Форми забезпечення повернення кредиту.

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 910

Застава – спосіб забезпечення повернення кредиту, коли банк-кредитор у разі невиконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту і сплати процентів за ним має право задовольнити свої вимоги з вартості заставного майна переважно перед іншими кредиторами, згідно з чинним законодавством України. Застава передбачається договором або Законом.

При укладенні угоди про заставу необхідно керуватися Зако­ном України «Про заставу» та методичними рекомендаціями НБУ щодо застосування комерційними банками Закону України «Про заставу».

Угода про заставу укладається між банком-заставодержателем і заставодавцем у письмовій формі. У ній обумовлюються: вид за­стави (товари, основні засоби, цінні папери), її розмір, терміни ви­конання зобов'язання щодо повернення кредиту і процентів за ним, склад (опис) та вартість заставленого майна, вид застави (має пе­редбачатися, що заставлене майно залишається у заставодавця або передається у володіння заставодержателя), місцезнаходження предмета застави, зобов'язання щодо страхування заставленого майна, а також інші умови, стосовно яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. При цьому страхування транспортних засобів згідно з Законом України «Про заставу» є обов'язковим.

Недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України.

Заставодавцем може бути як юридична, так і фізична особа. Ним може бути не позичальник, а третя особа (майновий поручи­тель), якій предмет застави належить на правах власності або по­вного господарського відання.

Облік забезпечення наданого кредиту (застави, гарантії тоїцо) здійснюється на позабалансових рахунках:

9500 «Застава, за якої предмет застави залишається у застав­ника»;

9501 «Застава, за якої предмет застави передається банку»;

9510 «Надана застава»;

9900 «Контррахунки для рахунків розділів 90–95». Забезпечення враховується за його вартістю, яка вказана в угоді про забезпечення.

Порука (гарантія). Однією з форм забезпечення кредиту мо­же бути поручительство або гарантія юридичної особи: підпри­ємства, організації, банку та інших осіб, яке оформляється як до­говір поруки між банком і поручителем.

Договір поруки складається обов'язково в письмовій формі і включає відповідальність поручителя за виконання в повній сумі зобов'язань щодо повернення позички, яка надається банком-кредитором, та належних процентів за її використання в разі не­виконання позичальником зобов'язань щодо повернення боргу банку згідно з кредитним договором, а також зобов'язання солі­дарної відповідальності з позичальником перед банком-креди­тором за виконання зобов'язань щодо повернення позички. Од­нією з умов договору поруки може бути обумовлене право банку на безспірне стягнення з поручителя суми заборгованості позичальника за кредитом та процентами. У разі стягнення з поручителя (гаранта) несплаченої Позича­льником позички і процентів банку необхідно на наступний день після настання строку платежу направити в банк, де відкритий розрахунковий рахунок поручителя (гаранта), платіжні докумен­ти на безспірне стягнення боргу з поточного рахунка поручителя

Гарантії, поруки та страхові поліси, отримані як забезпечення кредитної операції, ураховуються на позабалансових рахунках:

Д-т «Контррахунок позабалансу»;

К-т 901 «Гарантії, отримані від банків», 903 «Гарантії, що отримані від клієнтів» — на суму, що підлягає отриманню у разі виконання гарантії.

Гарантійні зобов'язання обліковуються на відповідних поза­балансових рахунках.

6 Облік окремих кредитних операцій

Облік операцій за овердрафтом

Овердрафт– короткостроковий кредит, який надається клієнту понад його залишку на поточному рахунку в банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунку. При виконанні такої операції за рахунком клієнта (контрагента) в банку утворюється дебетове сальдо. Іншими словами, овердрафт являє собою кредитну лінію (можливість негайного отримання кредиту), погоджену банком, якою контрагент може скористатися допомогою свого поточного рахунку. Здебільшого поточний рахунок клієнта, як і кореспондентський рахунок банку, має кредитовий залишок. Перевищення цього залишку при проведенні розрахункових операцій як банком, так і контрагентом можливе при підписанні відповідної угоди в разі відкриття кореспондентського рахунку банку або поточного рахунку клієнту.

