Місце Верховної Ради України в системі органів державної влади

Дата добавления: 2015-10-12; просмотров: 771

За висновками роботи комісії з розслідування визнаються по­в'язаними з виробництвом і складається акт за формою Н-1 про нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконан­ня трудових (посадових) обов'язків, у тому числі у відряджен­нях, а також ті, що сталися під час:

— перебування на робочому місці, на території підприємства
або в іншому місці роботи протягом робочого часу починаючи з
моменту приходу працівника на підприємство до його виходу,
який повинен фіксуватися відповідно до правил внутрішнього
трудового розпорядку, або за дорученням роботодавця в неробо­
чий час, під час відпустки, у вихідні та святкові дні;

— приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захис­
ту, одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконан­
ня заходів особистої гігієни;

— проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі
підприємства або на транспортному засобі іншого підприємства,
яке надало його згідно з договором (заявкою), за наявності роз­
порядження роботодавця;

— використання власного транспортного засобу в інтересах під­
приємства з дозволу або за дорученням роботодавця відповідно
до встановленого порядку;

— провадження дій в інтересах підприємства, на якому пра­
цює потерпілий, тобто дій, які не входять до кола виробничого
завдання чи прямих обов'язків працівника (надання необхідної
допомоги іншому працівникові, дії щодо попередження можли­
вих аварій або рятування людей та майна підприємства, інші дії
за наявності розпорядження роботодавця тощо);

— ліквідації аварій, пожеж та наслідків стихійного лиха на

Правове забезпечення охорони праці та здоров'я працівників на виробництві 517

виробничих об'єктах і транспортних засобах, що використову­ються підприємством;

— надання підприємством шефської допомоги;

— перебування на транспортному засобі або на його стоянці,
на території вахтового селища, у тому числі під час змінного
відпочинку, якщо причина нещасного випадку пов'язана з ви­
конанням потерпілим трудових (посадових) обші'лнків або з дією
на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або
середовища;

— прямування працівника до (між) об'г.ктн(ми) обслуговування
за затвердженими маршрутами або до будь-якого об'єкта за до­
рученням роботодавця;

— прямування до місця відрядження та у зворотному напрям­
ку відповідно до завдання про відрядження.

За висновками роботи комісії з розслідування визнаються по­в'язаними з виробництвом і складається акт за формою Н-1 та­кож про випадки:

— природної смерті працівників під час перебування на підзем­
них роботах або протягом чотирьох годин після виходу на по­
верхню внаслідок гострої серцево-судинної недостатності;

— самогубства працівників плавскладу на суднах морського
та рибопромислового флоту в разі перевищення терміну перебу­
вання їх у рейсі, обумовленого колективним договором, або їх
природна смерть внаслідок впливу психофізіологічних, небезпеч­
них та шкідливих виробничих факторів.

Випадки зникнення працівника під час виконання трудових (посадових) обов'язків розслідуються відповідно до цього Поло­ження. Якщо комісія з розслідування, виходячи з конкретних обставин, дійде висновку, що зникнення працівника пов'язане з можливістю нещасного випадку під час виконання трудових (по­садових) обов'язків, акт спеціального розслідування з такими висновками комісії з розслідування видається сім'ї цього пра­цівника або його довіреній особі для звернення до суду із зая­вою про оголошення працівника померлим. Після оголошення судом працівника померлим роботодавець зобов'язаний відповід­но до акта спеціального розслідування визнати цей нещасний ви­падок пов'язаним з виробництвом і скласти акт за формою Н-1.

Нещасні випадки, пов'язані з заподіянням тілесних ушкоджень іншою особою, або вбивство працівника під час виконання чи у

Глава 15

зв'язку з виконанням ним трудових (посадових) обов'язків не­залежно від порушення кримінальної справи розслідуються від­повідно до цього Положення. Такі випадки визнаються пов'я­заними з виробництвом і про них складається акт за формою Н-1, крім випадків з'ясування потерпілим особистих стосунків, якщо з приводу цих дій є висновок компетентних органів.

