відношення номінальної зарплати до рівня цін;

2) відношення рівня цін до номінальної зарплати;

3) відношення номінальної зарплати до суми цін товарів і послуг, куплених за неї;

4) відношення суми цін товарів і послуг, куплених за номінальну зарплату до рівня цін;

5) усі відповіді неправильні.

 

№502. Зі збільшенням кількості праці граничний продукт капіталу:

1) зменшується;

2) збільшується;

3) не змінюється;

4) може як збільшитись, так і зменшитись;

5) усі відповіді неправильні.

 

№503. Що належить до напрямів використання особистих доходів:

1) споживання;

2) заощадження;

3) сплата податків;

4) усі напрями.

 

№504. У країнах із розвинутою ринковою економікою у структурі доходів сім’ї найвищу питому вагу мають:

1) заробітна плата;

2) доходи від підсобного господарства;

3) майнові доходи;

4) трансферні державні платежі;

5) доходи від тіньової економіки.

 

№505. Якщо виробнича функція містить два фактори і характеризується постійною віддачею від масштабу, то подвоєння обох факторів:

1) збільшить обсяг виробництва у два рази;

2) не змінить обсяг виробництва;

3) збільшить обсяг виробництва у чотири рази;

4) зменшить обсяг виробництва наполовину;

5) усі відповіді неправильні.

 

№506. Конкурентній фірмі вигідно наймати працівників доти, доки граничний продукт праці не зрівняється із:

1) реальною заробітною платою;

2) ціною одиниці продукції фірми;

3) відношенням капіталу до праці;

4) граничним продуктом капіталу;

5) усі твердження неправильні.

 

№507. У національній економіці кількість відпрацьованих за рік людино-годин не залежить від:

1) кількості населення працездатного віку;

2) коефіцієнта участі в робочій силі;

3) середньої тривалості робочого дня;

4) рівня членства найманих працівників у трудових спілках;

5) кількості святкових і вихідних днів та тривалості відпустки.

 

№508. Що не впливає на підвищення продуктивності праці:

1) науково-технічний прогрес;

2) рівень освіти і кваліфікації працівників;

3) місткість ринку і розмір підприємств;

4) збільшення кількості працівників;

5) рівень організації виробництва.

 

№509. Виробничій функції притаманна властивість спадного граничного продукту, якщо:

1) відсоток зростання обсягу продукції менший за відсоток, на який зросли всі фактори виробництва;

2) додатковий обсяг продукції, який отримують від застосування додаткової одиниці фактора за незмінної кількості інших факторів, зменшується;

3) додатковий обсяг продукції від застосування додаткової одиниці фактора зі збільшенням на таку саму величину кількості інших факторів, зменшується;

4) додатковий обсяг продукцї, який отримують на кожен із факторів, зменшується;

5) усі відповіді неправильні.

 

№510. Диференціація доходів населення – це:

1) неоднаковий рівень доходів домогосподарств або працівників;

2) висока частка майнових доходів у структурі доходів населення;

3) зміна співвідношення між мінімальною зарплатою і мінімальною пенсією;

4) висока частка соціальних трансферів у структурі доходів населення;

5) усі твердження неправильні.

 

№511. Що не характеризує кейнсіанську функцію споживання:

1) гранична схильність до споживання коливається в межах від нуля до одиниці;

2) зі зростанням доходу середня схильність до споживання знижується;

3) основним визначником споживання є поточний використовуваний дохід;

4) раціональні індивіди хочуть підтримувати приблизно однаковий рівень споживання протягом всього життя;

5) усі твердження правильні.

 

№512. Хто з економістів відвів сфері споживання ключову роль у макроекономічному аналізі:

1) Карл Маркс;

2) Джон Мейнард Кейнс;

3) Мілтон Фрідман;

4) Альфред Маршал;

5) Ірвінг Фішер.

 

№513. Гіпотеза життєвого циклу передбачає, що споживання є функцією:

1) лише поточного використовуваного доходу;

2) поточного використовуваного доходу і майбутнього доходу;

3) поточного використовуваного доходу і майна;

4) доходу за весь трудовий період і майна;

5) усі відповіді неправильні.

 

№514. Гіпотеза постійного доходу М. Фрідмана твердить, що гранична схильність до споживання доходу становить:

1) одиницю;

2) нуль;

3) вища для постійного доходу, ніж для тимчасового доходу;

4) нижча для постійного доходу, ніж для тимчасового доходу;

 

№515. Дж. М. Кейнс твердив, що гранична схильність до споживання додаткового доходу є:

1) нуль;

2) одиниця;

3) між нулем і одиницею;

4) більша від одиниці;

5) від’ємною величиною.