Наприкінці операційного дня за фактом овердрафту сума дебетового залишку переноситься на відповідні рахунки:

1520 овердрафт за кореспондентськими рахунками інших банків;

1620 овердрафт за кореспондентськими рахунками, які відкриті в інших банках;

2000 рахунки суб'єктів господарської діяльності за овердрафтом;

2200 рахунки за овердрафтом фізичних осіб.

Отже, в банку виконується таке бухгалтерське проведення:

Д-т Рахунки за овердрафтом,

К-т Кореспондентський рахунок банку або поточний рахунок контрагента.

Зрозуміло, що наприкінці наступного дня за рахунком (банку - кореспондентського; контрагента - поточного) ситуація може змінитися за результатами проведених розрахункових операцій.

У разі поповнення коштів на рахунку, що спричиниться до кредитового сальдо, відповідна сума спрямовується на погашення овердрафту, що в обліку супроводжується записом:

Д-т Кореспондентський рахунок банку (поточний рахунок контрагента),

К-т Рахунок за овердрафтом.

Сума за рахунками овердрафту, що залишилася непокритою у разі недостатності коштів, переноситься на наступний день.

Якщо ж дебетовий залишок за кореспондентським рахунком (поточним рахунком) збільшиться, то на відповідну суму збільшаться й записи за рахунками овердрафту:

Д-т Рахунки овердрафту;

К-т Кореспондентський рахунок банку (поточний рахунок контрагента).

Проценти за овердрафтом нараховуються щоденно або щомісяця згідно з обліковою політикою, прийнятою банком. Для розрахунку процентів при помісячному їх нарахуванні може застосовуватись метод процентного числа або звичайний метод.

Цей метод використовується для розрахунку процентів у разі постійної процентної ставки та змінного номіналу фінансового інструменту.

Облік операцій репо

Економічна суть операції репо полягає в тому, що це є кредитна операція, здійснювана під заставу цінних паперів. Оскільки купівля (продаж) цінних паперів не проводиться, операція репо обліковується як наданий (отриманий) кредит, а не як актив у вигляді цінних паперів.

За операцією репо фінансові ризики та вигоди від володіння цінними паперами залишаються у продавця, а отже, не переходять до банку, який придбав цінні папери з умовою їх зворотного продажу.

Це означає, що, скажімо, у разі падіння вартості цінних паперів збитки несе продавець, а не банк, котрий їх купив. Проценти або дивіденди за цими паперами отримує також продавець.

При здійсненні операції репо банк-покупець отримує винагороду у вигляді обумовленого процента або різниці від продажу цінних паперів за ціною вищою, ніж ціна купівлі.

При проведенні операцій репо в комерційних банках розрізняють два їх типи:

– операція прямого репо-продаж цінних паперів банку з умовою їх викупу в покупця;

– операція зворотного репо-купівля комерційним банком цінних паперів з умовою їх подальшого продажу продавцю.

За термінами здійснення операції репо поділяються на безстрокові (до запитання), строкові та овернайт.

Цінні папери, які придбані за операціями зворотного репо, обліковуються за відповідними рахунками балансу на дату здійснення платежу в сумі фактично наданих коштів:

1311 (пасивний) Кошти, які отримані від НБУ за операціями репо;

1522 (активний) Кошти, які надані іншими банками за операціями репо;

1622 (пасивний) Кошти, які отримані від інших банків за операціями репо;

2010 (активний) Кошти, які надані суб'єктам господарської діяльності за операціями репо;

2611 (пасивний) Кошти, які отримані від суб'єктів господарської діяльності за операціями репо.

Балансові рахунки, за якими обліковуються кошти, отримані банком за операціями репо, є пасивними, а отже, за кредитом цих рахунків проводяться кошти, що їх отримав банк в обмін на цінні папери, які є предметом операції репо.

