І покажем, що ми, браття, козацького роду».

Дата добавления: 2015-10-12; просмотров: 684

Припинення трудового договору оформляється наказом (роз­порядженням) власника. У наказі й трудовій книжці причина звільнення записується відповідно до закону. У день звільнен­ня власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

Якщо працівник не працював, то всі належні йому від підпри­ємства суми повинні бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розра­хунок. Таку саму вимогу містить і ст. 12 Конвенції № 95 Міжна­родної організації праці про охорону заробітної плати, згідно з якою при припиненні дії трудового договору з працівником про­вадиться остаточний розрахунок із виплатою всієї належної йому заробітної плати.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу сум, встановлених звільненому працівнику, у вказаний термін за відсутності спору про їх розмір підприємство, устано­ва, організація повинні виплатити працівнику його середній за­робіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Слід мати на увазі, що в ст. 47 КЗпП передбачено як обов'я­зок власника або уповноваженого ним органу видати трудову книжку, так і обов'язок провести з працівником розрахунок. Це два самостійних обов'язки, тому виконання зобов'язання вида­ти трудову книжку не звільняє власника від виконання зобов'я­зання щодо виплати розрахунку. Водночас власник повинен нести відповідальність за невиконання кожного з цих зобов'я­зань окремо чи обох зразу. Справа в тому, що відповідно до роз'яс­нень Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 32 постано­ви від 6 листопада 1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", суди приймали рішення про стягнення серед­нього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні лише в тому разі, коли з вини власника чи уповноваженого ним орга­ну було затримано видачу трудової книжки або неправильно сформульовано причину звільнення в трудовій книжці, що пе-

Глава 8

Трудовий договір

решкоджало працевлаштуванню працівника. Це роз'яснення су­перечило ст. 43 Конституції, статтям 117, 235 КЗпП. Тому поста­новою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 р. № 15 "Про внесення змін і доповнень у деякі постанови Плену­му Верховного Суду України в цивільних справах" абзац пер­ший п. 32 постанови від 6 листопада 1992 р. № 9 виключено.

Якщо неправильне формулювання причини звільнення в тру­довій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, що розглядає трудовий спір, одночасно зі зміною форму­лювання причини звільнення задовольняє вимогу про виплату працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного про­гулу, але не більше ніж за 1 рік. Якщо заява працівника розгля­дається більш як 1 рік не з вини працівника, орган, що розгля­дає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.