Нещасні випадки, що сталися внаслідок раптового погіршен­ня стану здоров'я працівника, крім випадків, зазначених у пунк­ті 7 цього Положення, визнаються пов'язаними з виробництвом і про них складається акт за формою Н-1 за умови, що погіршення стану здоров'я працівника сталося внаслідок впливу небезпеч­них чи шкідливих виробничих факторів або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалась, була протипоказана потерпілому відпо­відно до медичного висновку про стан його здоров'я.

Нещасні випадки, що сталися з працівниками на території під­приємства або в іншому місці роботи під час перерви для відпо­чинку та харчування, яка встановлюється згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також під час перебуван­ня працівників на території підприємства у зв'язку з проведен­ням роботодавцем наради, отриманням заробітної плати, обов'яз­ковим проходженням медичного огляду тощо, а також у випадках, передбачених колективним договором (угодою), розслідуються згідно з вимогами цього Положення. Такі нещасні випадки ви­знаються пов'язаними з виробництвом і про них складається акт за формою Н-1.

За висновками роботи комісії з розслідування не визнаються пов'язаними з виробництвом і не складається акт за формою Н-1 про нещасні випадки, що сталися з працівниками:

— під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на гро­
мадському, власному або іншому транспортному засобі, який не
належить підприємству і не використовувався в інтересах цьо­
го підприємства;

— за місцем постійного проживання на території польових і
вахтових селищ;

— під час використання в особистих цілях транспортних за­
собів підприємства без дозволу роботодавця, а також устаткуван­
ня, механізмів, інструментів, крім випадків, що сталися внаслі­
док несправності цього устаткування, механізмів, інструментів;

Правове забезпечення охорони праці та здоров'я працівників на виробництві 519

— унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними або іншими
отруйними речовинами, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт,
зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це
не викликано застосуванням цих речовин у виробничих проце­
сах або порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транс­
портування, або якщо потерпілий, який перебував у стані алко­
гольного чи наркотичного сп'яніння, був відсторонений від ро­
боти згідно з установленим порядком;

— під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо
ці дії підтверджені рішенням суду;

— у разі природної смерті або самогубства, за винятком ви­
падків, зазначених у пункті 7 цього Положення, що підтвердже­
но висновками судово-медичної експертизи та органів прокура­
тури.

Якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийня­то рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ (невиробничий травматизм) відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого ха­рактеру.

Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпо­середнього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підпри­ємства і вжити заходів до надання необхідної допомоги.

Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випа­док, крім випадків зі смертельним наслідком та групових, по­відомляє про нещасний випадок відповідний робочий орган ви­конавчої дирекції Фонду та інші зацікавлені установи, органі­зує його розслідування й утворює комісію з розслідування. До складу комісії з розслідування включаються: керівник (спеціа­ліст) служби охорони праці або посадова особа (спеціаліст), на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова цієї комісії), керівник структур­ного підрозділу або головний спеціаліст, представник профспілко­вої організації, членом якої є потерпілий, або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, інші особи. Керівник робіт, який безпо­середньо відповідає за охорону праці на місці, де стався нещас­ний випадок, до складу комісії з розслідування не включається.

Глава 15

Потерпілий або його довірена особа має право брати участь у роз­слідуванні нещасного випадку.

У разі настання нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, за умови добровільної сплати нею внес­ків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання розслідування ор­ганізує відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду.

Роботодавець повинен розглянути і затвердити акти за фор­мою Н-1 або Н протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підприємства, — протя­гом доби після одержання необхідних матеріалів. Затверджені акти протягом трьох діб надсилаються: потерпілому або його довіреній особі разом з актом розслідування нещасного випад­ку; керівникові цеху або іншого структурного підрозділу, дільниці, місця, де стався нещасний випадок, для здійснення за­ходів щодо запобігання подібним випадкам; відповідному робо­чому органу виконавчої дирекції Фонду разом з копією акта розслідування нещасного випадку.

Спеціальному розслідуванню підлягають: нещасні випадки зі смертельним наслідком; групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками незалежно від тяж­кості ушкодження їх здоров'я; випадки смерті на підприємстві; випадки зникнення працівника під час виконання ним трудо­вих обов'язків. Спеціальне розслідування нещасних випадків проводиться протягом не більш як 10 робочих днів. За резуль­татами розслідування складається акт спеціального розслідуван­ня за формою Н-5, а також оформляються інші матеріали.

