Економічний зміст, склад і класифікація необоротних активів

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 2085

Для забезпечення діяльності бюджетних установ та високоякіс- ного надання послуг вони повинні бути забезпечені засобами праці — необоротними активами.

В бюджетних установах основні засоби не створюють матеріальні блага, а тому не є засобами виробництва і використовуються як осно- вні засоби невиробничого призначення.

Необоротні активи — це сукупність матеріально-речових і не- матеріальних цінностей та об’єктів, які належать установі, забез- печують її функціонування і мають очікуваний термін корисної дії чи експлуатації понад один рік.

Термін корисної експлуатації встановлюється міністерством за відомчою підпорядкованістю або (якщо нормативні документи від- сутні) самостійно бюджетною установою при придбанні об’єкта. При встановленні терміну корисної експлуатації необхідно враховувати очікуване використання активу, очікуваний фізичний знос, а також інформацію приведену в паспорті чи довідкових даних.

Відповідно до Інструкції № 30 у складі необоротних активів об- ліковуються:

Земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки, споруди, передавальні пристрої, робочі і силові машини і обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, інвентар, обчислювальна техніка, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження, музейні цінності, експонати зоопарків, виставок, біблі- отечні фонди, знаряддя лову, спеціальні інструменти та спеціальне пристосування, білизна, постільні речі, одяг та взуття, тимчасові не- титульні споруди, природні ресурси, інвентарна тара, матеріали дов- готривалого використання з науковою метою, авторські та суміжні з ними права, права користування природними ресурсами, майном, об’єкти промислової власності, інші матеріальні та нематеріальні ак- тивів довготривалого використання. Класифікація необоротних ак- тивів представлена на рис. 5.

Класифікація необоротних активів бюджетних установ відріз- няється від класифікації необоротних активів госпрозрахункових підприємств. По-перше, в якості важливої класифікаційної ознаки

виступають такі як, джерела придбання, функціональне призначен- ня активів, право власності, матеріальна форма та інші. Всі ці ознаки мають вплив на організацію їх обліку.

З метою бухгалтерського обліку

1. Основні засоби

2. Інші необоротні матеріальні активи

3. Нематеріальні активи

З метою нарахування зносу

За функціональним призначенням

1. Будинки, споруди, передавальні пристрої.

2. Автотранспорт, меблі, прилади

3. Інші необоротні активи основні

допоміжні

За матеріально- речовою формою

матеріальні

нематеріальні

За використанням

діючі

недіючі

За правом власності

Власні

Орендовані

За джерелами придбання

Придбані за рахунок коштів загального фонду бюджету

Придбані за рахунок коштів спеціального фонду бюджету

Виявлені під час інвентаризації, як надлишки

Рис. 5. Класифікація необоротних активів бюджетних установ.

З метою бухгалтерського обліку необоротні активи поділяються на три групи:

– основні засоби;

– інші необоротні матеріальні активи;

– нематеріальні активи.

До основних засобів належать матеріальні активи, які використо- вуються установою багаторазово і безперервно в процесі виконання основних функцій, надання послуг, очікуваний строк корисного ви- користання (експлуатації) яких становить більше одного року і вар- тість яких без податку на додану вартість та інших платежів переви- щує 1000 гривень за одиницю (комплект).

Інші необоротні матеріальні активи — усі інші необоротні акти- ви, що мають матеріальну форму й не ввійшли до переліку основних засобів. Вони обліковуються на рахунку 11 «Інші необоротні матері- альні активи». Нематеріальні активи — активи, що не мають фізичної та/або матеріальної форми незалежно від вартості і використовують- ся установою в процесі виконання основних функцій більше одного року. Для їх обліку призначений рахунок 12 «Нематеріальні активи».

Облікова класифікація необоротних активів поглиблюється від- криттям до синтетичних рахунків 10, 11 та 12 субрахунків, на яких об- ліковуються економічно однорідні активи. Крім того, в межах субра- хунку визначені підгрупи необоротних активів, які є обов’язковими при віднесенні об’єкта до облікової групи, присвоєнні інвентарного номера та нарахуванні зносу. Перелік субрахунків та підгруп необо- ротних активів передбачені Планом рахунків та інструкцією з його використання.

За функціональним призначеннямнеоборотні активи поділя- ються на основні, допоміжні. Функціональне призначення необорот- них активів — це сфера обслуговування діяльності установи. Ті нео- боротні активи, що призначені для використання їх при виконанні статутних функцій є основними(навчальні, лікарняні, лабораторні корпуси, навчальне, медичне, лабораторне, наукове обладнання, кни- госховища тощо). Допоміжнінеоборотні активи використовуються з метою забезпечення виконання основних функцій. До них належать: адміністративні корпуси, транспортні засоби адміністративного при- значення, канцелярське і господарське обладнання управлінських структурних підрозділів.

На організацію обліку необоротних активів ця класифікація впливу не має. А віднесення об’єктів до основних чи допоміжних встановлюється установою для управлінських цілей.

За матеріально-речовою формоюрозрізняють:

– матеріальні необоротні активи;

– нематеріальні активи.

Матеріальні активи мають речову форму та обліковуються на рахунках 10 «Основні засоби» та 11 «Інші необоротні матеріальні активи». До нематеріальних відносяться активи, що не мають мате- ріальної форми: авторські права, права користування майном, при- родними ресурсами, тощо. Для їх обліку виділений окремий рахунок

12 «Нематеріальні активи», де вони обліковуються за субрахунками, а в її межах ще і за підгрупами.

За ступенем використаннявирізняють діючі та недіючі.

Діючі активи — це такі, що використовуються в діяльності уста- нови. Окремі активи можуть бути на складі в запасі, або ж не екс- плуатуватись у зв’язку з модернізацією, капітальним ремонтом тощо. Такі об’єкти є недіючими. Методика обліку активів, як діючих так і не діючих не відрізняється.

За належністювиділяють власні та орендовані необоротні активи. До власних активів належать, ті що отримані установою з різних джерел відповідно до законодавства та зараховані на баланс устано- ви. При їх надходженні кожному окремому об’єкту присвоюється ін- вентарний номер та відкривається інвентарна карта обліку основних

засобів.

При недостатності окремих видів необоротних активів, устано- ва має право орендувати їх на підставі договору оренди. При цьому власні необоротні активи та придбані за угодою фінансової оренди обліковуються в балансі на відповідних рахунках, а отримані в опера- ційну оренду — поза балансом. Об’єкти операційної оренди не є влас- ністю установи і обліковуються на забалансовому рахунку 01 «Орен- довані необоротні активи».

За джерелами придбання в обліку виокремлюються необоротні активи придбані за кошти загального та спеціального фонду.

Джерела придбання необоротних активівє визначальною харак- теристикою при відображення в обліку необоротних активів. Адже, одночасно з оприбуткуванням необоротних активів в обліку здійсню-

ється другий запис по відображенню фактичних видатків та створен- ню фондів в необоротних активах.

Потребує детальнішої уваги виділення економічно однорідних груп необоротних активів всередині субрахунків, які називають підгрупами.

Ця класифікація використовується для організації аналітичного обліку та для встановлення норм зношення об’єктів.

Склад і класифікація необоротних активів за обліковими група- ми та підгрупами представлено в наступній таблиці: