Поняття і умови виникнення та ефективного функціонування ринку праці

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 942

Здебiльшого ринок працi визначається як iнститут або механiзм, у якому покупцi та продавцi здiйснюють процеси купiвлi-продажу товару “робоча сила”, вступаючи у вiдносини товарного обмiну.

Очевидно, що при визначеннi поняття “ринок працi” багато уваги придiляється обмiну через те, що ця сфера вiдiграє значну роль у системi суспiльного виробництва i саме в нiй вiдбуваються процеси купiвлi-продажу товару. Крiм того, на міркування вітчизняних дослідників суттєво впливає марксистська теорiя.

Умовами виникнення вiльного ринку, як i товарного вироб­ництва загалом, стали: суспiльний подiл працi, завдяки якому здiйс­нюється спецiалiзацiя виробникiв на виробництвi тих чи iнших конкретних товарiв; економiчна відокремленiсть виробникiв на основi приватної власностi на засоби виробництва, що в основному забезпечує еквiвалентнiсть товарного обмiну; самостiйнiсть виробника та свобода пiдприємництва; наявнiсть попиту на товар, що виробляється, з боку покупцiв.

Вiдповiдно до марксистської теорiї, аналогiчними є умови виникнення ринку працi. Першою умовою є юридична свобода i здатнiсть власника робочої сили на свій розсуд розпоряджатись своїми здiбностями до працi. Однак цiєї умови недостатньо, тому що юридична свобода поки що не примушує власника продавати свою робочу силу.

Другою умовою виникнення ринку працi є вiдсутнiсть у людини всього необхiдного для ведення свого господарства як джерела одержання всiх потрiбних для життя засобiв iснування. За цiєї умови людина мусить економiчно продавати свою робочу силу. Але, як вiдомо, поява на ринку продавця товару ще не гарантує його продаж, – для цього потрiбен ще й покупець.

Третьою умовою виникнення ринку працi є поява на ньому покупця – пiдприємця, який економiчно змушений вийти на ринок працi, щоб купити запропоновану для продажу здатнiсть до працi потрiбних йому працiвникiв.

Висновки марксистської теорiї вiдносно умов виникнення ринку робочої сили були правильні для ситуацiї, коли працiвники, якi виходили на ринок працi, справді не мали жодних iнших засобiв до iснування, крiм трудового доходу. В сучасних умовах форми найму робочої сили можуть бути рiзноманiтнi. Це i наймана праця в “чистому виглядi”, за трудовою угодою тих, хто працює на об’єктах рiзних форм власностi, не володiючи її iндивiдуалiзованою часткою. Це i особиста праця на об’єктах, де працiвник має свою частку акцiй, пайовий внесок тощо. Хоча така частка може бути i недостатньою для усвiдомлення себе власником, вона все ж приносить певний нетрудовий доход i впливає на економiчний вибiр даного iндивiда.

Особливу форму має особиста праця власника на засобах виробництва, які йому належать, коли вiн реально вступає в економiчну систему i як власник, i як працiвник, одержуючи i трудовий доход, i доходи вiд власностi.

У сучасних умовах нерідко проявляються не стiльки матерiальнi, скiльки моральнi мотиви роботи за наймом iндивiдiв, якi мають певний нетрудовий доход з iнших джерел (відсоток, рента тощо). Адже деяка частина найманих працiв­никiв є власниками цiнних паперiв, нерухомостi тощо, з яких вони одержують доход, але все-таки продають свою робочу силу. У практицi розвинених країн вiдомi численнi випадки роботи за наймом членiв заможних родин, зокрема дiтей мiльйонерiв.

Отже, вже не йдеться про абсолютну вiдсутнiсть будь-яких iнших засобiв чи умов iснування. Потреба в продажу своєї робочої сили виникає тодi, коли доходу з iнших джерел недостатньо для одержання всiх необхiдних для життя засобiв або коли iндивiд має iнший, нематерiальний, iнтерес до найманої працi.

Загальновiдомо, що ефективне функцiонування ринку праці в будь-якiй країнi можливе в разі дотримання ряду умов, а саме:

1) повна самостiйнiсть і незалежнiсть продавця та покупця робочої сили в поєднаннi з їхньою економiчною вiдповiдальнiстю;

2) вiдносини суб’єктів на ринку працi – це вiдносини договорiв та угод мiж рiвноправними партнерами, яким притаманний високий ступінь потенційної мобільності;

3) функцiонування ринку працi тим ефективніше, чим активнiша конкуренцiя мiж власниками робочої сили за право зайняття робочого мiсця та роботодавцiв за залучення квалiфiкованої робочої сили;

4) має iснувати баланс мiж робочими мiсцями, сукупною пропозицiєю робочої сили та грошовою масою заробiтної плати;

5) найманi працiвники та роботодавцi для захисту своїх iнтересiв можуть об’єднуватись у спiлки. Проте в однiй спiлцi вони перебувати не можуть;

6) мають активно проявлятись ринкові мотивації поведінки економічних суб’єктів на ринку праці;

7) обов’язковим є встановлення загального ринкового середовища в економіці.

Крiм того, для України специфiчними умовами ефективного функцiонування ринку праці є створення та розвиток ринку житла, недостатня розвиненість якого обмежує вiльну трудову мiграцiю населення по територiї України [15, с. 215–216].

Таким чином, ринок праці – iнститут або механiзм, у якому покупцi та продавцi здiйснюють процеси купiвлi-продажу товару “робоча сила”, вступаючи у вiдносини товарного обмiну. Умовами виникнення вiльного ринку, як i товарного вироб­ництва загалом, стали: суспiльний подiл працi, завдяки якому здiйс­нюється спецiалiзацiя виробникiв на виробництвi тих чи iнших конкретних товарiв; економiчна відокремленiсть виробникiв на основi приватної власностi на засоби виробництва, що в основному забезпечує еквiвалентнiсть товарного обмiну; самостiйнiсть виробника та свобода пiдприємництва; наявнiсть попиту на товар, що виробляється, з боку покупцiв.