Облік операцій при розрахунках платіжними дорученнями платіжними вимогами-дорученнями, платіжними вимогами, розрахунковими чеками та акредитивами

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 2639

Облік операцій при розрахунках платіжними дорученнями платіжними

Платіжне доручення –розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка визначеної ним суми коштів і перерахування її на рахунок одержувача.

Платіжне доручення приймається банком платника до вико­нання протягом десяти календарних днів від дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується.

Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за товарними і нетоварними платежами:

– за фактично відвантажену/продану продукцію (виконані ро­боти, надані послуги);

– у порядку попередньої оплати - якщо такий порядок розра­хунків установлено законодавством чи обумовлено в договорі;

– для завершення розрахунків за актами звірки взаємної забор­гованості підприємств, що їх складено не пізніше строку, установ­леного чинним законодавством;

– для перерахування підприємствами сум, які належать фізич­ним особам (заробітна платня, пенсії тощо), на їхні рахунки, що відкриті в банках;

– для сплати податків і зборів до бюджетів і державних цільових фондів.

Банк приймає до виконання платіжне доручення від платника за умови, що сума цього платіжного доручення не перевищує суму, яка є на його рахунку на початок операційного дня. Банк може ви­конувати платіжні доручення клієнтів з урахуванням сум, що над­ходять на рахунки клієнтів протягом операційного дня, якщо це визначено в договорі про розрахунково-касове обслуговуванню Платіжні доручення платника у разі відсутності або недостатності коштів на його рахунку банк приймає лише тоді, коли порядок приймання й виконання таких платіжних доручень передбачено договором між банком і платником.

Платіжне доручення оформляється платником відповідно до встановлених вимог і подається до банку, що його обслуговує не менше ніж у двох примірниках. Після перевірки правильності заповнення всіх реквізитів перший примірник платіжного доручення виконує функцію меморіального ордера і поміщається в докумти дня банку, другий - видається платникові з відмітками банку "г одержання і виконання доручення.

Під час оплати платіжних доручень в обліку здійснюються такі бухгалтерські записи:

1) якщо платник і одержувач є клієнтами одного банку:

Д-т Поточний рахунок платника

К-т Поточний рахунок одержувача;

2) якщо платник і одержувач є клієнтами різних банків:

Д-т Поточний рахунок платника

К-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному бан­ку України».

Банк одержувача на основі електронного повідомлення з банку платника зараховує кошти на рахунок одержувача таким бухгал­терським проведенням:

Д-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному бан­ку України»

К-т Поточний рахунок одержувача.

Якщо підприємство перераховує кошти фізичній особі, а вона не має рахунка в банку, то платник може здійснювати розрахунки з нею, перераховуючи кошти за платіжним дорученням на пові­домлений цією особою відповідний рахунок у банку, який здійсню­ватиме виплату цих коштів готівкою.

Якщо кошти, що надійшли на відповідний рахунок, не отримано фізичною особою протягом 30 календарних днів від дня надходжен­ня цих коштів до банку, то банк одержувача зобов'язаний протягом трьох робочих днів повернути їх платникові меморіальним ордером.

Якщо фізична особа не має рахунка в банку або розрахунки безпосередньо з фізичною особою чи підприємством через банк неможливі, платник також може здійснювати розрахунки з ними через підприємство поштового зв'язку перерахуванням відповід­ної суми на рахунок із переказних операцій підприємства зв'язку.

Облік операцій при розрахунках платіжними вимогами-дорученнями

Платіжна вимога-доручення – розрахунковий документ, складається з двох частин:

–верхньої – вимоги одержувача безпосередньо до платника ппп

сплату визначеної суми коштів;

–нижньої – доручення платника обслуговуючомубанку просписання зі свого рахунку визначеної суми коштів таперерахувавня її на рахунок одержувача.

Платіжні вимоги – доручення можуть застосовуватисявсімаучасниками безготівкових розрахунків.

Верхня частина вимоги-доручення оформляється одержувачем коштів і передається безпосередньо платникові не менше ніж у двох примірниках, разом із товарно-транспортними документами передбаченими угодою.

Доставлення вимог – доручень до платника може здійснювати банк одержувача через банк платника на договірних умовах.

У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її ниж­ню частину згідно з вимогами і подає до банку, що його обслуговує.