Контрольні запитання і завдання

1. Розкрийте поняття і зміст охорони праці працівників на
виробництві.

2. Назвіть основні нормативно-правові акти про охорону
праці на виробництві.

3. Які гарантії здійснення права працівника на охорону праці
ви можете назвати? Як вони діють?

4. Дайте характеристику організації охорони праці на ви­
робництві.

Правове забезпечення охорони праці та здоров'я працівників на виробництві 521

5. Які організаційно-правові форми забезпечення охорони праці
на виробництві закріплено законодавством?

6. Розкрийте основні положення соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворю­
вань?

7. Який порядок розслідування нещасних випадків на вироб­
ництві?

Теми рефератів

1. Охорона праці працівників, зайнятих на важких, небезпеч­
них і шкідливих роботах.

2. Охорона праці жінок і неповнолітніх на виробництві.

3. Соціальне страхування від нещасних випадків та професій­
ного захворювання.

Література

1. В Україні почав працювати новий фонд // Праця і зарпла­
та. — 2001. — №14.

2. Голошатов СА. Правовые вопросы охраны труда в СССР. —
М., 1982.

3. Дріжчана С.В. Удосконалення законодавства про працю не­
повнолітніх // Удосконалення трудового законодавства в умо­
вах ринку: Монографія / Відп. ред. Н.М. Хуторян. — К.: Ін Юре,
1999. — С. 82—88.

4. Потерпілим на виробництві — державну увагу // Урядо­
вий кур'єр. — 2001. — 21 квітня.

5. Севастьянов Г.М., Штефанов Б.И. Охрана труда. Труд жен­
щин. Труд молодежи. — М., 1990.

6. Соціальний захист потерпілих на виробництві // Праця і
зарплата. — 2000. — № 3.

Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації

Глава 16

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА, ПЕРЕПІДГОТОВКА

ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

ПРАЦІВНИКІВ

16.1. Правове регулювання підготовки кадрів: загальні положення

Згідно з Конституцією України професійно-технічне навчан­ня, підготовка та перепідготовка кадрів є складовими елемента­ми державних гарантій права людини на працю (ст. 43). На­явність різних форм навчання, зокрема заочної і вечірньої, дає змогу значній кількості громадян поєднувати свою трудову діяльність з навчанням у різних закладах освіти, і в такий спосіб реалізовувати своє конституційне право не лише на працю, а й на освіту (ст. 53 Конституції України).

Працівники, котрі поєднують працю з навчанням, одночасно виступають суб'єктами двох видів правовідносин: трудових пра­вовідносин з роботодавцем та відносин із закладом освіти щодо надання освітніх послуг. Трудові відносини цієї категорії пра­цівників мають усі ознаки, притаманні будь-яким трудовим правовідносинам. Але разом з тим вони мають певні особливості, які зумовлюються поєднанням праці а навчанням і знаходять свій прояв у спеціальних правах й обов'язках суб'єктів трудо­вих правовідносин. Так, для осіб, котрі поєднують працю з на­вчанням, передбачено систему особливих пільг, гарантій, обсяг і види яких залежать від типу закладу освіти, від форми навчан­ня, а також від того, в якому класі та на якому курсі навчається

працівник. Крім закладів освіти, навчання громадян здійснюється і на підприємствах. Відносини щодо професійного навчання на виробництві регулюються трудовим правом. Закони та інші нормативно-правові акти про працю вирішують завдання спри­яння працюючим громадянам у здобутті освіти шляхом створен­ня на підприємствах, в установах і організаціях відповідних умов для навчання без відриву від роботи.

У нормативно-правових актах містяться норми, які, з одного боку, встановлюють різного роду пільги для працівників, котрі поєднують працю з навчанням, з іншого — регламентують пра­ва та обов'язки роботодавця і працівника з приводу організації професійного навчання та його юридичних наслідків. Такі пра­вові норми утворюють самостійний інститут трудового права, норми якого регулюють відносини з приводу поєднання роботи І навчання та підвищення кваліфікації працівниками безпосе­редньо на виробництві, а також у закладах освіти різних форм власності. Основним у цих відносинах є те, що головним суб'єк­том їх є найманий працівник (а не будь-який громадянин), який має свого роду "подвійний статус": або поєднує роботу з навчан­ням, з підвищенням кваліфікації, або укладає учнівський договір з роботодавцем про попереднє навчання з подальшим працевлаш­туванням згідно з набутою професією, спеціальністю та кваліфі­кацією.

