Моральна культура юриста

Дата добавления: 2015-10-12; просмотров: 847

Винаходом (корисною моделлю) вважається результат інтелек­туальної діяльності людини в будь-якій сфері технології.

Об'єктом винаходу (корисної моделі), правова охорона яко­му (якій) надається згідно з Законом України від 15 грудня 1993 р. «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», мо­же бути:

— продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, куль­
тура клітин рослини і тварини тонкі).

— процес (спосіб), а також нове застосування відомого про­
дукту чи процесу.

Обсяг правової охорони, що надається, визначається форму­лою винаходу (корисної моделі). Тлумачення формули повинно здійснюватися в межах опису винаходу (корисної моделі) та від­повідних креслень.

Винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він с но-ним. має винахідницький рівень і є промислово придатним. Ко­рисна модель відповідає умовам патентозлатності, якшо вона є новою і промислово придатною.

Винахід (корисна модель) визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Рівень техніки включає, зокрема, всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подан­ня заявки до Державного департаменту інтелектуальної влас­ності або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету.

Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки.

Винахід (корисна модель) визнається промислово придат­ним, якщо його може бути використано у промисловості або в іншій сфері діяльності.

Пріоритет, авторство і право власності на винахід засвідчу­ються патентом або деклараційним патентом, а на корисну мо­дель — деклараційним патентом. Поняття патенту (декларацій­ного патенту) містяться в зазначеному вище Законі.

Право на одержання патенту має винахідник або винахідни­ки, якшо винахід створено ними спільно й інше не передбаче-

но угодою між ними. Право на одержання патенту на службо­вий винахід (корисну модель) мас роботодавець винахідника на умовах, визначених Законом «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі».

Патент надає його власнику виключне право використовува­ти винахід (корисну модель) за своїм розсудом, якшо таке ви­користання не порушує прав інших власників патентів. Вико­ристанням винаходу (корисної моделі) визнається:

— виготовлення продукту із застосуванням запатентова­
ного винаходу (корисної моделі), застосування такого про­
дукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтер-
нет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в ци­
вільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених
цілях;

— застосування процесу, шо охороняється патентом, або
пропонування його для застосування в Україні, якшо особа, яка
пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забо­
роняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин,
це і так є очевидним.

Продукт визнається виготовленим із застосуванням запатен­тованого винаходу (корисної моделі), якшо при ньому викорис­тано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу (корисної моделі), або ознаку, еквівалентну їй

Патент також надає його власнику виключне право заборо­няти іншим особам використовувати винахід (корисну модель) без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використан­ня не визнається згідно з Законом «Про охорону прав на ви­находи і корисні моделі» порушенням прав, шо надаються па­тентом.

Власник патенту може передавати на підставі договору пра­во власності на винахід (корисну модель) будь-якій особі, яка стає його правонаступником, а також дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі) на підставі ліцен­зійного договору.

Якшо винахід (корисна модель), крім секретного винаходу (корисної моделі), не використовується або недостатньо вико­ристовується в Україні протягом трьох років, починаючи від дати публікації відомостей про видачу патенту або від дати, коли використання винаходу (корисної моделі) було припине­но, то будь-яка особа, яка має бажання і виявляє готовність використовувати винахід (корисну модель), у разі відмови власника прав від укладання ліцензійного договору може звер-

нутися до суду із заявою про надання їй дозволу на викорис­тання винаходу (корисної моделі). Якщо власник патенту не доведе, шо факт невикористання винаходу (корисної моделі) зумовлений поважними причинами, суд виносить рішення про надання дозволу заінтересованій особі на використання винаходу (корисної моделі) з визначенням обсягу його вико­ристання, строку дії дозволу, розміру та порядку виплати ви­нагороди власнику патенту. При цьому право власника патен­ту надавати дозволи на використання винаходу (корисної мо­делі) не обмежується.

Власник патенту зобов'язаний дати дозвіл (видати ліцен­зію) на використання винаходу (корисної моделі) власнику пізніше виданого патенту, якшо винахід (корисна модель) ос­таннього призначений для досягнення іншої мети або має значні техніко-економічні переваги і не може використовува­тися без порушення прав власника раніше виданого патенту. Дозвіл дається в обсязі, необхідному для використання вина­ходу (корисної моделі) власником пізніше виданого патенту. При цьому власник раніше виданого патенту має право отри­мати ліцензію на прийнятних умовах для використання вина­ходу (корисної моделі), шо охороняється пізніше виданим па­тентом.

