Місце та роль Кабінету Міністрів України в системі органів державної влади

Дата добавления: 2015-10-12; просмотров: 873

Зауважимо, що представниками працівників згідно Із законом можуть бути як профспілки, так й інші уповноважені наймани­ми працівниками органи чи організації. Уповноважений найма­ними працівниками на представництво орган визнається єдиним повноважним представником найманих працівників від момен­ту виникнення спору до моменту його припинення.

В Україні колективні трудові спори досить поширені. Так, у 1999 р. НСПП розглянула і сприяла вирішенню 421 колективного спору, всі вони стосувалися виплати заборгованості з заробітної пла­ти. У 2000 р. було 588 таких спорів і близько 60 % заборгованості вдалося покрити шляхом проведення процедур примирення (Юри­дична практика. — 2001. — 21 листопада). В результаті застосу­вання встановлених у законодавстві примирних процедур кількість страйків скоротилася з майже 900 у 1998 р. до 50 у 2001 р. (Будь-який мир краще за хороший страйк // Іменем закону. — 2002. — 8 лютого). Головною причиною трудових конфліктів є проблема заборгованості з заробітної плати. Ця проблема, як свідчить про­гноз, буде залишатися й у наступному періоді, хоча вона поступово вирішується позитивно. Окрім того, проблемними питаннями є стан виконання колективних договорів і угод, укладання нових колек­тивних договорів. Найбільш конфліктними галузями є вугільна промисловість та освіта. Очікується, що до цих галузей додадуться й нові, зокрема житлово-комунального господарства, в якій за остан­ні 2 роки через неврегульованість фінансово-економічних відносин напруженість різко зросла. Є напруженість і в аграрному секторі в процесі розпаювання земельних ділянок та набуття права влас­ності на них працівниками сільськогосподарських підприємств.

Глава 23

Порядок вирішення колективних трудових спорів

Прогнозування колективних трудових спорів з метою перед­бачення можливих конфліктів інтересів і сприяння їх вирішен­ню нині здійснюється на основі спеціальної методики. Національ­на служба посередництва і примирення своїм наказом від 27 червня 2000 р. № 50 затвердила Методику аналізу соціально-економічних і соціально-трудових відносин та прогнозування ко­лективних трудових спорів (конфліктів), а 3 липня 2001 р. на­казом НСПП № 55 було затверджено Інструкцію про порядок здійснення прогнозування колективних трудових спорів (кон­фліктів) та сприяння своєчасному їх вирішенню.

Законодавство у сфері регулювання відносин з вирішення колективних трудових спорів складається із Законів України: "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфлік­тів)", "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", "Про організації роботодавців", "Про колективні договори та угоди", КЗпП України. Слід взяти уваги, що Національною служ­бою посередництва та примирення (далі — НСПП) відповідно до наданих їй повноважень (п. 15 Положення про НСПП), прийня­то значне число нормативних наказів, якими затверджено поло­ження, інструкції, роз'яснення щодо діяльності НСПП та прове­дення примирних процедур і застосування законодавства у цій сфері. Нині започатковано спеціальне друковане видання НСПП — Бюлетень Національної служби посередництва та при­мирення, де публікуються акти цього органу.

23.2. Юридичні способи вирішення колективних трудових спорів. Органи з розгляду колективних трудових спорів

Перш ніж приступити до аналізу національного законодавства у сфері розв'язання колективних трудових спорів, корисно хо­ча б коротко ознайомитися із зарубіжним досвідом у цій сфері, оскільки практика такого розв'язання в Україні тільки започат­кована і вона має відповідати міжнародним стандартам.

Світовий досвід показує, що є єдине загальне правило: колек­тивні економічні спори звичайно розглядаються в рамках при-мирно-третейської процедури, оскільки такі спори пов'язані, як правило, зі створенням нових правових норм. Це виходить за ме-

жі діяльності судових і адміністративних органів, які зазвичай розглядають юридичні спори. Водночас, якщо у колективному трудовому спорі виникає спір юридичного характеру, він пере­важно розглядається у судовому порядку.

Примирно-третейська процедура передбачає створення спеці­альних примирно-третейських органів і будується на принципі досягнення взаємної згоди на основі переговорів сторін та їх примирення. Як правило, на першому етапі сторони самі утво­рюють примирний орган із представників сторін без втручання органів держави. Якщо ж у такий спосіб не вдається досягти згоди, залучаються інші суб'єкти, так би мовити, зовнішні, — посередники, і треті сторони — трудові арбітри, спеціалізовані державні установи.