Відповідно за дебетом активних рахунків обліковуються суми коштів, які надані в обмін на цінні папери, котрі є предметом операції репо.

При підписанні угоди до дати розрахунку зобов'язання за операціями зворотного репо обліковуються на позабалансових рахунках:

9100 (активний) Зобов'язання з кредитування, які надані банком;

9110 (пасивний) Зобов'язання з кредитування, які отримані від банків;

9129 (активний) Інші зобов'язання з кредитування, які надані Клієнтам.

У кореспонденції з контррахунком:

9900 Контррахунок для рахунків розділів 90-95 класу 9 Плану рахунків.

Сучасні тенденції в економіці України не виключають можливого зниження ринкової вартості цінних паперів, які передаються за операцією зворотного репо. За таких обставин банк може:

– вимагати від продавця надати у забезпечення додаткову кількість цінних паперів (це дозволить компенсувати різницю між вартістю цінних паперів, що початково були передані за операцією зворотного репо та їх ринковою вартістю);

– підвищити процентну ставку за користування кредитом, наданим за операцією репо;

– зменшити початкову суму кредиту поверненням різниці, що виникла внаслідок зниження вартості цінних паперів;

– завершити операцію зворотного репо з проведенням повного розрахунку за нею.

Процентну плату за проведення операції зворотного репо визначають, виходячи з процентної ставки (що встановлена при укладанні угоди) за фактично надані кошти.

Облік факторингових операцій

Факторинг– кредитна операція, за якою банк купує у клієнта право на стягнення його дебіторської заборгованості. Ідеться про придбання платіжних документів за продану продукцію або надані послуги (за фактом, що вже відбувся або буде проведений) за узгодженою ціною.

У факторинговій операції здебільшого беруть участь три сторони:

– дебітор-покупець товарів чи послуг клієнта;

– клієнт, котрий продає банку свою дебіторську заборгованість;

– банк, що купує дебіторську заборгованість клієнта і надає додаткові послуги за цією факторинговою операцією.

Факторинг оформлюється спеціальною угодою між банком та клієнтом. Розрізняють конвенційний та конфіденційний факторинг. У разі конвенційного факторингу дебітора повідомляють про придбання банком його фінансових зобов'язань. Відповідні платежі дебітор спрямовує безпосередньо до банку. При конфіденційному факторингу дебітору не повідомляють про придбання банком його зобов'язань. Тому відповідні платежі дебітор звичайно спрямовує безпосередньо на поточний рахунок клієнта. При цьому клієнт здійснює розрахунки з банком самостійно.

Факторингова угода може укладатися з умовою попередньої оплати або оплати дебіторської заборгованості на визначену дату.

1 У разі оплати дебіторської заборгованості на визначену дату банк сплачує клієнтові всю суму, зазначену у факторинговій угоді на дату розрахунків. Дата розрахунків - це дата сплати дебіторської заборгованості дебітором, до якої додається узгоджена з клієнтом кількість додаткових днів.

2 Факторингова угода з умовою попередньої оплати подібна до угоди про оплату на визначену дату з тією різницею, що в разі даної угоди банк попередньо, до дати розрахунків, сплачує клієнтові аванс щодо купленої дебіторської заборгованості.

В угоді на факторингове обслуговування має бути також передбачено наявність права регресу до клієнта (зворотний факторинг) або його відсутність (незворотний факторинг). Коли надається незворотний факторинг, банк бере на себе ризик отримання збитків у разі можливої несплати дебітором своїх фінансових зобов'язань перед клієнтом.

В угоді на факторингове обслуговування банк може взяти на себе додаткові обов'язки щодо ведення обліку та стягнення дебіторської заборгованості клієнта.