 

№516.Згідно з кейнсіанською функцією споживання, обсяг споживання визначають головно:

1) використовуваний поточний дохід і процентна ставка;

2) використовуваний поточний дохід і майбутній дохід;

3) використовуваний поточний дохід;

4) рівень заощаджень і процентна ставка;

5) усі твердження неправильні.

 

№517. Якщо процентна ставка становить 10%, то вартість нинішнього вкладу у 100 грн. через два роки еквівалентна:

1) 133,1;

2) 121;

3) 82,64;

4) 90;

5) усі відповіді неправильні.

 

№518. Витрати на капітал у неокласичній моделі інвестицій не залежать від:

1) процентної ставки;

2) норми амортизації;

3) темпу зміни ціни капіталу;

4) граничного продукту капіталу;

5) залежать від усіх чинників.

 

№519. Зі зростанням реальної процентної ставки обсяг інвестицій:

1) збільшується, бо граничний продукт капіталу збільшується;

2) збільшується, бо витрати на капітал зменшуються;

3) зменшується, бо граничний продукт капіталу зменшується;

4) зменшується, бо витрати на капітал збільшуються;

5) усі твердження неправильні.

 

№520. Згідно з теорією інвестування Тобіна, у фірм є стимули до інвестування, коли:

1) ринкова вартість функціонуючого капіталу менша, ніж його відновна вартість;

2) ринкова вартість функціонуючого капіталу більша, ніж його відновна вартість;

3) відновна вартість функціонуючого капіталу дорівнює витратам на капітал;

4) правильні відповіді 1 і 3;

5) усі відповіді неправильні.

 

№521. Дж. М. Кейнс твердив, що видатки на споживання в країні залежать від:

1) рівня поточного використовуваного доходу;

2) рівня національного доходу;

3) вікової структури населення;

4) темпу приросту пропозиції грошей;

5) усі твердження неправильні.

 

№522. Між якими величинами є обернена залежність:

1) інвестиційними видатками і валовим внутрішнім продуктом;

2) заощадженнями і використовуваним доходом;

3) споживчими видатками і використовуваним доходом;

4) інвестиційними видатками і процентною ставкою;

5) усі твердження неправильні.

 

№523. Якщо використовуваний дохід у країні збільшується, то у тривалому періоді:

1) середня схильність до споживання і до заощадження не зміняться;

2) середня схильність до споживання і до заощадження збільшаться;

3) середня схильність до споживання зменшиться, а до заощадження збільшиться;

4) середня схильність до споживання і до заощадження зменшаться;

5) усі твердження неправильні.

 

№524. У довгостроковому періоді граничний продукт капіталу дорівнює:

1) реальним витратам на одиницю капіталу;

2) реальній процентній ставці;

3) номінальній процентній ставці;

4) рівню інфляції;

5) усі твердження неправильні.

 

№525. Що не характеризує модель поведінки споживача, яку називають гіпотезою життєвого циклу:

1) індивіди планують своє споживання і заощадження на тривалий період;

2) раціональні споживачі хочуть підтримувати приблизно однаковий рівень споживання протягом свого життя;

3) доходи людей різко знижуються з виходом на пенсію, тому для підтримання однакового рівня споживання упродовж життєвого циклу потрібно заощаджувати у трудовому періоді;

4) обсяг споживання є функцією доходу за весь трудовий період та майна;

5) зі зростанням доходу середня схильність до споживання у тривалому періоді знижується.

 

№526. Якщо домогосподарства не витрачають весь свій дохід на споживання і вкладають невитрачену суму у банк, то можна сказати, що вони:

1) заощаджують та інвестують;

2) заощаджуюють, та не інвестують;

3) інвестують, але не заощаджують;

4) не заощаджуюють і не інвестують;

5) усі твердження неправильні.

 

№527. Яке твердження неправильне:

1) гранична схильність до споживання – це числове значення нахилу функції споживання;

2) з моделі поведінки споживача Ірвінга Фішера випливає, що обсяг споживання визначається доходом, який споживач сподівається отримати упродовж свого життя;

3) гіпотеза життєвого циклу не може пояснити загадки споживання;

4) чинники, котрі збільшують граничний продукт капіталу переміщують функцію інвестицій управо;

5) витрати на одиницю капіталу прямо пропорційні реальній процентній ставці.

 

№528. Яке твердження характеризує точку нульового заощадження:

1) величина заощаджень дорівнює обсягові інвестицій;

2) величина заощаджень дорівнює обсягові споживання;

3) гранична схильність до споживання дорівнює 1;

4) величина доходу дорівнює обсягові споживання;

5) жодне не узгоджується.

