На українських землях до початку XX ст.

Дата добавления: 2015-10-12; просмотров: 737

Від сумісництва потрібно відрізняти суміщення професій і по­сад, під яким розуміється форма організації праці, за якої праців­ник, за його згодою, протягом робочого дня або робочої зміни поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим дого­вором, виконує додаткову роботу за іншою професією або на іншій посаді на тому ж підприємстві, в установі, організації, за що отри­мує відповідну оплату. До суміщення прирівнюється виконан­ня обов'язків тимчасово відсутнього працівника (відпустка, тим­часова непрацездатність, службове відрядження) без звільнення від своєї основної роботи.

Суміщення відрізняється від сумісництва тим, що робота, яка суміщається, виконується в рамках одного трудового договору, в межах робочого часу, відведеного для цього, і на тому самому підприємстві, в установі, організації. Є відмінності й в оплаті. Згідно з ч. 2 ст. 105 КЗпП розмір доплат за поєднання професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього праців­ника встановлюється на умовах, передбачених у колективному договорі.

Перелік доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових

окладів працівників об'єднань, підприємств, організацій, що ма­ють міжгалузевий характер, встановлюється Генеральною уго­дою. Такий порядок встановлення доплат і надбавок має загаль­ний порядок і поширюється на всі підприємства, установи та орга­нізації, які використовують найману працю. Так, за Генеральною угодою між Кабінетом Міністрів України, Конфедерацією робо­тодавців України та всеукраїнськими профспілками і профоб'єд­наннями на 2002—2003 роки доплати одному працівнику за су­міщення професій (посад) максимальними розмірами не обме­жуються і визначаються наявністю одержаної економії за тариф­ними ставками та окладами суміщуваних посад працівників. За розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт доплати одному працівнику максимальними розмірами не обме­жуються і визначаються наявністю одержаної економії за тариф­ними ставками і окладами, які могли б виплачуватися за умови нормативної чисельності працівників. За виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника передбачена доплата до 100 % тарифної ставки (окладу) відсутнього працівника.

Разом з тим, слід взяти до уваги, що в установах бюджетної сфери ці питання завжди були врегульовані спеціальною поста­новою. З 1 січня 2003 р. в Україні планується розпочати рефор­му оплати праці у бюджетній сфері. Постановою Кабінету Мі­ністрів України від ЗО серпня 2002 р. затверджено Єдину тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників уста­нов, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, а також низку інших нормативних документів. Серед іншого постановою передбачено встановлення доплати працівникам у розмірі до 50 % посадового окладу відсутнього працівника або за вакантною посадою за виконання обов'язків тимчасово від­сутніх працівників; за суміщення професій (посад), за розширен­ня зони обслуговування або збільпіення обсягу виконуваних робіт (Урядовий кур'єр. — 2002. — 11 вересня).