Сума, яку платник погоджується сплатити одержувачеві та за­значає в нижній частині вимоги-доручення, не може перевищува­ти суму, яку вимагає до сплати одержувач і яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення.

Вимога – доручення подається платником до установи банку в двох примірниках. Перший примірник платіжної вимоги-доручен­ня служить меморіальним ордером і вміщується в документи дня банку платника, другий – видається платникові з відмітками банку про одержання документа.

Під час оплати платіжних вимог-доручень в обліку здійснюються такі записи:

1) за умови, що платник і одержувач є клієнтами одного банку:

Д-т Поточний рахунок платника

К-т Поточний рахунок одержувача коштів;

2 ) за умови обслуговування платника і одержувача коштів в різних банках:

Д-т Поточний рахунок платника

К-т 1200 «Кореспондентський рахунок уНаціональному банку України».

Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів від дати оформлення її одержувачем.

Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, зазначена платником, перевищує суму на рахунку платника.

Облік операцій при розрахунках платіжними вимогами

Платіжна вимога – розрахунковий документ, що містить вимо­гу стягувача здійснити без погодження з платником переказ визна­ченої суми коштів з рахунка платника на рахунок одержувача.

Розпорядження про примусове списання (стягнення) коштів стягувач оформляє на бланку платіжної вимоги не менше ніж у трьох примірниках.

Примусове списання (стягнення) коштів із рахунків платників дозволяється лише у випадках, установлених законами України. Його ініціюють:

– державні виконавці, які отримали відповідне право лише на підставі визначених законом виконавчих документів;

– банки на підставі своїх наказів про примусову сплату боргово­го зобов'язання з рахунків клієнтів-боржників, якщо це передба­чено кредитними договорами.

Платіжну вимогу стягувач подає до банку, що його обслуговує, разом із двома примірниками реєстру платіжних вимог.

Банк стягувача приймає платіжні вимоги протягом 10 кален­дарних днів від дати їх складання, а банк платника – протягом 30 календарних днів від дати їх складання.

Банк стягувача, приймаючи від стягувача платіжні вимоги та реєстри платіжних вимог, перевіряє наявність і відповідність назви, коду, підписів і відбитка печатки стягувача тим, що зазначені в картці із зразками підписів та відбитком печатки.

Якщо платник і стягувач обслуговуються однією установою банку, то перший примірник вимоги залишається в документах дня банку, другий видається платникові, третій – стягувачеві коштів.

Списання коштів з рахунка платника супроводжується відповідним записом:

Д-т Поточний рахунок платника

К-т Поточний рахунок одержувача коштів або 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України».

Якщо стягувач і платник обслуговуються в різних банках надсилання банкові платника платіжної вимоги може здійснюватися банком стягувача або самим стягувачем.

Якщо платіжну вимогу до банку платника надсилає банк стягу вача, то в цьому випадку до банку платника надсилається не менш ніж два примірники платіжної вимоги на примусове списання (стяг нення) коштів. Стягувачеві повертається один примірник платіж­ної вимоги та реєстру платіжних вимог. Перший примірник реєстру платіжних вимог при цьому залишається в банку стягувача.

У разі недостатності коштів на рахунку платника банк виконує:

платіжну вимогу в межах наявного залишку коштів (здійснює част­кову оплату), а в невиконаній сумі повертає її не пізніше наступно­го робочого дня із зазначенням причин повернення:

– якщо платіжна вимога надійшла від банку стягувача, то вона

повертається стягувачеві через його банк;

– якщо платіжна вимога надійшла безпосередньо від стягувача

(посильним, рекомендованим або цінним листом), то банк повертає її чи безпосередньо посильному, чи рекомендованим або цінний листом. Якщо адресу стягувача в платіжній вимозі не зазначено, то вона повертається стягувачеві через банк, який його обслуговує.

Часткову оплату платіжної вимоги банк оформляє меморіальним ордером. який засвідчується підписом відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку. Перший примірник платіжної вимоги, за якою проведено часткову оплату, залишається на зберіганні в банку платника.

У бухгалтерському обліку виконуються такі записи:

банком платника:

Д-т Поточний рахунок платника

К-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному бан­ку України»;

банком одержувача:

Д-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному бан­ку України»

К-т Поточний рахунок одержувача коштів.

