Методи регулювання і ресурсне забезпечення ринку праці

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 1486

Державне регулювання ринку праці спирається на певні важелі, які поділяються на правові, організаційні та наукові.

Правові заходи. Для виконання функцій щодо регулювання ринку праці, Державна служба зайнятості повинна мати адекватне цим функціям правове забезпечення або правові важелі, за допомогою і на підставі яких забезпечується діяльність служби. Мета центрів зайнятості – забезпечення максимального працевлаштування незайнятого працездатного населення і працівників, що вивільняються, а також їх соціальний захист.

В Україні створений державний фонд зайнятості населення, який функціонує за рахунок обов'язкових страхових внесків роботодавців і заробітку працівників.

Політика держави в регулюванні ринку праці спрямована на стимулювання структурної перебудови і перерозподілу працівників, що вивільняються, залучення безробітних у сферу виробництва, допомога у працевлаштуванні. Напрямами цієї політики є:

– працевлаштування, підготовка і перепідготовка кадрів;

– правове забезпечення ринку праці;

– соціальна підтримка безробітних.

Для цього застосовуються такі методи:

– прямого адміністративного впливу (законодавче регулювання, трудове законодавство, колективні договори);

– непрямого економічного регулювання (фінансова, грошова, податкова політика, створення фондів зайнятості).

Засоби з фондів зайнятості направляються на допомогу по безробіттю, на перепідготовку і громадські роботи, фінансову підтримку, придбання цінних паперів, розвиток служб зайнятості, компенсацію матеріальних затрат по переїзду, оплату тимчасової непрацездатності, стипендії при направленні службою зайнятості на перепідготовку та ін. Кошти фонду утворюються за рахунок відрахувань з доходів підприємств. Головним чинником правового регулювання ринку праці є Закон України “Про зайнятість населення”, зміни і доповнення до нього, інші закони, підзаконні акти і розпорядчі документи уряду (Закони “Про пенсійне забезпечення”, “Про молодь” та ін.).

Організаційні заходи. Це заходи регулювання зайнятості та впливу на формування ринку праці в цілому в Україні і по окремих територіях, які розподіляються на активні та пасивні.

Наукові заходи. Ринкові відносини в цілому – категорія складна, але чи не найскладнішою її складовою є ринок праці через його мобільність і постійні зміни в якісному та кількісному складі. В Україні, в практичній діяльності Міністерства праці та соціальної політики, безумовно враховується досвід інших країн СНД і далекого зарубіжжя. Однак слід пам’ятати про особливості нашої економіки і що далеко не все із зарубіжного досвіду можливо повністю перенести до економіки нашої країни. В основі всіх цих дій мають бути наукові дослідження, щодо проблеми трудових ресурсів, зайнятості, прогнозування в цій галузі [2, с. 140–151].

Отже, регулювання ринку праці спрямоване на управління ринком праці та стимулювання зайнятості населення, а саме: стимулювання зростання зайнятості та збільшення кількості робочих місць; підготовка та перепідготовка робочої сили; сприяння найму робочої сили; соціальне страхування безробіття (допомога з безробіття).