Основні завдання та принципи мотивації персоналу

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 4079

Мотивація – це сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які спонукають людину до діяльності, визначають поведінку, форми діяльності, надають цій діяльності спрямованості, орієнтованої на досягнення особистих цілей і цілей організації.

Виділяють наступні принципи мотивації персоналу:

1. Принцип досягнення – говорить про те, система оплати праці повинна бути заснована на обліку і оцінці досягнення планованих економічних показників діяльності підприємства і внеску кожного підрозділу (співробітника) в загальні результати діяльності підприємства.

2. Принцип відповідальності – означає здатність співробітників брати на себе відповідальність за виконувану ними роботу.

3. Принцип визнання – характеризує грошову винагороду, яка повинна розділятися на постійну (гарантовану) і змінну, яка заробляється як додаток до гарантованої.

4. Принцип зростання – виходить з того, що заробітна плата повинна стимулювати працівників трудитися з найбільшою віддачею і ефективністю, для цього змінна частина ув’язується з результативністю діяльності.

5. Принцип полімотивованості трудового процесу – припускається, що на індивіда впливає безмежна кількість мотивів, що необхідно врахувати в процесі формування дієвих мотиваційних механізмів у сфері праці.

6. Принцип ієрархічної організації мотивів – припускається домінування мотивів, які відповідають найбільш не задоволеним, а тому найбільш гострим потребам.

7. Принцип справедливості – припускається, що працівники прагнуть до встановлення справедливих відносин між ними та організацією, відповідного порушення умов врівноваженої справедливості може зумовлювати напругу та зниження трудової активності.

8. Принцип підкріплення – спрацьовує за механізмом умовного рефлексу, а тому орієнтує мотиваційний процес на заохочення тих, чиї дії відповідають встан. вимогам, та суворе покарання тих, хто нехтує цим.

Мотивація сприяє досягненню прийнятного і стимульованого рівнів індивідуальної результативності праці, а звідси – і піднесенню професійного рівня працівника. Якщо у працівників в мотиваційній сфері переважають мотиви постійного професійного зростання, то досягти стимульованого рівня результативності праці не є складною проблемою. Важливо тільки організувати такий трудовий процес, який вимагав би не механічного виконання трудових операцій, а відповідальної роботи по виробленню, розширенню й удосконаленню трудових навичок.

Однією з найважливіших форм мотивації на підприємствах та організаціях є матеріальне стимулювання праці, яке являє собою процес формування і використання систем матеріальних стимулів праці та розподілу заробітної плати відповідно до дії закону розподілу за кількістю і якістю праці.

Одним із напрямків поліпшення мотивації трудової діяльності є удосконалення організації праці. Він містить постановку цілей, розширення трудових функцій, збагачення праці, виробничу ротацію, застосування гнучких графіків, поліпшення умов праці [10, с. 15–17].

Отже, основним завданням мотивації праці формування у працівників підприємства сутності та значення мотивації в процесі їх праці а також демократичних підходів до керування персоналом із використанням сучасних методів мотивації.