Економічна сутність лізингу

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 842

Лізинг – здача в оренду на тривалий строк предметів довгострокового користування. Його можна розглядати як різновид довгострокового кредиту, який надається в натуральній формі та погашається клієнтом в розстрочку. Як правило, на протязі строку дії договору про лізинг орендар сплачує орендодавцю повну вартість взятого в оренду майна. Лізингова послуга виникає так. На прохання клієнта банк придбає певне майно (устаткування, транспортні засоби тощо) і бере на себе практично всі зобов'язання власника, включаючи відповідальність за збереження майна, внесення страхових платежів, оплату майнових податків. Клієнт, на прохання якого було куплене майно, складає з банком строковий договір оренди, в котрому визначається поряд з іншими умовами, розмір орендної плати і періодичність її внеску. Орендна плата складається з двох величин: вартості майна і комісійної винагороди за лізингові послуги, що дорівнює відсотку за кредит.

Залежно від рівня окупності об’єкта лізингу розрізняють оперативний та фінансовий лізинг.

Оперативний лізинг передбачає передання лізингоодержувачу права користування об’єктом лізингу, який належить лізингодавцю, на строк, що не перевищує строку його повної амортизації, з обов’язковим поверненням об’єкта лізингу його власнику після закінчення строку дії лізингового договору.

Фінансовий лізинг – це договір лізингу, у результаті укладення якого лізингоодержувач отримує в платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, не менший за 60% строку його корисної служби, або право власності на який переходить до лізингоодержувача.

Існують два специфічних напрями використання лізингу банками. По-перше, це застосування лізингу для реструктуризації проблемних кредитів і прискорення реалізації заставленого майна. Цей напрям вважається дуже актуальним для українських банків. По-друге, лізинг застосовують для фінансування власних потреб у новому банківському обладнанні. Маючи дефіцит власних коштів, банки знайшли у застосуванні лізингової схеми ефективний спосіб прискорення свого технічного розвитку. Банк зі своєю дочірньою лізинговою компанією здійснюють послідовне взаємне фінансування за такою схемою: банк кредитує лізингову компанію на купівлю необхідного устаткування, а потім лізингова компанія передає банку устаткування на умовах фінансового лізингу. Ефективність такої угоди залежить від співвідношення між розміром додаткового доходу, який отримує банк від своєчасної модернізації своєї техніки (обладнання), і суми процентного доходу, котрої банк не отримає через відтягнення частини своїх фінансових ресурсів на фінансування такої угоди. У більшості випадків використання такої схеми економічно вигідне.

У разі як фінансового, так і оперативного лізингу основні засоби протягом строку дії угоди лишаються власністю лізингодавця.

Об`єктом лізингу є матеріальні цінності, що належать до основних засобів лізингодавця або придбані на замовлення лізингодержувача.

Умови лізингу визначаються лізинговою угодою та чинним за­конодавством України. В угоді слід зазначати:

– об'єкт лізингу;

– термін лізингу;

– ринкову вартість основних засобів;

– строк проведення платежів та їх розмір;

– фактичну процентну ставку лізингу (якщо ринкова вартість процентної ставки більша за теперішню вартість мінімальних лізингових платежів із урахуванням процентної ставки, що прирощується);

– процентну ставку лізингоодержувача, що прирощується (у протилежному випадку);

– умови переоцінювання вартості об'єкта лізингу згідно із законодавством;

– право власності на майно після закінчення терміну лізингу.

Передання об'єкта лізингу здійснюється у строки і на умовах, визначених договором лізингу.

Строк лізингу – це незмінний строк, на який лізингоодержувач уклав угоду на лізинг основних засобів. Можливе продовження строку лізингу, про що слід зробити спеціальне застереження на початку дії лізингової угоди.

На початку дії лізингу ставиться й така умова: якщо лізингоодержувач забажає викупити основні засоби за очікуваною ціною, котра буде нижчою за ринкову вартість на день купівлі, то мінімальні лізингові платежі мають включати в себе і плату за викуп основних засобів, отриманих у лізинг.

Лізингоодержувач щомісяця сплачує лізингодавцю певну суму за використання майна у вигляді лізингової плати.

Лізингова плата включає в себе суму частини вартості об'єкта лізингу; суму, сплачувану як проценти за залучений кредит для придбання майна за договором лізингу; винагороду; інші витрати лізингодавця, які передбачені договором лізингу.

Лізингові платежі як у балансі лізингоодержувача, так і в балансі лизингодавця мають поділятися на процентні платежі за позиками та за основною сумою непогашеної заборгованості. Процентні платежі розраховуються за кожний обліковий період у процентної ставки, що застосовується в разі лізингу, до залишкової суми активу та зобов'язання за фінансовим лізингом.