Пільги працівникам, котрі поєднують роботу з навчанням, виражаються в наданні їм більше вільного від роботи часу для успішного навчання та підвищення кваліфікації і передбачені главою XIV КЗпП України (статті 201—220) "Пільги для праців­ників, що поєднують роботу з навчанням". Такі пільги поділя­ють на групи за видами правовідносин: а) щодо надання відпу­сток; б) щодо робочого часу та відпочинку протягом робочого дня, тижня; в) щодо оплати вартості проїзду для складання екзаме­наційної сесії; г) щодо режиму роботи і побутового обслугову­вання.

Право на пільги при поєднанні праці з навчанням виникає у працівника, якщо є адміністративний акт про його зарахування до закладу освіти. Надалі це право виникає за умови успішного навчання. Вважається, що успішно навчаються працівники, які склали всі заліки та іспити, передбачені навчальним планом, а також виконали лабораторні, письмові та інші роботи за дисцип-

Глава 16

лінами навчального плану певного семестру або склали кваліфі­каційний іспит з виробничого навчання. Праву на пільги корес­пондується обов'язок працівника успішно навчатися, цілеспря­мовано використовувати вільний час, а власник підприємства чи уповноважений ним орган зобов'язаний надати пільги, передба­чені законодавством.

Відповідно до ст. 202 КЗпП законодавець зобов'язує власни­ка або уповноважений ним орган створювати необхідні умови для поєднання роботи з навчанням для осіб, котрі проходять вироб­ниче навчання або навчаються в закладах освіти без відриву від виробництва. Це положення може слугувати базою для конкрет­них правил нормативного характеру й зобов'язань виконання умов, які передбачаються у колективному договорі. З переходом України до ринкової економіки і появою підприємств різних форм власності та видів господарської діяльності ця норма віді­грає велику роль і виступає гарантом пільг для цієї категорії працівників. На жаль, не можна не помітити і того факту, що багато приватних підприємств намагаються зменшити обсяг пільг такого роду, а іноді — взагалі їх не надавати. Будемо спо­діватися, що це тимчасове явище, властиве економічній кризі, ос­кільки власник підприємства повинен бути зацікавлений у ви­сокій кваліфікації своїх працівників. Більше того, одним із за­собів забезпечення зростання кваліфікації працівників є органі­зація відповідного навчання на виробництві.

В умовах зростання кількості незайнятого населення одним із заходів подолання безробіття є організація професійного на­вчання. До основних закладів, що здійснюють професійне навчан­ня, відносять навчальні підрозділи підприємств. Тому питання організації професійного навчання на підприємствах набуло зна­чення ще й з погляду забезпечення зайнятості населення.

Міжнародними нормами (Конвенцією МОП № 142, яку рати­фіковано Указом Президії Верховної Ради Україна від 7 берез­ня 1979 р. № 4414-9, та рекомендаціями МОП № 87, 117 і 150) на держави покладаються прийняття і розвиток політики та програм професійної орієнтації і професійної підготовки праців­ників в усіх сферах життя. Політика та програми професійної підготовки стимулюють і дають можливість всім особам розви­ватися й застосовувати свої здібності до праці. Висока кваліфі­кація працівників стає також основою їх соціальної захищеності

Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації___ 525

на ринку праці. Такі працівники є найбільш конкурентоспро­можними.

