Компоненти юридичної деонтології

Дата добавления: 2015-10-12; просмотров: 694

Згідно зі ст. 594 ЦК кредитор, який правомірно володіє річ­чю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній бор­жником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати п у себе до виконання боржником зобов'язання. Так, відповідно до ст. 163 Кодексу торговельного мореплавства України під час прийому вантажу одержувач зобов'язаний відшкодувати витрати, зробле­ні перевізником за рахунок вантажу, внести плату за простій

судна в порту вивантаження, а також сплатити фрахт і плату за простій у порту навантаження, якщо це передбачено в коноса­менті або іншому документі, на підставі якого перевозився ван­таж, а у випадку загальної аварії — внести аварійний внесок або надати належне забезпечення. Перевізник може не видавати (іншими словами, притримати) вантаж до сплати зазначених сум або надання забезпечення.

Стаття 856 ЦК передбачає, що якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядни­кові у зв'язку з виконанням договору підряду, підрядник має право притримати результат роботи, а також устаткування, за­лишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника. При цьому до кредитора, який притримує у себе річ боржника, не переходить право власності на неї — бор­жник, річ якого кредитор притримує, мас право розпорядитися нею, повідомивши набувача про притримання речі і права кре­дитора.

Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом. Кредитор має право притримати річ у себе також у разі, якщо права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кре­дитора, набула третя особа.

Право на притримання виникає при одночасному існуванні таких умов:

— має бути предмет притримання — річ, що належить бор­
жнику і яку кредитор повинен передати першому або вказаній
ним особі;

— має існувати зобов'язання, згідно з яким боржник зо­
бов'язується оплатити вартість самої речі або відшкодувати
пов'язані з нею витрати та інші збитки:

— зобов'язання боржником не виконане в строк¹.

Слід зауважити, що на притримання як на захід забезпе­чення виконання зобов'язань поширюються загальні вимоги ст. 547 ЦК щодо вчинення угоди із забезпечення виконання зобов'язання у письмовій формі. Тому якщо застереження про притримання відсутнє в основному договорі або якщо відсутня угода про притримання, викладена у формі окремо­го документа, притримання речі кредитором буде неправо­мірним.

ДивРогач ОПритримання як спосіб іабопгчення виконання юбов'яинь //Під-пр»м мнмігпю. господарство і право. — 2003. — Ы> 12. — С. 32.

Відповідно до ст. 595 ЦК кредитор, який притримує річ у се­бе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника. Він від­повідає за втрату, псування або пошкодження речі, яку він притримує в себе, якщо втрата, псування або пошкодження сталися з його вини. Ризик випадкового знищення або випад­кового пошкодження притриманої речі також несе кредитор, якщо інше не встановлено законом. Кредитор не має права ко­ристуватися річчю, яку він притримує у себе.

Вимоги кредитора, який притримує річ у себе, задовольня­ються з її вартості відповідно до положень ст. 591 ЦК щодо ре­алізації предмета застави.