Особливе місце у примирно-третейській процедурі належить посередникам, які виступають індивідуально або у вигляді ко­легії посередників. Нерідко урядовий орган складає список по­тенційних посередників, з якого сторони відбирають кандидатів для розгляду конкретного спору. Провідну роль у діяльності колегії посередників відіграє її голова, який зазвичай є урядо­вим чиновником — працівником державної служби посередниц­тва та примирення або інспектором праці. Інститут посередниц­тва набуває дедалі більшого значення, відбувається пошук шляхів підвищення його ефективності. Однією з основних функцій тру­дового посередництва є його головний результат — недопущен­ня початку страйку, принаймні до завершення примирної про­цедури або призупинення страйку на період діяльності посеред­ника. Посередництво може бути добровільним і примусовим. Однак у всіх випадках присутність посередника вимагає згоди сторін. Посередниками виступають державні чиновники, профе­сори університетів, які студіюють трудові відносини, соціологи, економісти, юристи, міністри праці, а іноді й голови урядів, а також приватні особи. Історично функція посередництва заро­дилася саме як практика приватних осіб. Останніми роками на Заході все більшого поширення набуває превентивне посередниц­тво, яке намагається попередити трудовий спір.

Сутність трудового арбітражу полягає в тому, що сторони пе­редають спір на розгляд арбітра або їх колегії, які приймають відповідне рішення після всебічного розгляду справи. Трудовий арбітраж може бути добровільним або примусовим, а органи

Глава 23

Порядок вирішення колективних трудових спорів

арбітражу можуть бути постійними або тимчасовими, тобто ство­рюватися для розгляду конкретного трудового спору. Рішення арбітра :і конфлікту права (юридичний спір) рівнозначне рішен­ню судді, а з конфліктів інтересів (економічний спір) заміняє собою рішення сторін. Арбітражний розгляд відбувається за фор­малізованою або неформальною процедурою. У процесі за­слуховуються пояснення сторін, викликаються свідки, експерти, досліджуються документи. При розв'язанні юридичного спору арбітри повинні спиратися на нормативні акти — закони, колек­тивні договори, а при вирішенні економічного спору — на такі принципи, як справедливість, порядність, реалізм, сумлінність, а також на конкретні критерії соціально-економічного характеру, перелік яких зазвичай визначається законодавцем. Юридична сила арбітражного рішення тотожна колективному договору. Щоб реалізувати таке рішення, зацікавлена сторона має зверну­тися до суду.

Колективні трудові спори є сферою серйозної державної ува­ги, оскільки потенційно можуть створювати загрозу національній безпеці. В усіх країнах світу створено спеціальні органи з тру­дового посередництва, наприклад, у США — Федеральна служба посередництва і примирення, у Великобританії — Консультатив­на служба примирення та арбітражу, у Швейцарії — Державне бюро посередництва та арбітражу. Такі органи надають посеред­ницькі послуги, а також можуть приймати рішення з конкрет­ного трудового спору, якщо сторони погодилися передати спір на розгляд такого органу (наприклад, у Великобританії такі функції виконує Центральний арбітражний комітет). Передбачено також створення комісій з розгляду трудового конфлікту, яка утво­рюється державною владою за надзвичайних обставин і у разі виникнення великих конфліктів.

Примирно-третейська процедура розгляду трудових конфлік­тів високо оцінюється на Заході як дієвий захід узгодження суперечливих інтересів у сфері праці та трудових відносин, який є серйозним фактором пом'якшення соціальної напруженості (Киселев И.Я. Цит. соч. — С. 264—291).

В Україні створено правову базу для регулювання відносин щодо розв'язання колективних трудових спорів. Утворено спеці­альні органи, що мають відповідні повноваження у цій сфері. Пе­редовсім до таких належить Національна служба посередництва

та примирення, утворена відповідно до Закону України "Про п. рядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" Указом Президента України від 17 листопада 1998 р. № 1258/98 (Праця і зарплата. — 1998. — № 23 (159). — Грудень). Згідно з п. 1 Положення про Національну службу посередництва і прими­рення Національна служба посередництва і примирення є постій­но діючим органом, створеним Президентом України для спри­яння врегулюванню колективних трудових спорів (конфліктів).

