Проблема зародження суспільних відносин і членороздільного мовлення

Дата добавления: 2014-10-22; просмотров: 1507

Суспільні відносини зародилися в надрах перших форм тру-дової діяльності. Праця від самого початку була колективною, суспільною. Це випливало вже з того, що люди з моменту своєї появи на Землі завжди жили колективами, а мавпи — предки людини — більш-менш великими чередами (або родинами). Та-ким чином, біологічні передумови суспільного життя людини треба шукати в стадності викопних вищих приматів, точніше, у їхній предметній діяльності, яка відбувалася в умовах стад­ного життя.

З іншого боку, праця визначила із самого початку якісну своєрідність об’єднань перших людей. Ця якісна відмінність коріниться в тому, що навіть найскладніша знарядійна діяльність тварин ніколи не має характеру суспільного проце-су і не визначає відносин між членами співтовариства. Навіть у тварин з найбільш развинутою психікою структура співтова-риства ніколи не формується на основі знарядійної діяльності, не залежить від неї, а тим більше не опосередковується нею.

Про все це необхідно пам’ятати, досліджуючи біологічні пе-редумови зародження людського суспільства. Глибоко хибними є спроби безпосереднього виведення закономірностей суспільно-го життя людей із закономірностей групової поведінки тварин. Людське суспільство є не просто продовженням або ускладнен-ням співтовариства наших тваринних предків, а соціальні зако-номірності не зводяться до етологічних закономірностей життя мавп. Суспільні відносини людей виникли, навпаки, у резуль-таті ламання цих закономірностей та докорінної зміни стадно-го життя завдяки трудовій діяльності.

У пошуках біологічних передумов суспільного життя дослід-ник Войтоніс звернувся до стадного життя нижчих мавп для

виявлення тих умов, у яких “індивідуальне користування зна-ряддям, що з’явилося в окремих особин, могло стати суспіль-ним та впливати на перебудову і розвиток взаємин, крім цьо-го, знайти в цих взаєминах могутній чинник, який стимулював застосування знаряддя”. Войтоніс і Тіх провели в цьому на-прямку численні дослідження з виявлення особливостей струк-тури череди і стадної поведінки у мавп.

Тіх надає особливого значення виникненню у мавп нової, са-мостійної і могутньої потреби у спілкуванні із подібними.

Ця нова потреба, за Тіхом, зародилася ще на нижчому рівні еволюції приматів і досягла свого розквіту в давніх павіанів, а також у людиноподібних мавп, які живуть родинами. У тва-ринних предків людини прогресивний розвиток стадності та-кож проявлявся у формуванні міцних внутрішньостадних відносин, наприклад, при спільному полюванні за допомогою природних знарядь. Тіх вважає, що саме ця діяльність призве-ла до необхідності обробки знарядь полювання, а потім і до вироблення примітивних кам’яних знарядь для виготовлення різноманітних більш вдосконалених мисливських знарядь.

Великого значення Тіх надає тому факту, що у безпосередніх предків людини підлітки мали засвоювати традиції й уміння попередніх поколінь, переймати досвід старших членів суспіль-ства, а останні, особливо самці, мали виявляти не тільки взає-мну терпимість, але й уміння співпрацювати. Цього вимагала складність спільного полювання із застосуванням різних пред­метів (каменів, ціпків) як знарядь полювання. Водночас на цьо-му етапі вперше в еволюції приматів виникли умови, коли з’я-вилася необхідність у позначенні предметів, бо без цього не можна було забезпечити погодженість дій членів череди під час спільного полювання.