Головна сторінка Випадкова сторінка КАТЕГОРІЇ: АвтомобіліБіологіяБудівництвоВідпочинок і туризмГеографіяДім і садЕкологіяЕкономікаЕлектронікаІноземні мовиІнформатикаІншеІсторіяКультураЛітератураМатематикаМедицинаМеталлургіяМеханікаОсвітаОхорона праціПедагогікаПолітикаПравоПсихологіяРелігіяСоціологіяСпортФізикаФілософіяФінансиХімія |
Тому природне право — це сума законів природи і біологічного розвитку людини, які на основі яких здійснюється функціонування Всесвіту.Дата добавления: 2015-10-12; просмотров: 738
Згідно зі ст. 2 Закону України від 10 квітня 1992 р. «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції Закону від 14 березня 1995 р.) орендою є засноване на договорі строко- ве платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Характеристика оренди 1. Орендою є строкове користування майном. Строковість Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право за інших рівних умов на подовження договору оренди на новий термін 2. Оренда здійснюється на засадах оплатності, що матеріалі 3. При оренді відбувається користування майном, яке необ 4. Законодавство встановлює виключний перелік державно
— цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних — нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та інше — майно, шо не увійшло до статутних фондів господарських 5. Статтею 5 Закону «Про оренду державного та комуналь — Фонд державного майна України, його регіональні відді — органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Рес — підприємства — щодо окремого індивідуально визначено Коло потенційних орендарів державного та комунального майна не обмежується. Згідно зі ст. 6 Закону «Про оренду державного та комунального майна» ними можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства. При цьому фізична особа, яка бажає укласти договір оренди державного майна з метою використання його для підприємницької діяльності, до укладання договору зобов'язана зареєструватись як суб'єкт підприємницької діяльності. 6. Законодавство не містить прямої вказівки на те, в якій 70. Поняттята ознакидоговору лізингу Поняттялізингу Загальне визначення лізингу міститься у ст. 292 ГК, згідно з якою лізингом ннажається господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лі іим годавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодер-жувачу) на визначений строк майна, що належить лізинголавцю або набувасться ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержува-чем періодичних лізингових платежів. Це визначення відтворене у ст. 806 ЦК. який, щоправда, називає передачу у лізинг майна, що належить лізинголавню. «прямим», а майна, що спеціально придбавається для передачі у лізинг відомому лізингоодержува-чу — «непрямим» лізингом, чітко виділяючи вили лізингу. 1. Прямий лізинг передбачає передачу лізингодавцем лізин- 2. Непрямий лізинг передбачає передачу лізинголавцем лізинго- Характеристика лізингу І Лізингом є господарська діяльність. Відтак, остання по-ііимна відповідати вимогам ст. З ГК, зокрема здійснюватися суб'єктами господарювання. Проте це положення правомірне лише щодо ницості прямого лізингу. Із визначення фінансового лізингу, а також його суб'єктів, що містяться у Законі «Про фінансовий ЛІЗИНГ»,випливаї. що фінансовий лізинг не обов'язково являє собою господарську діяльність, а сторонами відповідного договору можуть бути особи, наявність статусу суб'єктів господарської (зокрема підприємницької) діяльності у яких не є обов'язковою. Так, його суб'єктами можуть бути лізингодавець — юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу; лізингоодержувач — фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця; продавець (постачальник) — фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в подальшому буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу; інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу. Натомість, у договорі прямого лізингумають право брати участь лише суб'єкти господарської діяльності, зважаючи на те, що Закон «Про фінансовий лізинг» не поширюється на відповідні відносини. іаконом «Про фінансовий лізинг» передбачена особливість стосовно одного з суб'єктів непрямих лізингових відносин — лізингодавця. Ним відповідно до ст. 4 Закону може бути виключно юридична особа. Інститут прямого лізингу таких обмежень не передбачає, дозволяючи фізичним особам — суб'єктампідприємницької діяльності бути лізингодавцями. 2. Лізингом с діяльність, спрямована на інвестування власних Стаття 2 Закону України від 18 вересня 1991 р. «Про інвестиційну діяльність» під інвестуванням розуміє сукупність прак-іичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій, тобто всіх видів майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. 3. За договором прямого та фінансового лізингу лізингода Згідно з ч. З ст. 292 ГК предметом договору прямого (фінансового) лізиніу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. 