Навчання мов-посередників інших тварин

Дата добавления: 2014-10-22; просмотров: 1771

Разом із шимпанзе мові жестів успішно навчали також го-рилу і орангутанга. Питання про те, наскільки розвинуті в ін-ших тварин когнітивні функції, які є в основі оволодіння мо-вами-посередниками в антропоїдів, становить безсумнівний інтерес, тому низка вчених спробували його дослідити.

Навчання дельфінів.Здатність морських ссавців до оволодін-ня мов-посередників протягом років вивчає американський до-слідник Л. Херман (1986). У його роботах дельфіни-афаліни по-винні були спочатку засвоїти “назви” різних предметів у басейні і здійснювані з ними дії.

Для дельфіна Акеакамі “словами” служили жестові сигнали експериментатора, який стояв на краю басейну. З іншим дель-фіном Феніксом спілкувалися за допомогою звукових сигналів, генерованих комп’ютером. Тварини мали засвоїти зв’язок між об’єктами в басейні і знаками, які їх позначають, а також між жестами і маніпуляціями, котрі вони мали виконувати.

Поступово дельфіни, виконуючи ланцюжки з 2-3 знаків, навчилися точно виконувати інструкції тренера і виконувати

деякі комбінації дій із предметами, наприклад: “доторкнися хвостом до ілюмінатора”, “набери води й облий М*”, “надягни кільце на ціпок ліворуч”, “просунь ціпок у кільце” тощо. Далі провадилися тести з використанням нових речень, у яких тва-рин також просили принести чи перемістити який-небудь пред-мет або покласти один предмет усередину іншого, на нього чи під нього тощо. Дельфіни продемонстрували здатність точно розуміти сигнали, які символізують просторове співвідношення предметів. Цей факт добре узгоджується з даними про здатність дельфінів до узагальнення цих ознак у лабораторних експери­ментах (Стародубцев, 2000).

У низці тестів предмет, з яким дельфіну потрібно було мані-пулювати, знаходився поза полем його зору або їм подавали відповідну інструкцію за 30-40хв. до появи предмета. Дельфі-ни успішно виконували вказівки інструктора і в цих умовах, коли їхня поведінка визначалася не наявним стимулом, а збе-реженим у пам’яті уявленням про нього.

Поведінка дельфінів свідчила також про розуміння ролі по-рядку слів у реченні і можливості без спеціального навчання правильно реагувати на нові, логічно впорядковані послідов-ності “слів” мови-посередника. Проте ніяких доказів, що дель-фіни можуть самі складати хоча б найпростіші фрази, поки не отримано.

Навчання папуги.Безсумнівний інтерес становлять дослі­дження на папугах. Відомо, що представники різних видів мо-жуть вивчати і вимовляти сотні слів, варіювати слова в реченнях, складати фрази адекватно ситуації і вступати в досить осмис-лені діалоги зі своїми вихователями.

Незважаючи на важливість отримання порівняльної характе-ристики когнітивних здібностей цих високоорганізованих птахів з великим і тонко диференційованим мозком, експерименталь-ного вивчення практично не провадиться. Винятками є лише багаторічні фундаментальні роботи американської дослідниці Ірен Пепперберг (1981, 1987, 2000).Вона розробила оригіналь-ний метод спілкування з папугою Апексом (африканським сірим жако), причому як мова-посередник використовувалася власне людська мова.

* “М” - це є хтось, наприклад, Марія - Авт.

Алекс потрапив до лабораторії Аризонського університету у віці 11 років, тобто досить дорослим, і відразу ж виявив великі здібності до навчання. У його присутності люди розмовляли між собою, а папуга ревно за цим стежив і намагався втруча-тися в діалог. Розроблений Пепперберг метод відрізняється тим, що в процесі навчання брали участь одночасно дві людини (тре-нери). Один тренер (основний) звертався водночас і до другого тренера, і до папуги. Другий тренер був для папуги, з одного боку, об’єктом для наслідування, а з іншого боку — начебто його суперником. Уроки проходили в такий спосіб. Один екс-периментатор показував іншому яблуко чи олівець, запитуючи: “Що це таке?” Якщо відповідь була правильною (причому людина намагалася ретельно вимовляти слова), людину, котра навчала, хвалили і давали названий предмет.

За 15 років навчання Алекс опанував близько 100 наймену-вань предметів (дерево, шкіра, папір, пробка, горіх, банан, кур-тка, морква, вишня, злива, спина тощо). Він був здатний по-значити форму предмета, кількість кутів, рахував до 6, знав назви категорій “форма”, “матеріал”, “колір” і називав 7 кольо-рів. Він активно користувався словом “хочу”, а якщо йому да-вали не той предмет, який він просив, він казав “ні” і відкидав його убік.

Крім того, Алекс засвоїв узагальнення за схожістю і відпо-відністю і впевнено повідомляв, однакові чи різні йому пока-зували предмети.

У відповідь на пред’явлення різних множин (від 2 до 6) Алекс правильно вимовляв назви цифр.

Таким чином, продемонстровані Алексом здібності задоволь-няють як більшість критеріїв поняття кількості, так і деякі критерії рахунку. Поведінка папуги в дослідах Пепперберг справляє глибоке враження, хоча рівень його здібностей не-зрівнянний з тим, що продемонстрували шимпанзе. Проте саме Пепперберг уперше вдалося поставити експерименти, за резуль-татами яких можна об’єктивно судити про характер когнітив-них здібностей папуг. Завдяки цій програмі Алекс навчився не тільки називати тестові предмети, але і визначати їхню форму (трикутна, чотирикутна), колір і навіть вказувати матеріал, з якого вони зроблені. Він може відповідати на запитання на зра-зок: “Скільки тут предметів? Скільки з них круглих? А скільки

шкіряних? Скільки чорних?” У цього папуги вдалося встановити зв’язок між неприємною для нього ситуацією і запереченням “ні”.

Навчання мов хребетних — неприматів побудоване так, що не стільки виявляє їхні комунікативні здібності, скільки ха-рактеризує рівень когнітивної діяльності — здатність до уза-гальнення і символізації. Незважаючи на нечисленність і роз-різненість методик навчання, вони переконливо свідчать, що здатність до узагальнення й абстрагування, необхідна для забез-печення зародків процесу символізації, виникає у тварин різно-го рівня філогенетичного розвитку.

Отже, здібність тварин до узагальнення й абстрагування, яка у найбільш високоорганізованих ссавців і птахів досягає рівня формування довербального поняття, дозволяє опановувати сим-воли для оперування замість реальних предметів, які ними по-значаються, і понять. Ця здатність виявляється як у традиційних лабораторних експериментах (“рахунок” у шимпанзе і ворон), так і в ситуації спілкування людини з антропоїдами, дельфіна-ми, а також з папугою за допомогою мов-посередників. Засто-совувані методики виховання і навчання дозволяють мавпам використовувати знаки дійсно як символи в широкому спектрі ситуацій — не тільки для вираження ставлення до предмета, але й для його найменування, для впливу на інших мавп і лю-дину, для передачі тільки їм відомої інформації під час відсут­ності певного предмета, для складання синтаксично правильних речень. Відкриття цього рівня когнітивних здібностей тварин, яке підтверджує гіпотезу про наявність перехідного етапу між першою і другою сигнальними системами, і дозволяє уточнити межу між психікою людини і тварин, свідчить, що і ця вища когнітивна функція людини має біологічні передумови. Проте навіть у найбільш високоорганізованих тварин — шимпанзе — рівень оволодіння найпростішим варіантом мови людини не пе-ревищує здібностей 2-2,5-річної дитини.