Національне мислення — це підсумок всього історичного розвитку народу.

Дата добавления: 2015-10-12; просмотров: 750

Під правовим режимом майна суб'єкта підприємницької діяль­ності розуміють встановлені правовими нормами склад цього майна, порядок його формування, використання і вибуття, об­сяг прав та обов'язків з приводу володіння, користування і роз­порядження майном, порядок звернення на нього стягнень кредиторів, а також його правової охорони¹.

Форми правового режиму майна

Основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права — право господарського відання, право оперативного управління

Основним речовим правом у сфері господарювання с право власності. Суб'єкт господарювання, який здійснює господар­ську діяльність на основі права власності, володіє, користуєть­ся і розпоряджається належним йому майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві опера-

¹ Ди».: Підприємницьке право. Книга 2: Пиіручн. / За ред. О.В С торцева - К.

тивного управління, або на основі інших форм правового режи­му майна.

Власник майна має право одноосібно або спільно з інши­ми власниками на основі належного їм майна засновувати господарські організації або здійснювати господарську діяль­ність в інших організаційно-правових формах господарюван­ня, не заборонених законом, на свій розсуд визначаючи мету і предмет господарської діяльності, структуру утвореного ним суб'єкта господарювання, склад і компетенцію його органів управління, порядок використання майна, інші питання уп­равління діяльністю суб'єкта господарювання, а також прий­мати рішення про припинення господарської діяльності зас­нованих ним суб'єктів господарювання відповідно до законо­давства. За суб'єктами господарювання власник має право закріплювати належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної гос­подарської діяльності — на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ни­ми рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (упов­новаженим ним органом) установчих документах господар­ської організації, а також здійснювати безпосередньо або че­рез уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження шодо заснованої організації та припиняти її діяльність.

Власник має право здійснювати організаційно-установчі повноваження також на основі належних йому корпоративних прав.

Право господарського відання є речовим правом суб'єкта під-приемнингна, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження шодо окремих видів майна за згодою власника.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відан­ня за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за вико­ристанням та збереженням належного йому майна безпосеред­ньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в опе-ративно-госполарську діяльність підприємства.

Правом оперативного управління визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпо­ряджається майном, закріпленим за ним власником (уповно-

важеним ним органом) для здійснення некомерційної госпо­дарської діяльності. Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, ідім снює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через упов­новажений ним орган і має право вилучати у суб'єкта госпо­дарювання надлишкове майно, а також майно, шо не вико­ристовується, та майно, шо використовується ним не за приз­наченням.

Господарська діяльність може здійснюватися також на осно­ві інших речових прав, передбачених ЦК. До таких згідно зі ст. 395 ЦК належать речові права на чуже майно (право воло­діння; право користування (сервітут); право користування зе­мельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітев-зис); право забудови земельної ділянки (суперфіїіій). Майно суб'єктів господарювання може бути закріплено на іншому пра­ві відповідно до умов договору з власником майна