Інстинктивна поведінка в ранньому постнатальному періоді

Дата добавления: 2014-10-22; просмотров: 1821

Інстинктивні рухи.Стабільні, тверді інстинктивні рухи з’являються в ранньому постнатальному онтогенезі вже в “го-товому” вигляді. Через це довгий час вважалося, що вони зов-сім не розвиваються і не мають потреби в індивідуальному тре-нуванні. Насправді, як ми вже знаємо, цілком вродженою є лише “програма" їхнього формування в процесі онтогенезу, кот­рий обумовлений розвитком екзосоматичних ефекторних ор­ганів (і відповідних центрально-нервових структур), функцією яких і є інстинктивні рухи. Тільки в такому розумінні можна стверджувати про не залежні від впливів середовища інстинк-тивні рухи в онтогенезі.

Таким чином, постнатальний розвиток інстинктивних рухів виявляє більш-менш чітку генетичну обумовленість, яка не за-лежить від раннього досвіду. Це стосується лише елементарної вродженої рухової координації, але не цілих інстинктивних ру-хових актів.

Вроджене впізнавання і ранній досвід.З’явившись на світ, тварина має швидко і правильно орієнтувати свої рухи щодо різних агентів середовища. Така орієнтація до життєво важли­вих компонентів середовища з мінімальною витратою енергії і часу — насправді питання життя і смерті, особливо для зріло-народжених тварин. Здійснюється вона в першу чергу шляхом так званого вродженого впізнання.

Основу такого впізнання складають таксиси, але не завжди при цьому діють прості безумовні рефлекси. Як зазначив Ло-ренц, у багатьох випадках подібна специфічна спрямованість поведінки тварини ґрунтується на відповідних вроджених пус­кових механізмах; самі ж ознаки, які орієнтують поведінку тварини, являють собою ключові подразники.

На початку постнатального розвитку тварини “розкіш” три­валого научіння є неприпустимою. Проте вже тут виявляється загальне правило, що немає суто вроджених форм поведінки, позбавлених елементів научіння. Це цілком стосується і вро-

дженого впізнавання, яке завжди збагачується чи коригується, перебудовується в результаті набуття раннього досвіду, котрий проявляється в різних формах постнатального научіння.

Так, нерідко зустрічаються явища звикання до часто повто-рюваних біологічно малозначущих стимулів. Курчата, які спо-чатку однаково реагують на все, що рухається поряд з ними, незабаром навчаються розпізнавати безпечні об’єкти. Це відбу-вається шляхом звикання.

У результаті раннього научіння може змінюватися і сигналь-не значення подразників. Молодь осетрових риб реагує спочат­ку на світло негативно, але починаючи з 5-го дня (у щипа) чи 9-го дня (в осетра) ця реакція перетворюється на позитивну під впливом переходу до активного харчування й утворення відпо-відних харчових умовних рефлексів. У наступні дні реакція мальків на світло може індивідуально змінюватися залежно від конкретних умов годівлі (В. Ю. Касимов).

В інших випадках відбувається добудова чи зміна вроджено-го впізнавання через включення нових сенсорних систем. Так, дрозденята в перші дні після вилуплення реагують на струс гніз-да витягуванням шиї і розкриттям дзьоба. Просторова орієнта-ція цієї реакції здійснюється на основі гравітаційної чутливос-ті, локалізованої в органі рівноваги у внутрішньому вусі, а шия витягується вертикально вгору незалежно від місця розташу-вання джерела подразнення. Ця вроджена реакція зберігається і після прозріння пташенят, у тижневому віці, хоча вже тепер вона розповсюджується і на зоровий стимул — появу будь-якого об’єкта в полі зору пташеняти.