НСПП відповідно до покладених на неї завдань: вивчає та уза­гальнює причини виникнення колективних трудових спорів (кон­фліктів) і можливі їх наслідки на національному, територіаль­ному і галузевому рівнях, виробляє пропозиції щодо запобіган­ня виникненню колективних трудових спорів; здійснює реєст­рацію висунутих працівниками вимог та колективних трудових спорів (конфліктів); аналізує висунуті працівниками вимоги та здійснює оцінку їх обґрунтування; сприяє встановленню кон­тактів між сторонами колективного трудового спору (конфлікту); перевіряє в разі необхідності повноваження представників сторін колективного трудового спору (конфлікту); консультує сторони колективного трудового спору (конфлікту); за зверненням сторін (сторони) колективного трудового спору (конфлікту) розглядає матеріали щодо колективного трудового спору (конфлікту) з метою його вирішення; у випадках, передбачених ст. 24 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", і коли рекомендації НСПП щодо вирішення ко­лективного трудового спору (конфлікту) не враховано, звертається із заявою про вирішення колективного трудового спору (конфлік­ту) відповідно до Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів; формує списки незалежних посередників та арбітрів тощо.

НСПП має право: брати участь у вирішенні колективного тру­дового спору (конфлікту) на всіх його стадіях; координувати роботу трудового арбітражу, направляти своїх спеціалістів, екс­пертів для участі у роботі примирних органів; безоплатно отри­мувати від органів виконавчої влади та органів місцевого само­врядування, профспілок, роботодавців та їхніх об'єднань, сторін колективного трудового спору (конфлікту) інформацію, необхідну для використання під час проведення примирних процедур; по­переджати сторони про порушення ними вимог чинного законо-

Глава 23

Порядок вирішення колективних трудових спорів

давства під час розгляду колективного трудового спору (конфлік­ту) та можливі наслідки таких порушень; надсилати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування рекомен­дації щодо вжиття заходів для вирішення колективного трудо­вого спору (конфлікту), реалізація яких належить до їх компе­тенції.

НСПП у межах своїх повноважень приймає рішення, які ма­ють рекомендаційний характер І повинні розглядатися сторонами колективного трудового спору (конфлікту), відповідними цент­ральними або місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування (п. 6 Положення). НСПП видає норма­тивні накази, якими затверджує інструкції, положення та роз'яс­нення у сфері розв'язання колективних трудових спорів.

До системи органів, які вирішують колективні трудові спори входять примирні комісії, які утворюються в кожному конкрет­ному випадку сторонами колективного трудового спору. Повно­важення примирних комісій та порядок їх утворення регламен­туються зазначеним законом і Положенням про примирну комі­сію, затвердженим наказом НСПП від 4 травня 1999 р. № 36.

Трудові арбітражі, які утворюються для вирішення конкрет­ного колективного трудового спору в разі, якщо спір не було вирішено за допомогою примирної комісії, діють на підставі За­кону та Положення про трудовий арбітраж, затвердженого на­казом НСПП від 4 травня 1999 р. № 37.

Повноваження арбітрів визначені Законом та Положенням про арбітра, затвердженим наказом НСПП від 11 листопада 1999 р. № 105.

Діяльність незалежних посередників регламентується Зако­ном та Положенням, затвердженим наказом НСПП від 11 лис­топада № 106.

Окрім того, в розгляді колективних трудових спорів беруть участь позаштатні радники НСПП.

Арбітри, посередники, позаштатні радники НСПП можуть брати участь у виконанні заходів, пов'язаних із запобіганням виник­ненню колективних трудових спорів (конфліктів), під керівниц­твом відповідних структурних підрозділів НСПП.

23.3. Формування вимог найманих працівників

та момент виникнення колективного трудового спору

Вся процедура спору регламентована законом. Зокрема, вста­новлено, що спочатку мають бути сформовані вимоги працівників, належно оформлені та подані роботодавцю. Вимоги найманих працівників на виробничому рівні формуються і затверджують­ся загальними зборами (конференцією) найманих працівників або формуються шляхом збору підписів і вважаються чинними за наявності не менше ніж половини підписів членів трудового колективу підприємства, установи, організації чи їх структурно­го підрозділу. Разом із висуненням вимог збори (конференція) найманих працівників визначають орган чи особу, які будуть представляти їхні інтереси.

Вимоги найманих працівників на галузевому, територіально­му чи національному рівнях формуються і затверджуються: у випадках, коли інтереси найманих працівників представляє профспілка, об'єднання профспілок, — рішенням виборного орга­ну відповідної профспілки, об'єднання профспілок; у випадках, коли інтереси найманих працівників представляють інші упов­новажені ними організації (органи), — конференцією представ­ників підприємств, установ, організацій, обраних зборами (кон­ференцією) працівників підприємств, установ, організацій, які пе­ребувають у стані трудового спору (конфлікту).