Останнім часом в Україні різко загострилася проблема підго­товки робочих кадрів, тому широко підтримується позиція щодо перегляду підходів до організації професійної підготовки і пе­репідготовки. Серед заходів з "реставрації" професійноїпідго­товки на виробництві, що пропонуються фахінцями, потрібно виділити такі:

— впровадження для підприємств нормативів фінансових ви­
трат на підготовку кадрів;

— скасування оподаткування коштів, спрямованих на фінан­
сування всіх навчальних заходів:

— поширення заходів щодо організації навчання, стажуван­
ня, підвищення кваліфікації працівників за кордоном, тим більше,
що постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1996 р.
№ 287 затверджено Положення про умови матеріального забез­
печення осіб, направлених за кордон на навчання, стажування,
для підвищення кваліфікації (зі змінами і доповненнями, внесе­
ними постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня
1998 р. № 1079 // Праця і зарплата. — 1998. — № 14) тощо.

Відносини щодо створення особливих умов праці працівникам, які поєднують навчання з роботою, регулюються КЗпП України (гл. XIV); щодо різних видів професійного навчання безпосеред­ньо на виробництві — Положенням про професійне навчання кадрів на виробництві, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства освіти і науки України від 26 березня 2001 р. (Праця і зарплата. — 2001. — № 16), Положенням про оплату праці за час виробничого навчан­ня, перекваліфікації або навчання інших професій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 p.; щодо проходження учнями виробничого навчання — Порядком надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчан­ня та виробничої практики, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 1999 р. №992.

На виконання Указу Президента України від 3 серпня 1999 р. № 958/99 "Про Основні напрями розвитку трудового потенціа­лу в Україні на період до 2010 року" та Заходів щодо сприяння підприємствам в організації професійного навчання кадрів на

Глава 16

виробництві, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 січня 2001р. № 13-р, наказом Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства освіти і науки України від 26 березня 2001р. № 127/151 затверджено Положен­ня про професійне навчання кадрів на виробництві. Цим актом значно упорядковано правове регулювання відносин у сфері виробничого навчання.

Професійне навчання працівників підприємства повинне мати безперервний характер і проводитись протягом їхньої трудової діяльності з метою поступового розширення та поглиблення їхніх знань, умінь та навичок відповідно до вимог виробництва.

На підприємства покладено обов'язок щодо визначення потре­би в підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації кадрів у професійно-кваліфікаційному розрізі; створення навчально-виробничої бази для професійного навчання кадрів на вироб­ництві; організацію навчального процесу; здійснення підбору педагогічних працівників та забезпечення підвищення їхнього професійно-кваліфікаційного рівня; розроблення відповідно до вимог виробництва робочих навчальних планів з професій та робочих навчальних програм з навчальних предметів на основі типових навчальних планів і типових навчальних програм та забезпечення їх виконання в повному обсязі та на належному рівні. У навчальний процес мають упроваджуватися сучасні технології навчання, у тому числі модульна, відкрите професій­не навчання. Протягом виробничого навчання мають забезпечу­ватися вимоги з охорони праці.

Передбачено такі види професійного навчання кадрів на вироб­ництві: первинна професійна підготовка робітників; перепідго­товка робітників; підвищення кваліфікації робітників; підвищен­ня кваліфікації керівних працівників та фахівців.

16.2. Організаційно-правові питання професійного навчання робітників

Первинна професійна підготовка робітників — це професій­но-технічне навчання осіб, які раніше не мали робітничої про­фесії, що забезпечує рівень професійної кваліфікації, необхідний для продуктивної професійної діяльності.

Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації____________ 527

Первинна професійна підготовка робітників на виробництві здійснюється з числа осіб, зарахованих на роботу на підприєм­ства учнями.

Положенням передбачено, що підготовка робітників із числа жінок або неповнолітніх громадян здійснюється лише за профе­сіями, а також для робіт, на яких дозволяється використання їх праці. При цьому робиться посилання на Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затвердженийнаказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 1993 р. № 25 та Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечни­ми умовами праці, на яких забороняється застосування праці не­повнолітніх, затверджений наказом Міністерства охорони здоро­в'я України від 31 березня 1994 р. №46.

Нормативний термін підготовки кадрів за робітничими про­фесіями визначається навчальними планами та навчальними програмами і не повинен перевищувати одного року.

