Прогнозування грошових потоків

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 2241

Процес управління потоками грошових коштів представляє собою постійний моніторинг відхилень реального руху грошових коштів від планових показників та використання заходів з усунення таких відхилень. В свою чергу, планові показники повинні враховувати пропозиції по ефективному використанню грошових коштів (наприклад, прискорення їх обороту).

Даний розділ роботи фінансового менеджера зводиться до розрахунку можливих джерел надходження і відпливу грошових коштів. Використовується та ж схема, що й при аналізі руху грошових коштів, тільки для простоти деякі показники можуть агрегуватися.

Оскільки більшість показників важко спрогнозувати з достатнім рівнем імовірності, то прогнозування грошового потоку зводять до побудови бюджетів грошових коштів в періоді, що планується, враховуючи лише основні компоненти потоку: обсяг реалізації, частку виручки за готівку, прогноз кредиторської заборгованості тощо. Прогноз здійснюється на певний період в розрізі підперіодів: рік по кварталах, квартал по місяцях тощо.

В будь-якому випадку процедури методики прогнозування виконуються в наступній послідовності:

- прогнозування грошових надходжень за підперіодами;

- прогнозування грошових витрачань за підперіодами;

- розрахунок чистого грошового потоку (надлишок/нестача) за підперіодами;

- визначення сукупної потреби в короткостроковому фінансуванні в розрізі підперіодів.

Найпоширенішими прогнозними фінансовими документами надходження та витрачання грошових коштів на підприємствах виступають:

- касовий бюджет - план надходження і витрачання грошових коштів, що є однією з основних форм поточного фінансового плану управління грошовими потоками, розробляється на фінансовий рік з помісячною сегментацією;

- платіжний календар - форма поточного фінансового плану управління грошовими потоками, розробляється на короткостроковий період з щоденною сегментацією.

A.M. Поддєрьогін зазначає, що згадані види фінансових планових документів мають надзвичайно багатоваріантний характер, зумовлений як різноманітною специфікою діяльності кожного окремого підприємства, так і спектром його зв'язків із суб'єктами макросередовища. Враховуючи, що ряд початкових передумов розробки даних планів носять слабкий прогнозний характер, в економічній літературі рекомендується їх складання у трьох варіантах: "оптимістичному", "реалістичному" і "песимістичному".

Платіжний календар представляє собою план грошових надходжень та витрат за визначений період із залишком (сальдо) на поточному рахунку підприємства. Його інформаційною основою є різноманітні плани та баланси, що складаються на підприємстві: план реалізації продукції, кошторис витрат на виробництво, кошторис використання фонду оплати праці, кошторис державного соціального страхування, кошторис витрат на технічне переозброєння та реконструкцію тощо.

План реалізації продукції (виконання робіт) є основним при визначенні очікуваних надходжень. В умовах ринкової економіки він повинен максимально враховувати рекомендації служби маркетингу підприємства, бути точним та обґрунтованим.

До кошторису виробничих витрат потрібно включати інформацію про суму та час здійснення витрат, необхідних для виконання плану реалізації продукції. В плануванні витрат, зокрема, при визначенні суми витрат на закупку обладнання, матеріалів та напівфабрикатів, приймають участь виробничі служби, в першу чергу - служби підготовки виробництва, постачання, комплектації.

Платіжний календар відображає очікувані грошові доходи та витрати у плановому періоді і призначений для планування змін обсягу грошових коштів та майбутніх фінансових потреб. Він є засобом "ранньої діагностики" фінансового стану підприємства. Якщо планується позитивне сальдо, то можна розраховувати на отримання додаткового доходу. Якщо ж на стадії проекту виявлено нестачу фінансових коштів, то у керівника є час для прийняття необхідних заходів.

О.Б. Крутік і М.М. Хайкін виділяють шість етапів при складанні платіжного календаря:

І. Вибір періоду планування. Як правило, це квартал (місяць).

ІІ. Планування обсягу реалізації продукції та послуг. Здійснюється за спеціальною методикою із урахуванням обсягу виробництва у періоді, що розглядається.

ІІІ. Оцінка грошових доходів. Охоплює наступні статті:

реалізацію продукції, робіт, послуг (виручку від • продажу промислової продукції, реалізацію надлишкового обладнання, сировини, матеріалів, напівфабрикатів);

авансові платежі;

дебіторську заборгованість наростаючим підсумком, що переходить із попереднього періоду планування (надходження коштів від покупців по простроченій заборгованості);

кредити (під розрахункові документи в дорозі, під товарно-матеріальні цінності);

інші надходження (асигнування із бюджету, надходження коштів від вищих організацій для надання тимчасової фінансової допомоги).

IV Оцінка грошових витрат. Поширюється на наступні статті:

поточна оплата закупівлі товарно-матеріальних цінностей (рахунків постачальників за сировину, матеріали, купівельні вироби та напівфабрикати, послуги сторонніх підприємств, виконання НДДКР тощо);

погашення кредиторської заборгованості, яка виникає внаслідок оплати закупок, зроблених у попередньому періоді;

заробітна плата із нарахуваннями (фонд оплати праці, оплата відпусток, соціальне страхування, інші виплати);

частина непрямих витрат підприємства, що оплачуються з поточного рахунку (допоміжні матеріали, витрати на поточний та капітальний ремонт);

податкові платежі;

виплата відсотків за кредити;

капітальні витрати на технічне переозброєння, придбання обладнання;

інші платежі (витрати за рахунок прибутку, що залишається у підприємства, повернення вищестоящим організаціям раніше отриманої допомоги, виплата дивідендів по акціях акціонерного підприємства).

V. Визначення грошового сальдо. Грошове сальдо - різниця між сумами надходжень та витрати за період планування.

VI. Підбиття підсумків. З'ясовується, чи буде у підприємства надлишок або нестача коштів. Результати підбиття підсумків зводяться в таблицю, яка має наступну форму (табл. 3.4.).

Таблиця 3.4

Прогнозний бюджет грошових коштів

Як правило, в доходній частині платіжного календаря деталізується отримання кредитів та погашення дебіторської заборгованості, а у витратній частині - надання кредиту та погашення кредиторської заборгованості, що є корисним для цілей фінансового аналізу. Але деталізація не є обов'язковою, більш того, вона призводить до завищення валюти балансу, тобто обсягу доходної та витратної частин. Усунення розділу, що деталізує кредити, дозволяє спростити баланс та знизити трудомісткість його складання.