 

№529. Особисті заощадження – це:

1) загальна сума усіх активів домогосподарства;

2) загальна сума усіх активів домогосподарства за вирахуванням суми його зобов’язань;

3) частина використовуваного доходу домогосподарства, що не витрачена на споживання;

4) сума фінансових активів домогосподарства;

5) усі твердження неправильні.

 

№530. Що не належить до напрямків витрачання використовуваного доходу:

1) придбання товарів тривалого користування;

2) заощадження;

3) оплата послуг;

4) сплата особистих податків;

5) придбання товарів щоденного вжитку.

 

№531. Чисті національні заощадження – це:

1) сума особистих і державних заощаджень, а також нерозподіленого прибутку підприємств;

2) сума валових національних заощаджень та амортизації;

3) різниця між приватними заощадженнями та амортизацією;

4) різниця між державними та приватними заощадженнями;

5) різниця між валовими національними заощадженнями та особистими заощадженнями.

 

№532. Середня схильність до споживання – це:

1) відношення приросту споживчих видатків до приросту використовуваного доходу, який спричинив зміну споживання;

2) частка заощаджень у використовуваному доході;

3) обсяг споживчих видатків на душу населення;

4) частка споживання у використовуваному доході;

5) обсяг споживання, що відповідає точці нульового заощадження.

 

№533. Яке твердження неправильне:

1) середня схильність до заощадження не може набувати від’ємних значень;

2) гранична схильність до заощадження – величина додатна і менша за одиницю;

3) середня схильність до споживання – додатна величина;

4) гранична схильність до споживання – величина додатна і менша за одиницю;

5) сума граничних схильностей до споживання і заощадження дорівнює одиниці.

 

№534. Яке твердження правильне:

1) незаможні сім’ї витрачають на споживання продуктів харчування меншу частину свого використовуваного доходу;

2) відношення особистих заощаджень до ВВП називають рівнем чистих національних заощаджень;

3) точку перетину бісектриси прямого кута із функцією споживання називають точкою нульового заощадження;

4) сума середніх схильностей до споживання і заощадження менша за одиницю;

5) у кожній точці функції споживання обсяг споживчих видатків дорівнює використовуваному доходу.

 

№535. За інших однакових умов функція споживання переміститься вгору, якщо:

1) збільшаться особисті податки;

2) зменшиться вартість майна індивідів;

3) збільшиться поточний використовуваний дохід;

4) споживачі очікують зменшення своїх доходів у майбутньому;

5) споживачі очікують зростання цін на основні товари і послуги.

 

№536. За інших однакових умов функція заощадження переміститься донизу, якщо:

1) вартість акцій та облігацій у власності домогосподарств зменшиться;

2) збільшаться обсяги поточного використовуваного доходу;

3) зменшаться особисті податки;

4) споживачі очікують збільшення своїх гарантованих доходів у майбутньому;

5) споживачі очікують зниження цін на основні товари і послуги.

 

№537. Яке твердження правильне:

1) неможливість переміщення майбутніх доходів для розширення поточного споживання називають ефектом майна;

2) середня схильність до споживання дорівнює нахилові променя, проведеного з початку координат через відповідну точку на функції споживання;

3) згідно із традиційним підходом, зниження податків, яке уряд компенсує збільшенням запозичень, зменшує споживчі видатки;

4) гранична схильність до заощадження дорівнює нахилові променя, проведеного з початку координат через відповідну точку на функції заощадження;

5) збільшення заощадження показують переміщенням функції заощадження донизу.

 

№538. Яке твердження правильне:

1) гранична схильність до заощадження – це відношення валових національних заощаджень до ВВП;

2) збільшення податків зменшує і споживання, і заощадження та переміщує графіки відповідних функцій вгору;

3) згідно з рікардівським підходом зниження податків коштом зростання державного боргу не збільшує обсяги споживання;

4) точку перетину функції заощадження із вертикальною віссю називають точкою нульового заощадження;

5) сподіваний дефіцит товарів щоденного вжитку веде до зменшення поточних видатків на споживання.

 

№539. Яке твердження правильне:

1) згідно з основним психологічним законом Кейнса зі збільшенням доходу люди схильні збільшувати своє споживання, причому швидше, ніж зростає їхній дохід;

2) згідно з рікардівським підходом зниження податків коштом зростання державного боргу зменшує податковий тягар у майбутньому, а тому збільшує майбутнє споживання;

3) у моделі споживання Дж.М. Кейнса середня схильність до споживання із зростанням доходу не змінюється;

4) згідно з кейнсіанською функцією споживання гранична схильність до споживання завжди більша за середню;

5) на думку Дж.М. Кейнса процентна ставка не справляє відчутного впливу на обсяг споживчих видатків.

