Особливості природних мов високоорганізованих тварин

Дата добавления: 2014-10-22; просмотров: 1731

Багато доказів свідчить про те, що мови приматів і, мож-ливо, інших високоорганізованих тварин іноді виходять за рам-ки видоспецифічної комунікаційної системи. Відомо, напри­клад, що в мові зелених мавп і шимпанзе є звукові сигнали для позначення конкретних об’єктів і явищ, зокрема різних видів хижаків. Вони позначають не “хижака взагалі” як небезпеку, а конкретно леопарда, змію тощо. Так само є сигнали для по-значення не будь-якого корму для утамування голоду, а певної їжі (Зоріна та ін., 1999;Рєзнікова, 2000).

Здатність шимпанзе до розуміння мови, виявлену при засво-єнні мов-посередників і спілкуванні з людиною в лаборатор­них дослідженнях, очевидно, можна побачити й у природній

поведінці цих тварин. Доведено, що в “довгих лементах” шим-панзе присутні варіабельні елементи, які у неоднакових ситуа-ціях йдуть у різній послідовності. У формуванні індивідуального звукового репертуару кожного самця шимпанзе велике значен­ня має наслідування родичам. Ця властивість суттєво відрізняє їхню мову від звичайних комунікативних систем тварин.

Було навіть висловлене припущення, що природна комуніка-тивна система шимпанзе є проміжною між мовою людини і ко-мунікативними системами інших тварин.

Системи комунікації, якими користуються тварини, І. П. Пав-лов називав першою сигнальною системою, загальною для тва-рин і людини.

Мова людини дозволяє передавати інформацію в опосередко-ваній формі за допомогою слів-символів, які є сигналами ін-ших, конкретних сигналів. Саме тому І. П. Павлов називав слово сигналом сигналів, а мову — другою сигнальною систе-мою. Вона дозволяє не тільки реагувати на конкретні стимули і події, але й в узагальненій формі зберігати і передавати інфор-мацію про відсутні предмети, а також про події минулого і май-бутнього.

На відміну від комунікативних систем тварин мова людини служить не лише засобом передачі інформації, але й апаратом її переробки. Вона необхідна для забезпечення вищої когнітив-ної функції людини — абстрактно-логічного (вербального) мис-лення.

Мова людини — це відкрита система, запас сигналів у якій практично необмежений, водночас кількість сигналів у репер-туарі природних мов тварин є невеликою.

Нині наявність зачатків другої сигнальної системи досліджу-ють у приматів, а також у деяких інших видів високоорганізо-ваних тварин: дельфінів, папуг, а також воронових птахів.

Існує два підходи до аналізу цієї проблеми:

1) проведення тестів на символізацію у звичайних лабора-торних експериментах;

2) навчання тварин особливих мов — так званих мов-посе-редників, які є спрощеними аналогами мови людини; мови-по-середники переважно відтворюють її структуру, але реалізовані вони за допомогою доступніших для тварин засобів — жестів, ви-бору жетонів, натискань на клавіші комп’ютера тощо.

Розглянемо послідовно кожний з цих підходів.