Головна сторінка Випадкова сторінка
КАТЕГОРІЇ:
АвтомобіліБіологіяБудівництвоВідпочинок і туризмГеографіяДім і садЕкологіяЕкономікаЕлектронікаІноземні мовиІнформатикаІншеІсторіяКультураЛітератураМатематикаМедицинаМеталлургіяМеханікаОсвітаОхорона праціПедагогікаПолітикаПравоПсихологіяРелігіяСоціологіяСпортФізикаФілософіяФінансиХімія
Структура капіталу та її оптимізація
Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 1717
|
|
Під фінансовою структурою капіталу розуміють співвідношення власних та позикових засобів, що використовуються підприємством у процесі господарської діяльності. При вивченні структури інвестованих у підприємство коштів необхідно розрізняти два поняття:
– структура фінансових джерел, тобто частка в загальній величині пасивів власного капіталу, довгострокових і короткострокових зобов'язань;
– структура капіталу – співвідношення між власним і позиковим капіталом, до якого відносять лише довгострокові зобов'язання.
Від фінансової структури капіталу значною мірою залежать умови формування таких фінансових результатів підприємства як рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рівень фінансової стійкості та платоспроможності, рівень фінансових ризиків і в кінцевому підсумку ефективність фінансового менеджменту в цілому.
Управління структурою капіталу на підприємстві потрібно здійснювати у двох напрямках:
– обґрунтування оптимальних пропорцій використання власного і позикового капіталу;
– залучення необхідних обсягів власного і позикового капіталу для досягнення цільової структури.
Оптимальна структура капіталу – це таке співвідношення між власним і позиковим капіталом, за якого одночасно забезпечується висока фінансова рентабельність і не втрачається фінансова стійкість підприємства. Зрозуміло, що чим більша частка позикового капіталу, тим буде більшим ефект фінансового важеля (тобто нарощення рентабельності власного капіталу за рахунок використання позикових коштів).
Є лише низка факторів, які потрібно обов'язково враховувати при формуванні цільової структури капіталу підприємства з метою забезпечення найбільш ефективної пріоритетності між рівнем рентабельності власного капіталу і коефіцієнтом автономії. (табл. 7.4.)
Отже, мета фінансового менеджменту полягає у забезпеченні виваженої структури капіталу, яка б відповідала цільовим настановам підприємства і забезпечувала мінімальний фінансовий ризик за достатньо високої ринкової вартості (але не обов'язково найвищої).
Критеріями оптимізації структури капіталу при цьому можуть бути:
– мінімізація середньозваженої вартості капіталу;
– максимізація рентабельності власного капіталу при одночасній мінімізації ризику;
– максимізація чистого прибутку на одну акцію.
Таблиця 7.4.
Фактори, що впливають на структуру капіталу
| Фактори | Характер впливу на структуру капіталу |
| Галузеві особливості діяльності підприємства | • Чим більша фондомісткість галузі, тим нижчий кредитний рейтинг і більше потрібно розраховувати на власний капітал. • Чим менша тривалість операційного циклу в галузі, тим більша можливість залучати позиковий капітал |
| Стадія життєвого циклу підприємства та темпи його розвитку | • Підприємства, що знаходяться на ранніх стадіях свого життєвого циклу і мають конкурентоспроможну продукцію, можуть залучати для фінансування активів більшу частку позикового капіталу. • Підприємства, які знаходяться в стадії зрілості, повинні більшою мірою використовувати власний капітал |
| Структура витрат і рівень операційного левериджу | • За високої частки постійних витрат не рекомендується мати високу частку позикового капіталу. • Підприємства, у яких сила дії операційного важеля незначна, а обсяги реалізації постійно зростають, можуть збільшувати частку позикового капіталу |
| Рівень рентабельності діяльності | • Чим вищий рівень рентабельності, тим вищий кредитний рейтинг і збільшуються можливості нарощення позикового капіталу. • З'являється можливість більшу частину прибутку реінвестувати у виробничий розвиток і зменшити потребу в позиковому капіталі |
| Рівень оподаткування прибутку підприємства | • В умовах низьких ставок податку на прибуток або використання підприємством податкових пільг зменшується податкова економія і різниця у вартості позикового та власного капіталу із зовнішніх джерел є не настільки істотною. У цих умовах вигідніше здійснювати емісію акцій. • За високої ставки оподаткування прибутку збільшується ефект від залучення позикових коштів |
| Необхідність забезпечення позикової місткості | • Чим більша майбутня потреба підприємства в кредитах, тим менша можливість нарощення позикового капіталу в цей момент |
| Кон'юнктура товарного ринку | • Чим стабільніша кон'юнктура товарного ринку, тим стабільніший попит на продукцію і безпечніше використовування позикового капіталу |
| Кон'юнктура фінансового ринку | • Залежно від стану цієї кон'юнктури зростає або знижується вартість позикового капіталу, що визначає ефективність його залучення. • У випадку, коли кредитні ресурси дорогі, вигідніше збільшувати частку власного капіталу, і навпаки |
| Ставлення кредиторів до підприємства | • Підприємство може мати негативний імідж серед кредиторів навіть за високої частки власного капіталу, що зменшує можливості нарощення позикового капіталу |
| Рівень концентрації власного капіталу | • У випадку, коли власники бажають зберегти фінансовий контроль за управлінням підприємством, додатковий капітал доцільно формувати на основі позикових коштів |
| Фінансовий менталітет власників і фінансових менеджерів підприємства | • У випадку, коли керівництво має на меті збільшення прибутку, частка позикового капіталу буде зростати. • У випадку, коли керівництво ставить за мету мінімізацію ризиків, частка позикового капіталу буде зменшуватися |
7.6. Взаємодія фінансового і операційного важелів (левериджу)
Структура капіталу підприємства пов'язана з так званим фінансовим лівериджем. Взагалі в практиці фінансового менеджменту лівериджрозглядається як важіль, що дає змогу за рахунок незначних зусиль суттєво змінювати результати фінансово-господарської діяльності підприємства. При цьому розмежовується сфера впливу фінансового та операційного важелів. Сферу дії кожного з них проілюстровано на рис. 7.6.