Вимоги найманих працівників, профспілки чи об'єднання профспілок оформляються відповідним протоколом і надсила­ються власнику або уповноваженому ним органу (представ­нику).

Власник або уповноважений ним орган (представник) зобов'я­заний розглянути вимоги найманих працівників, категорій най­маних працівників, колективу працівників чи профспілки та по­відомити їх представників про своє рішення у триденний строк з дня одержання вимог.

Якщо задоволення вимог виходить за межі компетенції упов­новаженого власником органу (представника), він зобов'язаний надіслати їх у триденний строк з дня одержання вимог власни­ку або до відповідного вищестоящого органу управління, який має право прийняти рішення. При цьому строк розгляду вимог

Глава 23

Порядок вирішення колективних трудових спорів

найманих працівників кожною інстанцією не повинен переви­щувати трьох днів.

Загальний строк розгляду вимог і прийняття рішення (з ура­хуванням часу пересилання) не повинен перевищувати тридця­ти днів з дня одержання цих вимог власником або уповноваже-шім ним органом (особою) до моменту одержання найманими працівниками чи профспілкою повідомлення від власника або відповідного вищестоящого органу управління про прийняте ним рішення.

Рішення власника або відповідного вищестоящого органу управління викладається у письмовій формі й не пізніше наступ­ного дня надсилається уповноваженому представницькому орга­ну іншої сторони колективного трудового спору (конфлікту) разом із соціально-економічним обґрунтуванням.

Закон визнає, що колективний трудовий спір (конфлікт) ви­никає з моменту, коли уповноважений представницький орган найманих працівників, категорії найманих працівників, колек­тиву працівників або профспілки одержав від власника чи упов­новаженого ним органу повідомлення про повну або часткову відмову в задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням власника чи уповноваженого ним органу (представника) або коли строки розгляду вимог, передбачені цим Законом, закінчилися, а відповіді від власника не надійшло.

Про виникнення колективного трудового спору (конфлікту) орган, який представляє інтереси найманих працівників або профспілки, зобов'язаний у триденний строк письмово проінфор­мувати власника чи уповноважений ним орган (представника), місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядуван­ня за місцем знаходження підприємства та Національну служ­бу посередництва і примирення.

НСПП відповідно до частини 6 статті 15 Закону "Про поря­док вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" здійснює реєстрацію висунутих працівниками вимог та колек­тивних трудових спорів (конфліктів). Процедуру реєстрації вре­гульовано Положенням про порядок реєстрації НСПП висуну­тих найманими працівниками вимог та колективних трудових спорів (конфліктів), затвердженим наказом НСПП від 6 квітня 2000 р. № 29 (зі змінами від 29 січня 2001 р. № 55).

На практиці постало питання про те, чи можуть представницькі

органи змінювати первинні вимоги працівників. НСПП своїм листом від 9 серпня 2001 р. № 08-01/83 роз'яснила, що форму­вання і затвердження вимог належить виключно до компетенції найманих працівників або профспілки, об'єднання профспілок, якщо вони представляють інтереси найманих працівників в уста­новленому чинним законодавством порядку. Тому аміна вимог найманих працівників (зняття або доповнення іншими) пред­ставницьким органом найманих працівників неможлива. Знят­тя вимог конкретного колективного трудового спору представ­ницьким органом найманих працівників можливе лише за умо­ви їх повного або часткового виконання роботодавцем. Зняття вимог конкретного колективного трудового спору в разі, якщо вони в ході примирних процедур не виконані, можливе лише за умови, що їх знімають ті наймані працівники, які їх формували і затверджували.

Разом з тим, якщо наймані працівники в порядку, передбаче­ному статтею 4 Закону України "Про порядок вирішення колек­тивних трудових спорів (конфліктів)", визначили орган чи осо­бу, що має представляти їх інтереси, і надали йому (їй) відповідні повноваження, у тому числі на повну чи часткову відмову від висунутих ними і зареєстрованих НСПП вимог, то цей уповно­важений орган (особа) має відповідно до статті 62 Цивільного кодексу України право на повну або часткову відмову від вису­нутих найманими працівниками вимог (вимоги), з наступним зверненням до НСПП про зняття цієї вимоги (вимог) з реєстрації.

