Трудові ресурси: соціально-економічна характеристика. Людські ресурси, їх місце у суспільному виробництві. Економічне активне населення

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 1319

Трудові ресурси – це частина населення країни, що за своїм фізичним розвитком, розумовими здібностями і знаннями здатна працювати в народному господарстві.

З цього визначення виходить, що трудові ресурси включають в себе як реальних працівників так і потенційних, котрі не зайняті, але можуть працювати.

Щоб кількісно визначити межі трудових ресурсів, потрібно уяснити поняття “працездатне населення”, “працездатний вік”, “працюючі підлітки”, “працюючі пенсіонери”.

Реально за поняттям “трудові ресурси” стоїть кількість населення, яке можна примусити працювати, тобто яке фізично здатне працювати.

Людські ресурси – спецефічний і найважливіший з усіх видів економічних ресурсів. Як фактор економічного розвитку людські ресурси – це працівники, що мають певні прфесійні навички і знання і можуть використовувати їх у трудовому процесі.

Вивчення людських ресурсів має величезне значення для оцінки ринку праці і розробки відповідної демографічної політики з метою впливу на процеси відтворення населення тайого зайнятості.

Специфіка людських ресурсів полягає в наступному, по-перше, люди не лише створюють, а й споживають матеріальні та духовні цінності; по-друге, багатогранність людського життя не вичерпується лише трудовою діяльністю, а отже, щоб ефективно використовувати людську працю, потрібно завжди враховувати потреби людини як особистості; по-третє, науково-технічний пргрес і гуманізація суспільного життя стрімко збільшують економічну роль знань, моральності, інтелектуального потенціалу та інших особистих якостей працівників, які формуються роками і поколіннями, а розкриваються людиною лише за сприятливих умов.

Економічно активне населення, або робоча сила, відповідно до методики МОП, – це населення обох статей віком від 15 до 70 років включно, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили на ринку праці. Кількісно економічно активне населення складається з чисельності зайнятих економічною діяльністю і чисельності безробітних.

Зайняті економічною діяльністю – це особи у віці 15–70 років, які:

– працювали індивідуально на власному підприємстві або в окремих громадян;

– працювали впродовж 30 годин на тиждень безоплатно на підприємстві, у бізнесі, що належить будь-кому з членів домогосподарства або в особистому селянському господарстві з метою реалізації продукції, що вироблена внаслідок цієї діяльності;

– були тимчасово відсутні на роботі, тобто формально мали робоче місце.

Безробітні, за визначенням МОП – це особи у віці 15–70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють три умови:

– не мають роботи (прибуткового заняття);

– активно шукають роботу або намагаються організувати власну справу;

– готові приступити до роботи протягом наступних двох тижнів [3, с. 84–92].

Отже, залежно від мети дослідження людські ресурси характеризуються різними соціально-економічними категоріями. Економікою праці найширше використовуються такі з них: населення, економічно активне населення, трудові ресурси, трудовий потенціал. Населення – це сукупність людей, що проживають на визначеній території. Трудові ресурси – це частина населення країни, що за своїм фізичним розвитком, розумовими здібностями і знаннями здатна працювати в народному господарстві. Економічно активне населення, або робоча сила, – це частина трудових ресурсів, яка протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили для виробництва товарів і надання послуг.