Рис. 7.6. Розмежування сфери впливу фінансового і операційного важелів та фінансові результати підприємства
Операційний важіль (ліверидж),як зазначалося у розділі 5, полягає у потенційній можливості підприємства впливати на темпи зміни операційного прибутку шляхом зміни обсягів і структури операційних витрат (постійних і змінних).
Вплив операційного важеля на фінансові результати підприємства можна виразити за допомогою формули:
де 
— темп зміни операційного прибутку;
— темп зміни виручки від реалізації;
— сила дії операційного важеля.
Тобто, сила дії операційного важеля показує, на скільки відсотків зміниться операційний прибуток при зміні виручки від реалізації на 1%.
Фінансовий важіль (ліверидж)полягає у потенційній можливості підприємства впливати на темпи зміни чистого прибутку шляхом зміни обсягів та структури власного і позикового капіталу. У формалізованому вигляді вплив фінансового важеля на фінансові результати підприємства можна представити таким чином:
де 
— темп зміни чистого прибутку;
— темп зміни операційного прибутку;
— сила дії фінансового важеля.
Отже, сила дії фінансового важеля показує, у скільки разів темпи зміни чистого прибутку підприємства перевищують темпи приросту його операційного прибутку. Таке перевищення забезпечується за рахунок так званого ефекту фінансового важеля.
7.7. Фінансовий леверидж. Ефект фінансового важеля (левериджу)
Ефект фінансового важеля показує, на скільки відсотків підвищується рентабельність власного капіталу підприємства за рахунок залучення в господарський оборот позикового капіталу, незважаючи на його платний характер. Нарощення фінансової рентабельності (тобто рентабельності власного капіталу) може мати місце лише у випадку, коли економічна рентабельність використання всього інвестованого капіталу більша від середнього рівня фінансових витрат, пов'язаних із залученням позикових коштів. Для визначення ефекту фінансового важеля використовується формула:
,
де ЕФВ – ефект фінансового важеля (тобто нарощення рентабельності власного капіталу за рахунок використання позикового капіталу);
Коп – коефіцієнт оподаткування прибутку;
EPа – економічна рентабельність активів (розраховується шляхом відношення операційного прибутку до загального обсягу капіталу, інвестованого в активи підприємства);
СП – середня ставка процента за позиковими коштами (або рівень фінансових витрат);
ПК — позиковий капітал;
BK — власний капітал.
Ефект фінансового важеля складається з двох компонентів:
– Диференціала (1 - Коп)(ЕРа – СП) — різниці між рентабельністю інвестованого капіталу і середньою ставкою процента за позиковими коштами після сплати податків;
– Плеча ПК/ВК — співвідношення позикового і власного капіталу.
Плече фінансового важеля є мультиплікатором зміни диференціала, тобто посилює його дію як в позитивному, так і негативному напрямках.
Так, якщо диференціал має додатне значення, вигідно нарощувати частку позикового капіталу і тим самим збільшувати рентабельність власного капіталу. І, навпаки, якщо значення диференціала від'ємне, в результаті збільшення плеча фінансового важеля відбувається "проїдання" власного капіталу, і наслідки для підприємства можуть бути руйнівними.
Зі збільшенням частки позикового капіталу відбувається збільшення сили дії фінансового важеля, що призводить до підвищення ризику неповернення коштів, зменшення дивідендів та падіння курсу акцій.
Показник сили дії фінансового важеля характеризує фінансовий ризик, пов'язаний зі структурою капіталу. Чим більше значення цього показника, тим більший ризик неповернення кредитів з процентами для банкірів та ризик невиплати дивідендів для акціонерів.
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
| Вартість капіталу, залученого за рахунок випуску акцій | | | Управління структурою капіталу |