Висунення нових вимог можливе лише за умови проходжен­ня всіх необхідних процедур, передбачених статтею 4 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".

Ще одне спірне юридичне питання: чи мають право колишні працівники підприємства, установи, організації висунути колек­тивні вимоги і який порядок їх розв'язання? НСПП роз'яснила, що стороною колективного трудового спору можуть бути лише наймані працівники, які працюють за трудовим договором на підприємстві, в установі та організації, в їх об'єднаннях або у фізичних осіб, які використовують найману працю. Разом з тим бувають випадки, коли підприємство, установа чи організація реформоване чи реорганізоване, а наймані працівники реоргані­зованого підприємства, установи чи організації в установленому

Глава 23

Порядок вирішення колективних трудових спорів

порядку не звільнені й з ними не проведено передбачених чин­ним законодавством розрахунків. Тобто вони продовжують пе-ребувятн в трудових відносинах із колишнім підприємством, устанокою чи організацією. Насамперед це стосується колишніх колективних сільськогосподарських підприємств та їх правона­ступників при реформуванні господарства. У разі незадоволен­ня правонаступником висунутих вимог виникає колективний спір із відповідними юридичними наслідками.

У разі звернення до Національної служби посередництва і примирення та її відділень окремих колишніх працівників або групи колишніх працівників, їх звернення підлягають обов'яз­ковому розгляду відповідно до положень Закону України "Про звернення громадян", Інструкції про порядок розгляду пропо­зицій, заяв і скарг та організацію особистого прийому громадян у Національній службі посередництва і примирення та її відді­леннях в Автономній Республіці Крим та областях, затвердже­ної наказом НСПП від 12 червня 2001 р. № 116.

23.4. Порядок вирішення колективного трудового спору примирною комісією і трудовим арбітражем. Правовий статус посередника

Для розв'язання колективних трудових спорів законодавством передбачено спеціальні примирні процедури. Ці процедури яв­ляють собою систему спеціальних організаційно-правових за­ходів не тільки щодо вирішення колективного спору, який вже має місце, а й заходів щодо попередження виникнення таких спорів. Зокрема, наказом НСПП від 12 червня 2001 р. № 115 затверджено Положення про порядок здійснення НСПП запобі­гання виникненню колективних трудових спорів (конфліктів).

Запобігання виникненню колективних трудових спорів (кон­фліктів) — це підготовка та реалізація комплексу правових, соці­ально-економічних, організаційно-технічних та інших заходів, спрямованих на врегулювання розбіжностей між сторонами соці­ально-трудових відносин, проведення оцінки стану соціально-трудових відносин, завчасне реагування на ймовірність виник­нення колективних трудових спорів (конфліктів) на основі да-

них моніторингу (спостережень), досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущенняі\ переростан­ня в колективні трудові спори (конфлікти) або пом'якшення їх можливих наслідків. Основною метою створення системи запо­бігання виникненню колективних трудових спорін (конфліктів) є забезпечення реалізації державної політики щодо цивілізова­ного правового вирішення розбіжностей між сторонами соціаль­но-трудових відносин.

Розгляд колективного трудового спору (конфлікту) здійсню­ється з питань встановлення нових або зміни існуючих соціаль­но-економічних умов праці та виробничого побуту (п. "а" і "б" ст. 2 Закону), здійснюється примирною комісією, а у разі неприй­няття рішення у строки, встановлені ст. 9 Закону, — трудовим арбітражем. Спори про виконання колективного договору, уго­ди або окремих їх положень, а також про невиконання вимог законодавства про працю (п. "в" і "г" ст. 2 Закону) розглядаються трудовим арбітражем.

Наказом НСПП від 24 квітня 2001 р. № 92 затверджено По­ложення про порядок проведення примирних процедур по вирі­шенню колективних трудових спорів (конфліктів), в якому де­тально конкретизовано норми Закону "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" щодо визначення понять, що застосовуються, порядку формулювання вимог праців­ників, утворення примирних комісій, трудового арбітражу, поряд­ку прийняття рішення тощо.

Примирна комісія — це орган, призначений для вироблення рішення, що може задовольнити сторони колективного трудово­го спору (конфлікту), який складається із представників сторін (ч. 1 ст. 8 Закону України "Про порядок вирішення колектив­них трудових спорів (конфліктів)").

Примирна комісія утворюється за ініціативою однієї зі сторін на виробничому рівні — у 3-денний, на галузевому чи територі­альному рівні — у 5-денний, на національному рівні — у 10-ден-ний строк з моменту виникнення колективного трудового спору (конфлікту) з однакової кількості представників сторін.