90. Зовнішньоекономічні договори (контракти) у підприємницькій діяльності

Поняттязовнішньоекономічного договору (контракту)

Зовнішньоекономічний договір (контракт) — матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономіч­ної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Характеристика зовнішньоекономічного договору (контракту)

1.Зовнішньоекономічний договір є матеріально оформле­ною угодою сторін. Згідно зі ст. 6 Закону України від 16 квіт­ня 1991 р. «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньо­економічний договір (контракт) укладається суб'єктом зов­нішньоекономічної діяльності або його представником у прос­тій письмовій формі, якшо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. При його укладанні сторони мають право використовувати як зазначений та інші закони

України, міжнародні договори України, так і відомі міжнарод­ні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій (наприклад, Офіційні правила тлумачення торговельних термі­нів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» в редакції 2000 p.). Також Положенням про форму зовнішньоекономічнихдо­говорів (контрактів), затвердженим наказом Міністерства еко­номіки та з питань європейської інтеграції України від 6 ве­ресня 2001 р. № 201, визначені умови, які повинні бути перед­бачені в договорі, якщо сторони такого договору (контракту) не погодили інше.

2. Сторонами зовнішньоекономічного договору є суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні контрагент

Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:

— фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни
та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і
дієздатність згідно з законами України і постійно проживають
на території України;

— юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які ма­
ють постійне місцезнаходження на території України. Держава
Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управління в
особі створених ними зовнішньоекономічних організацій,які
беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші
держави, які беруть участь у господарській діяльності на тери­
торії України, діютьяк юридичніособи;

— об'єднання ФІЗИЧНИХ,юридичних, фізичних і юридичних
осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України,
але які мають постійне місцезнаходження на території України
і яким цивільно-правовими законами України не заборонено
здійснювати господарську діяльність;

— структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської ді­
яльності, які не є юридичними особами згідно з законами Укра­
їни, але мають постійнемісцезнаходження на території України;

— спільні підприємства за участю суб'єктів господарської ді­
яльності України та іноземних суб'єктів господарської діяль­
ності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне міс­
цезнаходження на території України;

— інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені зако­
нами України.

Іноземними суб'єктами господарської діяльності вважають­ся суб'єкти господарської діяльності, шо мають постійне міс­цезнаходження або постійне місце проживання за межами Ук­раїни.

Суб'єкти, які є сторонами договору, повинні бути здатними до його укладення відповідно до законодавства України або за­кону місця укладення контракту.

3. Зовнішньоекономічний договір укладається л приводу встановлення, зміни чи припинення прав та обов'язків його сторін у зовнішньоекономічній діяльності.

Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічного договору визначаються правом місця його укладання, якшо сторони не погодили інше. Також права та обов'язки сторін зовнішньоеко­номічнихдоговорів (контрактів) можуть визначатися правом країни, обраної сторонами при укладенні договору або в ре­зультаті подальшого погодження. За відсутності погодження між сторонами щодо права, яке має застосовуватись до зовніш­ньоекономічних договори (контрактів), застосовуєтьсяпрано країни, де заснована, має своє місце проживання або основне місце діяльності сторона, яка є:

— продавцем — у договорі купівлі-продажу;

— наймодавцем — у договорі майновогонайму;

— ліцензіаром — у ліцензійному договорі про використання
виключних або аналогічних прав;

— охоронцем — у договорі зберігання;

— комітентом (консигнантом) — у договорі комісії (консиг­
нації);

— довірителем — у договорі доручення;

— перевізником— у договорі перевезення;

— експедитором — у договорі транспортно-експедиторсько-
го обслуговування;

— страховиком — у договорі страхування,

— кредитором — у договорі кредитування;

— дарувальником — у договорі дарування;

— поручителем — у договорі поруки;

— заставником — у договорі застави.

Перелік видів зовнішньоекономічної діяльності передбаче­ний ст.4 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність»; він є відкритим і передбачає можливість здійснювати будь-яку зов­нішньоекономічну діяльність, не заборонену прямо і у виключ­ній формі законами України. Відтак, суб'єкти зовнішньоеконо­мічної діяльності мають право укладати будь-які види зовніш­ньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.