Професійна підготовка робітників на виробництві здійснюється шляхом курсового чи індивідуального навчання. При курсовому навчанні безпосередньо на підприємстві теоретичний курс учні (слу­хачі) вивчають у навчальних групах загальною чисельністю від 5 до ЗО осіб, а виробниче навчання здійснюється у два етапи: на пер­шому етапі навчання проводиться в навчальній групі чисельністю 5—15 осіб під керівництвом викладача теоретичного навчання з числа фахівців підприємства (інструктора) або майстра виробни­чого навчання, якщо навчання здійснюється на створеній для цьо­го навчально-виробничій базі; на другому етапі — на робочих місцях підприємства, атестованих за умовами праці, індивідуально під керівництвом не звільненого від основної роботи кваліфікованого робітника — інструктора виробничого навчання.

При індивідуальному навчанні робітник вивчає теоретичний курс самостійно та шляхом консультацій у викладачів теоретич­ного навчання. Виробниче навчання проводиться індивідуаль­но на робочому місці під керівництвом інструктора виробничо­го навчання. Кожний робітник при індивідуальному навчанні на весь період виробничого навчання, а при курсовому — на друго­му етапі виробничого навчання забезпечується робочим місцем, оснащеним необхідним обладнанням, інструментами, сировиною та матеріалами.

Глава 16

Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації

Первинна професійна підготовка робітників на виробництві здій­снюється за робочими навчальними планами та програмами, що розробляються і затверджуються підприємствами на основі типо­вих навчальних планів та типових навчальних програм, і завер­шується кваліфікаційною атестацією. Особам, які успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, присвоюється кваліфікація "кваліфі­кований робітник" з набутої професії відповідного розряду (кате­горії) та видається свідоцтво про присвоєння робітничої кваліфі­кації, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Організація навчально-виробничого процесу, тривалість на­вчального тижня та навчального дня встановлюються відповід­но до Закону України "Про професійно-технічну освіту", Кодек­су законів про працю та Положення про організацію навчаль­но-виробничого процесу в професійно-технічних навчальних зак­ладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 18 травня 1998 р. № 181 (Праця і зарплата. — 1999. — № 15).

Підготовка робітників, робота яких пов'язана з обслуговуван­ням об'єктів підвищеної небезпеки, здійснюється лише у формі курсового навчання. Особи, які закінчили навчання за цими професіями, проходять до початку самостійної роботи попереднє спеціальне навчання та перевірку знань з питань охорони праці відповідно до Типового положення про навчання з питань охо­рони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 17 лютого 1999 р. № 27.

Перепідготовка робітників — це професійно-технічне навчан­ня, спрямоване на оволодіння іншою професією робітниками, які здобули первинну професійну підготовку.

Перепідготовка здійснюється: для навчання робітників, що вивільнюються у зв'язку з перепрофілюванням, реорганізацією підприємства тощо; для розширення їхнього професійного профі­лю, підготовки до роботи в умовах колективної форми організації праці; у разі потреби змінити професію у зв'язку з відсутністю роботи, що відповідає професії робітника, або втраті здатності виконувати роботу за попередньою професією.

Перепідготовка, як і первинна професійна підготовка, здійсню­ється шляхом курсового та індивідуального навчання і завершу­ється кваліфікаційною атестацією. Особи з вищою освітою, які з певних причин оволодівають робітничими професіями, прохо­дять навчання на загальних підставах.

Підвищення кваліфікації робітників — це професійно-техніч­не навчання робітників, що дає змогу розширювати і поглиблю­вати раніше здобуті знання, уміння і навички нарівні вимог виробництва чи сфери послуг.

Підвищення кваліфікації робітників здійснюєтьсяза такими формами: виробничо-технічні курси; курси цільового призначен­ня; інші форми підвищення кваліфікації робітників,що визна­чаються підприємствами. Заняття на курсах проводятьсяв гру­пах чисельністю від 5 до ЗО осіб або Індивідуально,Успішне закінчення курсів є необхідною умовою /мін припни пня робіт­никам вищого кваліфікаційного розряду (клш-у, китегорії) та професійного зростання.

Комплектування навчальних груп іт ниробничо-технічних курсах здійснюється переважно робітниками однієї професії одного або близьких рівнів кваліфікації,які мають стаж роботи за професією на цьому підприємстві не менше одного року. Три­валість навчання на виробничо-техиічних курсах визначається навчальними планами та програмами і не повинна перевищува­ти одного року.