Порядок призначення представників до примирної комісії ви­значається кожною із сторін колективного трудового спору (кон­флікту) самостійно.

Колективні трудові спори (конфлікти) розглядаються вироб-

Глава 23

Порядок вирішення колективних трудових спорів

ничою примирною комісією у 5-денний, галузевою та територі­альною примирними комісіями — у 10-денний, примирною ко­місією ми національному рівні — у 15-денний строк з моменту утворення комісій. За угодою сторін ці строки можуть бути про­довжені.

Рішення примирної комісії оформляється протоколом та має для сторін обов'язкову силу і виконується в порядку і в строки, встановлені цим рішенням.

Після прийняття рішення щодо вирішення колективного тру­дового спору (конфлікту) примирнн комісія припиняє свою ро­боту.

Трудовий арбітраж — це орган, який складається із залуче­них сторонами фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішен­ня по суті трудового спору (конфлікту).

Трудовий арбітраж утворюється вініціативи однієї зі сторін або незалежного посередника у 3-двннийстрок у разі:

— неприйняття примирною КОМІСІЄЮ погодженого рішення
щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) про
встановлення нових або зміну існуючих соціально-економічних
умов праці та виробничого побуту, а також про укладення чи
зміну колективного договору, угоди;

— виникнення колективного трудового спору (конфлікту) про
виконання колективного договору, угоди або окремих їх поло­
жень, про невиконання вимог законодавства про працю.

Кількісний і персональний склад трудового арбітражу визна­чається за згодою сторін. Якщо сторони не досягнуть згоди, то трудовий арбітраж складається з трьох арбітрів (п. 2.2 Положен­ня про трудовий арбітраж, затвердженого наказом Національної служби посередництва і примирення від 4 травня 1999 р. № 37). До складу трудового арбітражу не можуть входити особи, які є представниками сторін колективного трудового спору (конфлік­ту), або особи, які тією чи іншою мірою зацікавлені в його одно­бічному вирішенні (п. 2.6 Положення).

НСПП затверджено Список арбітрів. Згідно з п. 1.2 Положен­ня про арбітра, арбітр — це підготовлена НСПП особа, яка в разі залучення її сторонами колективного трудового спору (конфлік­ту) для участі в роботі трудового арбітражу набуває статусу члена трудового арбітражу і має право розгляду колективного трудо­вого спору (конфлікту) з метою прийняття рішення щодо остан-

нього по суті. Арбітр пропонується для участі в роботі трудово­го арбітражу органом НСПП за письмового заявою однієї зі сторін колективного трудового спору (конфлікту) (п. 8.1 Положення). Положенням визначено умови і порядок добору арбітрів, набут­тя і припинення повноважень; порядок залучення арбітрів до участі в роботі трудового арбітражу; права і обов'язки арбітра, кваліфікаційні вимоги до нього; відповідальність арбітра.

На практиці виникло питання, чи можуть сторони .чплучати як арбітрів осіб, котрі не мають посвідчення арбітра, чи нрбітр — це обов'язково особа, підготовлена НСІШ? НСПП роз'яснила, що сторони колективного трудового спору (конфлікту) можуть відпо­відно до статті 11 Закону України "Про порядок вирішення ко­лективних трудових спорів (конфліктів)" залучати до складу тру­дового арбітражу фахівців, експертів та Інших осіб. Поняття "за­лучені" означає, що члени трудового арбітражу не можуть бути представниками жодної зі сторін колективного трудового спору (конфлікту). НСПП відповідно до ч. 6 статті 15 Закону України здійснює підготовку посередників та арбітрів, які спеціалізуються на вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів), формує списки арбітрів та посередників. Після закінчення навчання підготовлені арбітри і посередники отримують посвідчення за­твердженого зразка. Один раз в два роки арбітри і посередники проходять курси підвищення кваліфікації. Тому в переважній більшості випадків сторони колективних трудових спорів (кон­фліктів) залучають до роботи в трудових арбитражах підготов­лених НСПП арбітрів. Оскільки відповідно до ч. 1 статті 16 Закону України НСПП "координує роботу трудового арбітражу", то сторони спору залучають фахівців, експертів та інших осіб до роботи в трудовому арбітражі за погодженням з НСПП.

Голова трудового арбітражу обирається з числа його членів. До складу трудового арбітражу також можуть входити народні депутати України, представники органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інші особи.