Якщо платіжні вимоги на примусове списання (стягнення) кош­тів надійшли до банку протягом операційного часу, але на час їх над­ходження на рахунку платника немає коштів або їх недостатньо для виконання платіжних вимог, то банк виконує ці платіжні вимоги з урахуванням сум, що надійдуть на рахунок платника протягом опе­раційного часу (поточні надходження). Якщо для виконання цих платіжних вимог недостатньо коштів, що надійдуть на рахунок платника протягом операційного часу, то вони виконуються частко­во та після закінчення операційного часу повертаються стягувачеві.

Платіжні вимоги, що надійшли до банку після операційного ча­су, банк (незалежно від наявності коштів на рахунку платника на час їх надходження) виконує наступного операційного дня.

Облік операцій чеками

Розрахунковий чек –це документ, що містить письмове розпоряджений власника рахунка (чекодавця) банківській уставові (банкові-емітенту), що обслуговує його рахунок, оплатити чекодержателеві суму коштів, вказану в чеку.

Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 29.03.2001 р. № 135, розрахункові чеки використовуються у без­готівкових розрахунках підприємств і фізичних осіб із метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані робо­ти й надані послуги.

Розрахункові чеки виготовляються на спеціальному папері з дотриманням усіх обов'язкових вимог за зразками, затвердженими НБУта брошуруються у чекові книжки по 10,20,25 аркушів.

Розрахункові чеки, що використовуються фізичними особами для здійснення одноразових операцій, виготовляютьсяяк окремі бланки, їх облік банки ведуть окремо від обліку чекових книжок.

Облік розрахунків чеками здійснюється на окремому аналітич­ному рахунку «Розрахунки чеками» балансових рахунків 2526,2550, 2552,2554,2602,2622.

Термін дії чекової книжки – один рік, розрахункового чека, що ви­дається фізичній особі для одноразового розрахунку – три місяці від дати їх видання. День оформлення чекової книжки або розрахунко­вого чека не враховується. Розрахункові чеки, виписані після зазна­ченого строку, вважаються недійсними і до оплати не приймаються.

Для отримання фізичною особою чекової книжки чекодавець подає банкові – емітенту заяву в одному примірнику. Заява визначеної форми заповнюється клієнтом від руки або з використанням технічних засобів за всіма вказаними в ній реквізитами.

У заяві й талоні до неї чекодавець проставляє номер рахунка, з якого сплачуватимуться чеки.

Операційний працівник банку встановлює особу клієнта за паспортом або документом, що його замінює, перевіряє правильність заповнення заяви, наявність коштів на його рахунку, відповідність підпису і відбитка печатки чекодавця заявленим зразкам, подає за­яву на підпис керівникові та головному бухгалтерові установи бан­ку чи особам, яким надано право першого і другого підпису, та пе­редає її разом із талоном до каси.

Касир проставляє на заяві й талоні до неї номери чеків і пере­дає операційному працівникові чекову книжку разом із заявою під розписку в талоні. Талон до заяви залишається в касі.

Операційний працівник банку перевіряє наявність усіх чеків у чековій книжці та заповнює внутрішній бік обкладинки книжки: назву чекодавця (для фізичних осіб - прізвище, ім'я та побатькові чекодавця, дані його паспорта або документа, що його замінює), номер рахунка, з якого сплачуватимуться чеки, термін дії чекової книжки, ліміт чекової книжки.

З отриманням фізичною особою розрахункового чека операційний працівник банку вписує у чек такі реквізити:

– назву і номер МФО банку-емітента (банк може проставляти свій штамп);

– прізвище, ім'я та по батькові чекодавця, дані його паспорта або документа, що його замінює, на чеку та на корінці чека, ідентифікацщний номер;

– номер рахунка, з якого здійснюється оплата чека;

– суму цифрами й літерами;

– строк дії чека;

– число, місяць і рік видання чека; місяць має бути написаний літерами, зазначена дата видання чека має відповідати даті його реального видання;

– на зворотному боці корінця чека вказуються окремими сумами – сума чека, внесена готівкою, і сума, перерахована у безготівковій формі з рахунка фізичної особи.

Чекодавець проставляє свій підпис на розрахунковому чеку корінці чека.

