Класифікація та оцінка запасів

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 835

Різноманітність складу запасів потребує їх класифікації. В осно- ву її покладено функціональну належність і виділено економічно од- норідні групи запасів, що покладені в основу їх обліку та відповіда- ють відповідним бухгалтерським рахункам:

1. Виробничі запаси — рахунок 20 «Виробничі запаси».

2. Тварини на вирощуванні та відгодівлі — рахунок 21 «Тварини на вирощуванні та відгодівлі».

3. Малоцінні та швидкозношувані предмети — рахунок 22 «Мало- цінні та швидкозношувані предмети».

4. Матеріали та продукти харчування — рахунок 23 «Матеріали та продукти харчування».

5. Готова продукція — 24 «Готова продукція».

6. Продукція сільськогосподарського виробництва — 25«Продук- ція сільськогосподарського виробництва».

В свою чергу кожна з цих груп має підгрупи або ж субрахунки, що визначені в Плані рахунків та виділяють економічно однорідні запа- си. В розрізі таких підгруп організований облік на субрахунках.

Ця класифікація запасів дозволяє виділити в обліку економічно однорідні групи запасів, які мають однакове призначення, умови збе- рігання, порядок обліку та контрою за їх використанням, наприклад, господарські матеріали, учбові матеріали, медикаменти, продукти харчування, паливо та інші.

В бухгалтерському обліку запасів важливим питанням є методи оцінки при надходженні, вибутті, а також переоцінка запасів.

В бухгалтерському обліку запаси установ відображаються по ба- лансовій вартості.

Балансова вартість— це вартість запасів по якій вони відобража- ються в балансі. В свою чергу балансова вартість буває:

– первісна;

– відновлювальна;

– справедлива.

За первісноювартістю зараховуються на баланс придбані, виро- блені запаси. Вона визначається на рівні фактичної собівартості при- дбання чи виготовлення.

При придбанні запасів слід мати на увазі, що не всі витрати по придбанню включаються до собівартості придбаних запасів.

Так, відповідно до Інструкції № 125 не збільшують вартість за- пасів такі витрати:

– транспортні витрати, які списуються за тим кодом витрат, за яким вони передбачені в кошторисі (зарплата — по коду 1111, нарахування на зарплату — по коду 1120, транспортні послуги

— по коду 1135, витрати на відрядження — по коду 1140 і т.д.);

– сума сплаченого податку на додану вартість. Ця сума списуєть- ся на витрати за кодом придбання запасів або включається до складу податкового кредиту, якщо установа є платником ПДВ (в частині придбання запасів за рахунок спеціальних коштів). Таким чином сума ПДВ у всіх випадках не збільшує вартість придбаних запасів.

Справедлива вартість —це первісна вартість запасів отриманих установою безоплатно. Вона визначається на рівні існуючих ринко- вих цін на аналогічні запаси і використовується для оцінки безоплат- но отриманих запасів чи отриманих, як гуманітарна допомога.

Запаси, що отримані в результаті ліквідації необоротних активів оцінюються за цінами можливого використання, що і є їх справедли- вою вартістю.

Відновлювальна вартість— це змінена первісна вартість запасів після їх переоцінки.

Запаси можуть бути переоціненіна виконання нормативних ак- тів (якщо такі будуть введені), або ж за рішенням керівника установи, у випадках якщо запаси морально застаріли та у зв’язку з тривалим часом їх перебування на збереженні в установі, їх первісна вартість значно відрізняється від аналогічних запасів, що придбані пізніше.

Переоцінка запасів установи проводиться комісією з переоцін- ки, яка призначається наказом керівника установи і до складу якої входять: заступник керівника установи (голова комісії) та головний бухгалтер чи його заступник, бухгалтер що веде облік запасів, мате- ріально-відповідальні особи на яких покладено відповідальність за збереження запасів та інші відповідальні особи (на розсуд керівника установи).

Комісією здійснюється переоцінка кожної окремої одиниці запа- сів і встановлюються нові ціни. Документи, що підтверджують нові ціни не потрібні. При встановленні цін на однотипні предмети, вони встановлюються однаковими в межах однієї установи.

За результатами переоцінки складається акт про зміну вартості запасів, який затверджується керівником установи.

Відповідальність за організацію роботи комісії покладається на керівника установи, а за об’єктивність визначення реальної вартості запасів — на керівника установи і голову комісії.

Зміна первісної вартості запасів не є додатковим доходом устано- ви і не належить до доходів. Результати переоцінки відображаються на рахунку 441 «Переоцінка матеріальних активів».

Оцінка запасів при вибутті на різні цілі: використання на потре- би установи, на виробництво, продаж, інше вибуття, здійснюється за двома методами:

1 — по балансовій вартості;

2 — по середньозваженій собівартості.

При списанні запасів по балансовійвартості, вони списуються за вартістю, що відображена в балансі. Тобто, собівартість запасів, що вибувають визначається по кожній одиниці запасів. Такий метод до- цільно використовувати при невеликій кількості запасів. При цьому передбачається налагодження попартійного чи індивідуального облі- ку по кожному виду запасів.

Середньозважена собівартістьрозраховується шляхом ділення вартості залишку запасів на початок звітного місяця (Зпоч.м) та вар- тості отриманих у звітному місяці запасів (Знад)на сумарну кіль- кість запасів на початок звітного періоду (Кпоч.м) та кількості запа- сів, що надійшли за звітний місяць(Кнад):

Соб. Од. запасів= (Зпоч.м. + Знад.) / (Кпоч.м.+Кнад.). Середньозважена собівартість визначається по кожному виду по-

дібних запасів.

Його доцільно використовувати при значній кількості однотип- них запасів придбаних за різними цінами. Обчислюється на періо- дичній основі або ж при кожній отриманій партії запасів.

Тара оцінюється на основі цін постачальників. При цьому в разі її повернення або реалізації різниця між цінами придбання і реалізації списується на фактичні видатки.

Продукція, що отримана від виробництва у власних майстернях обліковується за фактичною собівартістювиробництва. Продукція с-г виробництва на протязі року обліковується за плановою собівар- тістю, а в кінці року коригується до рівня фактичної.