Але основним стимулом бажання бути потрібним людям, творити щось нове, ко­рисне. Це — найвище почуття службового обов'язку юриста.

Дата добавления: 2015-10-12; просмотров: 658

Згідно зі ст. 215 ЦК підставою недійсності угоди є недодер­жання в момент її вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності угоди, а от­же, і договору:

— зміст угод не може суперечити ЦК, іншим актам законо­
давства, а також моральним засадам суспільства;

— особа, яка вчиняє угоду, повинна мати необхідний обсяг
цивільної дієздатності;

— волевиявлення учасника угоди має бути вільним і відпо­
відати його внутрішній волі.

— угода має бути спрямована на реальне настання правових
наслідків, шо зумовлені нею;

— угода, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не мо­
же суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповно­
літніх чи непрацездатних дітей.

Угода має вчинятися у формі, встановленій законом. Проте недодержання сторонами письмової форми угоди, яка встанов-

ієн.і законом, не має наслідком її недійсність, крім випадків, встановлених законом. На відміну від цього, у разі недодержан­ня сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення дого­вору такий договір є нікчемним. Якщо ж сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмо­вими доказами, і відбулося повне або часткове виконання дого­вору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвід­чення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому ра її наступного нотаріального посвідчення договору не вимагається.

Якшо особа, яка вчинила угоду, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, така угода може бути визнана су­дом недійсною. При цьому істотне значення має помилка що­до природи угоди, прав та обов'язків сторін, таких властивос­тей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можли­вість використання за цільовим призначенням.

Якщо одна із сторін угоди навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (див. істотне значення помилки), така угода визнається судом недійсною. Обман має місце, якшо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню угоди, або якщо вона за­мовчує їх існування.

Угода, яка вчинена внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається су­дом недійсною. Також може бути визнана судом недійсною уго­да, яка вчинена особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах.

Відповідно до ст. 234 ЦК фіктивною є угода, яка вчинена без наміру створе і пін правових наслідків, які обумовлювалися цією угодою, і визнається судом недійсною незалежно від мети її ук­ладення.

Відповідно до ст. 235 ЦК удаваною є угода, яка вчинена сто­ронами для приховання іншої угоди, яку вони насправді вчини­ли. Якшо буде встановлено, що угода була вчинена сторонами для приховання іншої угоди, яку вони насправді вчинили, від­носини сторін регулюються правилами щодо угоди, яку сторо­ни насправді вчинили.

Нікчемна угода або угода, визнана судом недійсною, є не­дійсною з моменту її вчинення. Якщо за недійсною угодою пра­ва та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Недійсна угода не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з її недійсністю. У разі недійсності кожна із сто-

рін такої угоди зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на її виконання, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у ко­ристуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, — від­шкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсної угоди другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони під­лягають відшкодуванню винною стороною.

Від визнання договору недійсним слід відрізняти визнання його неукладеним.

За змістом ст. 638 ЦК (ч. 2 ст. 180 ГК) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі лосягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними є умови про предмет договору, умо­ви, що визначені законом як істотні або с необхідними для до­говорів певного виду, а також усі ті умови, щодо яких за зая­вою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповід­но, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладе­ним (таким, що не відбувся) — ст. 181 ГК.

До неукладених договорів слід застосовувати наслідки без­підставного набуття, збереження майна. Згідно зі ст. 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок ін­шої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (без­підставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підста­ва, на якій воно було набуте, згодом відпала. Крім того, згідно зі ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана від­шкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла діз­натися про володіння цим майном без достатньої правової під­стави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею по­гіршення майна. У разі безпідставного одержання чи збережен­ня грошей за користування ними нараховуються проценти (ст. 536 ЦК).