4. Майно, що передається у прямий (фінансовий) лізинг, Ця ознака є тим критерієм, за яким прямий лізинг відрізняється від фінансового. Згідно з умовами прямого лізингу лізингодавець інвестує власні чи залучені фінансові кошти з метою придбання (отримання у господарське відання) майна без попереднього погодження з лізингоодержувачем. При фінансовому лізингу лізингодавець набуває у власність річ, яка стає предметом лізингу, у продавця (постачальника) для наступної її передачі лізингоодержувачу. По-перше, це означає, що у відносинах фінансового лізингу можуть брати участь декілька сторін: лізингодавець, лізингоодержувач, продавець (постачальник) майна тощо. Це в свою чергу свідчить про множинність суб'єктів відносин фінансового лізингу (див. ознаку 1). По-друге, характерною ознакою фінансового лізингу є первісне набуття лізингодавцем на відповідній правовій підставі майна у продавця (постачальника) за замовленням лізингоодер-жувача, що в свою чергу пов'язано з інвестуванням коштів лі-зинголавця (див. ознаку 2). При цьому предмет лізингу лізингодавцем може набуватися як у власність (ч. 2 ст. 1), так і у господарське відання (ч. 2 ст. 2 Закону «Про фінансовий лізинг»). В останньому випадку відносини регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу. Лізингодавець у договорі фінансового лізингу набуває майно згідно із встановленими лізингоодержувачем специфікаціями та умовами. Тобто, на відміну від інститутів найму (оренди), а також прямого лізингу, які характеризуються наявністю у наймодавця (орендодавця, лізингодавця) предмета найму (оренди, прямого лізингу), лізингодавець за договором фінансового лізингу приймає від лізингоодержувача попереднє замовлення на відповідне майно, необхідне останньому, і після виконання замовлення передає йому це майно (див. ознаку 2). 5. За договором прямого (фінансового) лізиніу лізингода Користування предметом лізингу є квінтесенцією відносин, що складаються між сторонами договору лізингу як різновиду договору найму. Після закінчення строку договору фінансового липні у майно, ідо становить предмет прямого (фінансового) лізингу, повертається лізингодавцю. В свою чергу вищезазначене не означає повну заборону на перехід права власності на предмет лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача. Частина 2 ст. 8 Закону «Про фінансовий лізинг» прямо передбачає можливість укладання сторонами договору фінансового лізингу договору купівлі-продажу предмета лізингу. У цьому випадку право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше. Щодо прямого лізингу, то перехід права власності на предмет лізингу можливий на підставі ст. 705 ЦК; у цьому разі якщо умова щодо купівлі-пролажу міститься власне в лізинговому договорі, за терміно.іоі ісю ЦК подібний договір називатиметься «договір найму-продажу». 6. Прямий та фінансовий види лізингу передбачають строко 7. Майно передається лізині оодержуначу за умови сплати 8. На відміну від прямого лізингу, відносини щодо якого и іингоодержувачем, оформлення відносин фінансового лізингу здійснюється у формі багатостороннього договору за участю лізингодавця, лізингоодержувача, продавця (постачальника) предмета лізингу тощо. Форма лізингового договору залежить як від виду лізингу, так і віл того, яке майно передається в лізинг. При визначенні форми договору необхідно керуватися відповідними положеннями ЦК. Так, наприклад, при передачі в прямий лізинг будівлі або іншої капітальної споруди відповідний договір укладається в письмовій формі (ч. 1 ст. 793 ЦК). Проте якщо ця будівля, споруда передається на умовах фінансового лізингу (на строк один рік і більше) або в прямий лізинг на той самий строк, договір підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 793) та державній реєстрації (ст. 794 ЦК). Договір прямого (фінансового) лізингу вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов, тобто є консенсуальним. 71. Поняття та ознакидоговору концесії Поняття концесії Концесією вважається надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань щодо створення (будівництва) та (або) управління (експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику. Характеристика концесії 1. Метою концесії є задоволення громадських потреб. Це 2. Сторонами концесійних відносин є концесієдавець і кон Концесієдавцем є уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування. Концесіонерами можуть бути юридичні особи та фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності. Щодо деяких об'єктів концесії концесіонером може бути виключно юридична особа (див. Закон України від 14 грудня 1999 р. «Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг»). 3. Відповідно до умов концесії концесіедавець надає конце 4. Концесія надається на визначений строк і оформлюється 5. Концесія передбачає оплатне використання об'єкта кон 6. Концесійний договір повинен укладатися в письмовій |