Студопедія
рос | укр

Головна сторінка Випадкова сторінка


КАТЕГОРІЇ:

АвтомобіліБіологіяБудівництвоВідпочинок і туризмГеографіяДім і садЕкологіяЕкономікаЕлектронікаІноземні мовиІнформатикаІншеІсторіяКультураЛітератураМатематикаМедицинаМеталлургіяМеханікаОсвітаОхорона праціПедагогікаПолітикаПравоПсихологіяРелігіяСоціологіяСпортФізикаФілософіяФінансиХімія






Тому кожний юрист повинен самостійно виявити сутність свого службового обов'яз­ку у різних правових та неправових яви­щах можливого обов'язку.


Дата добавления: 2015-10-12; просмотров: 740



Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягну­то згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, виз-


мані такими за законом чи необхідні для договорів даного ви­ду, а також умови, шоло яких на вимогу однієї із сторін повин­на бути досягнута згода.

Істотними умовами, характерними для господарських догово­рів незалежно від їх видів, є: предмет, ціна та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні виз­начати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості визначаються відповідно до обов'язкових для сто­рін нормативних документів — державних стандартів України, кодексів усталеної практики, класифікаторів, технічних умов, міжнародних, регіональних і національних стандартів інших країн, а у разі їх відсутності — в договірному порядку, з додер­жанням умов, шо забезпечують захист інтересів кінцевих спо­живачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому гл. 21 ГК. Так, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, дер­жавні фіксовані ціни та регульовані ціни — граничні рівні цін або граничні відхилення віл державних фіксованих цін. За зго­дою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуїи) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівня­но з нормативними.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на осно­ві цього договору. На зобов'язання, шо виникли у сторін до ук­ладення ними господарського договору, не поширюються умо­ви укладеного договору, якшо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сто­рони від відповідальності за його порушення, що мало місце піл час дії договору.

Відповідно до ст. 181 ГК господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписано­го сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладен­ня господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, тслефоноірамами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якшо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів

Крім підписання договору від імені юридичної особи, зако­нодавством або установчими документами останньої може бути


передбачене наступне затвердження такої угоди засновниками (учасниками) — наприклад затвердження загальними зборам» акціонерного товариства договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

Процедура укладення господарського договору розглядаєть­ся у частинах 2-8 ст. 181 ГК. Так, проект господарського дого­вору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі як­що проект договору викладено як єдиний документ, він нада­ється другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір (підписує, ставить відбиток печатки) і повертає один примірник договору другій стороні або надси­лає відповідь на лист, факсограму тошо у 20-денний строк піс­ля одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторо­на, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжнос­тей, про шо робиться застереження у договорі, та у 20-деннин строк надсилає другій стороні два примірники протоколу роз­біжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом 20 днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою сторо­ною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті роз­біжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повин­на бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгод­ження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограма­ми тощо).

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладе-ним (таким, що не відбувся).

Зміна умов господарювання суб'єкта підприємницької діяль­ності може спричинити необхідність внесення змін до відповід­ного договору або його розірвання. За загальним правилом ст. 188 ГК зміна та розірвання господарських договорів в од­носторонньому порядку не допускаються, якщо інше не перед­бачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або ро­зірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.


Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денниЙ строк після одержання про-мп шип повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірван­ня) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сто­рона має право передати спір на вирішення суду. Якшо судо­вим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважаєть­ся зміненим або розірваним з дня набраний чинності цим рі­шенням, якшо іншого строку набрання чинності не встановле­но за рішенням сулу.

Законодавством передбачені випадки розірвання господарсько­го договору та відмови від його виконання. Наприклад, ч. 5 ст. 268 І К передбачено, шо у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (ета­лоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, — вимагати повер­нення сплаченої суми. В той же час відповідно до ч. 2 ст. 320 цьо­го Кодексу у разі якшо підрядник не береться своєчасно за вико­нання договору або виконує роботу настільки повільно, що закін­чення її до строку стає явно неможливим, замовник має право ви­магати розірвання договору та відшкодування ібиікж


<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Деонтологія — це розділ етики, що вивчає проблеми обов'язку, сферу обов'язкового, всі форми моральних вимог та спів­відношення їх. | Але основним стимулом бажання бути потрібним людям, творити щось нове, ко­рисне. Це — найвище почуття службового обов'язку юриста.
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | <== 48 ==> | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 |
Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.199 сек.) російська версія | українська версія

Генерация страницы за: 0.199 сек.
Поможем в написании
> Курсовые, контрольные, дипломные и другие работы со скидкой до 25%
3 569 лучших специалисов, готовы оказать помощь 24/7