Правоторов Г. В. Зоопсихология для гуманитариев. -Новосибирск, 2001.

Дата добавления: 2014-10-22; просмотров: 1390

5. Тих Н. А. Предьістория общества. - Л., 1970.

Фабри К. 9. Основи зоопсихологии. - М., 1976.

7. Чайченко Г. М. Зоопсихологія та порівняльна психоло­гія. — К., 1992.

Розділ 8. КОМУНІКАТИВНА ПОВЕДІНКА ТВАРИН

Мова" тварин та мова людини

Загальноприйняті уявлення про структуру видоспецифічних мов тварин

У попередній темі були розглянуті докази того, що багато тварин здатні до здійснення базових операцій, характерних для мислення людини. Вважається, що цей рівень когнітивної діяльності — основа для виникнення в процесі еволюції мови. Найвищий рівень розвитку цих операцій характерний для лю-дини, у якої узагальнення й абстрагування реалізуються за до-помогою символів — слів.

Питання про те, чи є у тварин певні зародки здатності до символізації (використання знаків замість реальних стимулів і понять), закономірно виникало з перших кроків вивчення по-ведінки і психіки приматів. Тривалий час вважалося, що лю-диноподібні мавпи не тільки не змогли піднятися на цей сту-пінь розвитку психіки, але й навіть не наблизилися до нього (настільки “унікально людськими” вважалися особливості, які лежать у її основі).

Мова більшості тварин, включаючи і мову мавп, — це су-купність конкретних сигналів — звукових, нюхових, зорових тощо, що діють у даній ситуації і мимоволі відображають стан тварини в даний конкретний момент.

Важлива особливість основних видів комунікації переважної кількості тварин — їх ненавмисність, тобто сигнали не мають

безпосереднього адресата. Цим природні мови тварин прин­ципово відрізняються від мови людини, що функціонує під контролем свідомості та волі.

У мовах тварин сигнали видоспецифічні: загалом вони одна-кові у всіх особин даного виду, їхні особливості визначені гене-тично, а їхній набір практично не підлягає розширенню. Сиг-налізація (мови) більшості видів тварин містить такі основні категорії:

. сигнали, призначені статевим партнерам і можливим кон­курентам; . сигнали, які забезпечують обмін інформацією між батька-ми і потомством; . крики тривоги, які найчастіше мають таке ж значення

для тварин інших видів; . повідомлення про наявність їжі;

. сигнали, які допомагають підтримувати контакт між чле-нами зграї; . сигнал-“перемикачі”, призначення яких - підготувати тва-рину до дії наступних стимулів, наприклад, сповістити про намір гратися; . сигнали “наміру”, які передують якійсь реакції (напри­клад, птах перед злетом робить особливі рухи крилами); . сигнали, пов’язані з вираженням агресії; . сигнали миролюбства; . сигнали незадоволеності (фрустрації).