Функція

Дата добавления: 2014-10-22; просмотров: 966

У дослідженнях зустрічаються величини, які при даних умовах або навіть при будь-яких умовах мають те саме значення. Такі величини називають сталими. Якщо значення величини змінюється, то таку величину називають змінною.

Приклад 1.Нехай R – радіус кола, аl – довжина кола. Як відомо, довжина кола виражається формулою l = 2πR, якщо тепер у цій формулі змінюється радіус кола R, то при цьому змінюватиметься і довжина колаl, а число π, яке виражає відношення довжини кола до його діаметра, залишається сталим.

Отже, в даному прикладі ми зустрічалися із змінними величинами R і lта сталою величиною π, причому вона залишається сталою при будь-яких умовах. Величини, які залишаються сталими при будь-яких умовах, називаються абсолютно-сталими.

Приклад 2.Нехай під поршнем циліндра знаходиться певна маса газу (ідеального), температура якого не змінюється. За законом Бойля-Маріотта, об’єм V і тискP цієї маси газу пов’язані співвідношенням PV = С = const.

У цій рівності при зміні, наприклад, об’єму V буде змінюватися і тиск P. Величина Спри тій самій температурі залишається сталою. Але якщо змінювати температуру газу, змінюватиметься й С.

Сталі величини, які в умовах даної задачі залишаються незмінними, але при зміні умови задачі можуть змінюватися, називають параметрами.

Отже, в законі Бойля-Маріотта стала величина С є параметр. Прикладами сталих величин параметрів можуть бути ще такі величини, як коефіцієнт тертя, показник заломлення світла тощо.

Зауважимо, що та сама величина в одній задачі може бути сталою, а в другій – змінною. Так, наприклад, температура кипіння води є стала величина, якщо кипіння її відбувається в тому самому місці і при тих самих атмосферних умовах. Але температура кипіння стане величиною змінною, якщо кипіння відбувається в різних місцях і при різних атмосферних умовах.

Оскільки в природі та повсякденному житті зустрічаються сталі й змінні величини, то в математиці вивчають два види величини: сталі і змінні.

Сталі величини є предметом вивчення елементарної математики. Вища математика має своїм об’єктом змінні величини. Сталі величини, хоч і зустрічаються, проте мають другорядне значення. Як відомо, змінні величини, що спостерігаються в даному явищі чи процесі, змінюються незалежно одна від одної, а перебувають у тісному зв’язку, у певних залежностях. При цьому зміна одних величин приводить до зміни інших. Так, у прикладі 1 величини R іl пов’язані між собою формулою l = 2πR, причому довжина кола lзмінюється залежно від зміни радіуса R.

Можна навести приклади складнішої залежності, коли зустрічається більше ніж дві змінні величини.

Приклад 3. Нехай під поршнем циліндра знаходиться одна грам-молекула ідеального газу. Якщо температура цієї маси газу змінюється. то, як відомо, об’єм V і тиск P пов’язані з абсолютною температурою Т законом Клапейрона-Менделєєва PV = RT, де з чотирьох величин величина R – стала (абсолютно стала), а решта величин можуть змінюватися. Зокрема, при зміні об‘єму V і температури T буде змінюватися і тиск P.

У подальшому розглядатимемо простійший випадок залежностей, а саме залежності між двома змінними величинами, якщо в таких залежностях абстрагуватися від конкретного змісту величин, то дістанемо залежності між математичними величинами. Тоді такі залежності називають функціональними.

У функціональних залежностях змінні величини відіграють неоднакову роль. Деякі з них змінюються довільно, а другі – залежно від зміни перших.

Змінні величини, значення яких в умовах даної задачі можуть вибиратися довільно, називаються незалежними змінними, або аргументами.

Змінна величина, значення якої залежить від зміни значень аргументу, називається залежно змінною, або функцією.

Якщо незалежних змінних є одна, то функція називається функцією однієї змінної. Якщо незалежних змінних є дві, то функція називається функцією двох змінних і т. п. Так, уприкладі 1 змінна R є аргумент, а l є функція. Уприкладі 2 V – аргумент, P – функція, причому в обох прикладах l і P є функції однієї змінної. У прикладі 3 V, T – аргументи,Р – функція. ТутP є функція двох змінних.

Зазначимо, що в усіх розглянутих прикладах ми для кожного значення незалежної змінної можемо вказати цілком конкретне значення залежної змінної. Саме такі залежні величини називають функціями. Проте є й такі величини, які залежать від інших величин, але про їх числове значення нічого не можна сказати, якщо незалежним змінним надавати певних значень. Так, наприклад, залежність між урожайністю зернової культури і кількістю опадів. Такого роду величини не є функціями.

Отже, нехай маємо дві змінні величиниx і y. Тоді змінна величина y називається функцією змінної величини x, якщо кожному значенню величини x відповідає одне значення величини y.

Символічно записуєтьсяy = f(x) і читають “ігрек дорівнює еф від ікс”.

Проте у природі і в техніці зустрічаються випадки, коли явища і процеси описуються більше ніж двома величинами. Отже доводиться мати справу з функціями, в яких незалежних змінних є відповідно дві, три т. д., взагалі, кажучи n. Такі функції називаються функціями кількох змінних y = f(x, z, t).

Для позначення функції іноді вживають і інші букви: F,Φ, Ψ і т.д. Різні букви вживають тоді, коли розглядають кілька функції від того самого аргументу. Функція називається явною, якщо формула, по якій визначається функція, указує математичні операції, які проводяться над аргументом для визначення функції y, в противному разі вона називається неявноюфункцією:y = ax²; y = f(x) – явні функції; y² – x = 0; F(x, y) = 0 – неявні функції. Функції можуть бути парні і непарні, періодичні, зростаюча і незростаюча.