Оформлена чекова книжка передається разом із заявою пг, цівникові банку, який здійснює контроль з метою перевірки пп вильності її оформлення, і підписує контрольним підписом. Чекок книжка (на звороті обкладинки) або розрахунковий чек завіп ^а ються печаткою банку та повертаються разом із заявою до каси.

Касир перевіряє наявність чеків у чековій книжці, підписує та лон і повертає його операційному працівникові для списання чеко вої книжки з рахунка 9821 «Бланки суворої звітності» в умовній оцінці одна гривня за видану чекову книжку.

Банк веде позасистемний облік номерів чеків у спеціальній реєстраційній картці, в якій вказується номер рахунка, з якого сплачуватимуться чеки, дата видання книжки, номери чеків, тер­мін дії чекової книжки, характер розрахунків, для яких видається книжка. Якщо підприємству за однією заявою видається кілька чекових книжок, у картці вони можуть бути зареєстровані одним рядком із зазначенням першого і останнього номерів чеків із кни­жок, які видаються (за умови неперервності номерів).

Для гарантованої оплати розрахункових чеків чекодавець ра­зом із заявою на видання чекової книжки подає до банку-емітента платіжне доручення для перерахування коштів на аналітичний ра­хунок «Розрахунки чеками».

Приймаючи чек до оплати за товари, виконані роботи, надані послуги, чекодержатель перевіряє:

– відповідність чека встановленому зразку;

– правильність заповнення чека;

– відсутність виправлень;

– відповідність суми корінця чека сумі, вказаній на самому чеку;

– строк дії чека;

– достатність залишку ліміту за чековою книжкою для оплати чека;

– наявність на ньому чіткого відбитка штампа або печатки банку та

назви чекодавця (для фізичної особи – прізвища, ім'я, та по батькові, даних документа, що засвідчує особу).

Зробивши вказану перевірку, чекодержатель, приймаючи чек із чекової книжки до оплати, відділяє його від корінця, ставить на вороті чека та корінці календарний штемпель і підписує чек, а та­кож робить відмітку у відомості про прийняті до оплати розрахун­кові чеки.

Якщо на корінці розрахункового чека, сплаченого раніше, є на­пис «Зіпсований», а зіпсованого розрахункового чека немає, то оплата за товари (виконані роботи, надані послуги) не проводить­ся і чекодавцеві рекомендується звернутися до банку-емітента для підтвердження залишку на рахунку за чековою книжкою.

Чекодержатель здає до банку чеки разом із трьома примірника­ми реєстру чеків, якщо рахунки чекодавця і чекодержателя від­крито в одному банку, або з чотирьма примірниками, якщо рахун­ки чекодавця і чекодержателя відкрито в різних банках.

Для контролю за оплатою чеків перший примірник реєстру оприбутковується банком чекодержателя за відповідними позабалансовими рахунками групи 983 «Документи і цінності, прийняті відіслані на інкасо».

Останній примірник реєстру чеків повертається чекодержателеві з відміткою про оплату, якщо контрагенти за цією операцією об­слуговуються в одній установі банку, або з відміткою про дату прд. йняття його на інкасо, якщо вони обслуговуються в різних банках.

Банк-емітент, отримавши розрахунковий чек разом із двома примірниками реєстру чеків, перевіряє:

– належність чека до цього банку;

– відповідність підписів і відбитка печатки чекодавця заявленим банкові у картці зі зразками підписів та відбитком печатки зраз­кам;

– чи не перевищує сума чека граничної суми ліміту чекової книжки;

– належність номера чека до номерів чеків виданої чекової книжки та дотримання строків дії чекової книжки;

– правильність оформлення чека.

Здійснивши перевірку, банк – емітент на підставі першого при­мірника реєстру чеків списує кошти з аналітичного рахунка чеко­давця «Розрахунки чеками» та перераховує їх на рахунок чеко­держателя. Сплачений розрахунковий чек разом із примірником реєстру чеків залишається в банку - емітенті. На розрахунковому чеку ставиться штамп банку «Проведено».

У разі неотримання відповіді банк чекодержателя повідомляє про це чекодержателя і після закінчення 20 календарних днів від дати інкасування розрахункового чека списує його суму з відповідного позабалансового рахунка групи 983 «Документи й цінності, прийняті й відіслані на інкасо» як нереальну щодо отримання.

