Застосування доплат, надбавок, та інших заохо-чувальних компенсаційних виплат

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 1777

Система надбавок і доплат до тарифних ставок також є нор­мативним документом. Більшість з них регламентується трудовим законодавством, деякі встановлюються безпосередньо на підприємстві. В будь-якому випадку прийнята на підприємстві система надбавок і доплат до тарифних ставок не повинна створювати для працівників умови, гірші, ніж передбачені чинним законодав­ством, галузевою та генеральною тарифними угодами.

Надбавки пов’язані з якістю конкретного працівника і носять чітко виражений стимулюючий характер. Основні їх види такі:

– за високу професійну майстерність робітників;

– за високі досягнення в праці спеціалістів;

– за вислугу років;

– за виконання особливо важливої роботи на термін її вико­нання;

– за знання і використання в роботі іноземних мов.

Доплати пов’язані з характеристикою сфери трудової діяльності і носять компенсаційний характер. Основні з них такі:

– за високу інтенсивність праці (наприклад, на конвеєрах);

– за суміщення професій (посад), за розширення порівняно з нормою зон обслуговування;

– за виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників;

– на період освоєння нових норм трудових затрат;

– за роботу у вихідні і святкові дні, що є робочими за графіком;

– за роботу в нічний час;

– за керівництво бригадою, якщо бригадир не звільнений від основної роботи;

– за роз’їзний характер роботи та ін.

За радянських часів використання тарифної системи в цілому, і тарифно-кваліфікаційних довідників зокрема, було обов’язковим на всіх підприємствах усіх галузей економіки В наш час вони но­сять рекомендаційний характер і є нормативними лише для підприємства, що їх застосовує. Слід підкреслити, що “радянське походження” тарифної системи оплати праці не робить її “пережит­ком минулого”. І за ринкових умов потрібен універсальний регу­лятор, за допомогою якого можна об’єктивно виміряти, а отже, справедливо відшкодувати витрати праці у вигляді її оплати. Цю роль виконує тарифна система, яка найоб’єктивніше з усіх відо­мих досі механізмів забезпечує реалізацію принципу однакової оплати за однакову працю, диференціацію основної частини заро­бітної плати залежно від складності, якості, відповідальності праці, рівня кваліфікації працівників. Добровільне застосування прак­тично всіма великими і середніми підприємствами всіх форм влас­ності елементів тарифної системи вже майже 15 років підтверджує її життєстійкість і незамінність при організації оплати праці ве­ликих трудових колективів [3, с. 414–415].

Отже, можна сказати, що надбавки пов’язані з якістю конкретного працівника і носять чітко виражений стимулюючий характер. Доплати пов’язані з характеристикою сфери трудової діяльності і носять компенсаційний характер.