 

№540. Що не характеризує модель міжчасового вибору споживача:

1) споживач може вільно переміщувати дохід між періодами з допомогою позик та заощаджень;

2) споживач заощаджує лише в першому періоді;

3) процентна ставка здатна істотно впливати на структуру споживчих видатків у часі;

4) процентна ставка за користування позиками тотожна ставці за вкладами;

5) кожен споживач заощаджує та позичає одночасно.

 

№541. Яке твердження неправильне:

1) у моделі міжчасового вибору споживчі видатки визначаються доходом, який індивід сподівається отримати впродовж всього життя;

2) здатність середньої схильності до споживання залишатись незмінною у короткостроковому періоді називають загадкою споживання;

3) точки правіше бюджетної прямої є недосяжними для споживача;

4) згідно з гіпотезою життєвого циклу, споживчі видатки визначаються як доходом, так і майном індивіда;

5) у моделі І. Фішера нахил графіка міжчасового бюджетного обмеження визначається процентною ставкою.

 

№542. Для гіпотези життєвого циклу характерно:

1) середня схильність до споживання у коротко- та довгостроковому періодах є однаковою;

2) раціональні споживачі прагнуть підтримувати однаковий рівень споживання впродовж всього свого життя;

3) вибір раціональних споживачів зображують точками на лінії міжчасового бюджетного обмеження;

4) із виходом на пенсію споживчі видатки індивідів збільшуються;

5) раціональні споживачі планують свої видатки на підставі процентної ставки та майна.

 

№543. Згідно із гіпотезою М. Фрідмана:

1) споживчі видатки є функцією постійного та тимчасового доходу;

2) споживачі схильні заощаджувати меншу частину тимчасового доходу;

3) споживчі видатки залежать виключно від поточного використовуваного доходу;

4) споживчі видатки залежать виключно від постійного доходу;

5) певна частина споживчих видатків не залежить від постійного доходу і є сталою.

 

№544. До інвестицій не належать:

1) придбання домогосподарством депозитних сертифікатів;

2) будівництво автобану міжнародного класу;

3) купівля легкового автомобіля таксофірмою;

4) будівництво багатоквартирного будинку;

5) збільшення запасів непроданої продукції на складах металургійних підприємств.

 

№545. Яке твердження правильне:

1) чисті інвестиції менші за валові на величину непрямих податків;

2) чисті інвестиції спрямовуються на заміну зношеного основного капіталу;

3) якщо валові інвестиції дорівнюють амортизації, то чисті інвестиції дорівнюють нулю;

4) купівлю короткострокових цінних паперів називають капіталовкладеннями;

5) основним джерелом інвестицій є державні трансферні платежі.

 

№546. Функція інвестицій відображає:

1) пряму залежність між обсягом інвестицій та приростом обсягу виробництва;

2) обернену залежність між обсягом інвестицій та реальною процентною ставкою;

3) пряму залежність між обсягом інвестицій та реальною процентною ставкою;

4) пряму залежність між обсягами інвестицій та заощадженнями;

5) обернену залежність між обсягом інвестицій та національним доходом.

 

№547. За інших рівних умов функція інвестицій переміщується вправо, якщо:

1) ставка податку на прибуток зросте;

2) підприємці песимістично оцінюють майбутні умови ведення бізнесу;

3) реальна процентна ставка знижується;

4) в економіці існують надлишкові виробничі потужності;

д)створено нове устаткування, яке дозволяє знижувати витрати виробництва.

 

№548. Яке твердження неправильне:

1) згідно з неокласичною моделлю інвестицій, збільшення процентної ставки збільшує витрати на одиницю капіталу, зменшуючи прибуток власників капіталу та обсяги інвестування;

2) згідно з теорією інвестицій Дж. Тобіна, у підприємців виникають стимули до інвестування, якщо відновна вартість функціонуючого капіталу більша за його ринкову вартість;

3) нерегулярність нововведень є одним із чинників мінливості інвестицій;

4) видатки на виробництво і нагромадження капітальних благ називають інвестиціями;

5) проголошення урядом курсу на націоналізацію підприємств перемістить функцію інвестицій вліво.

 

№549. Згідно з теорією інвестицій Дж. Тобіна фірми ухвалюють інвестиційні рішення на підставі:

1) співвідношення ринкової та відновної вартості функціонуючого капіталу;

2) співвідношення між граничним продуктом капіталу та податковою ставкою;

3) рівня валових національних заощаджень;

4) співвідношення між наявними обсягом основного капіталу та амортизацією;

5) сподіваного збільшення попиту на їхню продукцію.

 







Дата добавления: 2015-09-07; просмотров: 353. Нарушение авторских прав

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.026 сек.) русская версия | украинская версия