Невикористані чеки після закінчення строку дії чекової книжки або використання ліміту підлягають поверненню до банку-емітента, який їх погашає.

У разі втрати фізичною особою розрахункового чека, який був виданий для одноразового розрахунку, кошти повертаються їй не раніше ніж через 10 календарних днів після закінчення строку дії розрахункового чека.

При здійсненні розрахунків чеками в національній валюті суб'єктами господарської діяльності виконуються такі бухгалтерські записи:

– чекодавець сплачує послуги за одержану чекову книжку

Д-т – Поточний рахунок чекодавця

К-т – 6119 «Інші комісійні доходи за операціями з клієнтами»;

– банк депонує кошти на аналітичному рахунку «Розрахунки чеками»

Д-т – Поточний рахунок чекодавця

К-т – 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності»

(аналітичний рахунок «Розрахунки чеками»);

– банк видає чекову книжку

Д-т – 9910 Контррахунок

К-т – 9821 «Бланки суворої звітності»;

– банк зараховує суму, зазначену в чеку, чекодержателеві умови, що чекодавець і чекодержатель обслуговуються однією ус­тановою банку

Д-т – 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльнос­ті» (аналітичний рахунок «Розрахунки чеками»)

К-т – Поточний рахунок чекодержателя;

– банк чекодержателя приймає реєстр із чеками на інкасо за умови, що чекодавець і чекодержатель обслуговуються різними установами банку

Д-т – 9830 «Документи і цінності, прийняті на інкасо»

К-т – 9910 Контррахунок;

– банк чекодержателя інкасує чек до банку чекодавця

Д-т – 9910 Контррахунок

К-т – 9830 «Документи і цінності, прийняті на інкасо»

та

Д-т – 9831 «Документи і цінності, відіслані на інкасо»

К-т – 9910 Контррахунок;

– банк-емітент перераховує кошти за розрахунковим чеком чекодержателеві

Д-т – 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності» (аналітичний рахунок «Розрахунки чеками»)

К-т – Кореспондентський рахунок;

– банк чекодержателя одержує повідомлення про надходя^ коштів за розрахунковим чеком

Д-т – 9910 Контррахунок

К-т – 9831 «Документи і цінності, відіслані на інкасо»

та

Д-т – Кореспондентський рахунок

К-т – Поточний рахунок чекодержателя.

Облік операцій при розрахунках акредитивами

Акредитив –договір, що містить зобов'язання банку емітен­та за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредити­ва) або від свого імені проти документів, які відповідають умо­вам акредитива, зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Розрахунки акредитивами у національній валюті здійснюються згідно з Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в наці­ональній валюті, затвердженою НБУ від 29.03.2001 р. № 135 (зі змінами). Облік цих розрахунків здійснюється з урахуванням ви­мог Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.11.97 р. за № 388 (зі змінами) на окремому аналітичному рахунку «Розрахунки акредитивами» балансових ра­хунків 2526,2550,2552,2554,2602,2622.

Банк-емітент може відкривати:

– покритий акредитив, за якого завчасно бронюються кошти платника у повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку;

– непокритий акредитив, оплата за яким, у разі тимчасової від, сутності коштів на рахунку платника, гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

Акредитиви бувають відкличні та безвідкличні. На кожному акредитиві має бути вказано, чи є він відкличним, чи безвідклич­ним. За відсутності такої вказівки акредитив вважається безвід­кличним.

Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього погодження з бенефіціаром -одержувачем платежу за акредитивом (наприклад, у разі недотри­мання умов, передбачених договором, дострокової відмови банку-емітента від гарантування платежів за акредитивом).

Безвідкличний акредитив – акредитив, який може бути зміне­ний або анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий.

Для відкриття акредитива підприємство подає банкові-емітенту заяву,в якій має вказати:

– назву заявника і бенефіціара та їхні ідентифікаційні коди;

– назву банку – емітента і банку, який виконує акредитив;

– вид акредитива;

– строк дії акредитива;

– суму акредитива;

– дату і номер договору, яким передбачено відкриття акредитива;

– умови акредитива (види товарів, які сплачуються, розрахунко­ві документи, порядок оплати цих документів тощо).

Бухгалтерські записи, що виконуються під час здійснення розра­хунків акредитивами у національній валюті, мають такий вигляд.