Під час проведення факторингових операцій банк отримує винагороду у вигляді:

– комісії за факторингове обслуговування клієнта та надання додаткових послуг. Ця комісія виражається у вигляді різниці між сумою дебіторської заборгованості і сумою коштів, що сплачується клієнтові і має обліковуватися за принципом нарахування;

– процентного доходу за наданим клієнтові авансом. Процентний дохід обчислюється від дати надання авансу до дати розрахунків, які зазначені в угоді, і обліковується за принципом нарахування.

Укладаючи факторингову угоду, клієнт передає банку розрахункові або платіжні документи на продані ним дебітору товари або надані послуги. Банк обліковує ці документи за відповідними рахунками позабалансом:

Д-т 9800 Розрахункові документи за факторинговими операціями,

К-т 9910 Контррахунок.

Куплена дебіторська заборгованість являє собою зобов'язання банку щодо оплати ним дебіторської заборгованості клієнта. Тому на дату укладення факторингової угоди відповідні зобов'язання обліковуються за номінальною вартістю поза балансом як надані клієнтові зобов'язання з кредитування, що супроводжується таким бухгалтерським проведенням:

Д-т 9100 Зобов'язання з кредитування, які надані клієнтам,

К-т 9900 Контррахунок.

Здебільшого в разі проведення факторингової операції банк надає клієнтові аванс щодо купленої дебіторської заборгованості. Авансовий платіж здійснюється банком у вигляді фіксованого процента або у розмірі всієї суми дебіторської заборгованості. На дату, коли кошти перераховуються на рахунок клієнта, здійснюється таке бухгалтерське проведення:

Д-т 2030 Рахунки суб'єктів господарської діяльності за факторинговими операціями,

К-т Поточний рахунок клієнта, кореспондентський рахунок.

Одночасно сума авансу відображається позабалансом як зменшення зобов'язань банку перед клієнтом:

Д-т 9900 Контррахунок,

К-т 9100 Зобов'язання з кредитування, які надані клієнтам.

Платежі, одержані банком від дебітора в рахунок оплати дебіторської заборгованості, відображаються за кредитом рахунку за факторинговими операціями як зменшення залишку несплаченої дебіторської заборгованості:

Д-т 2600, 1200 Поточний рахунок дебітора, кореспондентський рахунок,

К-т 2030 Рахунки суб'єктів господарської діяльності за факторинговими операціями.

Платежі, одержані від дебітора, але ще не проведені банком, слід відображати за транзитним рахунком:

Д-т 1200, 2600 Кореспондентський рахунок, поточний рахунок клієнта,

К-т 3739 Транзитний рахунок за іншими розрахунками.

Після того як платіж буде проведений, відповідна сума переноситься на рахунок факторингових операцій:

Д-т 3739 Транзитний рахунок за іншими розрахунками,

К-т 2030 Рахунки суб'єктів господарської діяльності за факторинговими операціями.

На дату розрахунків, яку зазначено у факторинговій угоді, банк здійснює оплату купленої дебіторської заборгованості і перерахування коштів на поточний рахунок клієнта або на кореспондентський рахунок. Ця операція супроводжується таким бухгалтерським проведенням:

Д-т 2030 Рахунки суб'єктів господарської діяльності за факторинговими операціями,

К-т 1200, 2600 Кореспондентський рахунок, поточний рахунок клієнта.

У разі, коли дебітор затримує оплату або не в змозі вчасно погасити свою дебіторську заборгованість, відповідна сума неоплаченої дебіторської заборгованості переноситься на рахунок простроченої заборгованості за факторинговими операціями. При цьому банк здійснює такі бухгалтерські проведення:

Д-т 2037 Прострочена заборгованість суб'єктів господарської діяльності за факторинговими операціями,

К-т 2030 Рахунки суб'єктів господарської діяльності за факторинговими операціями.

Внаслідок ризиковості факторингових операцій, у банку завжди існує ймовірність отримання збитків. Тому банк має створювати за даними операціями відповідні резерви.

Списання сумнівної заборгованості за рахунками суб'єктів господарської діяльності за факторинговими операціями здійснюється за рахунок резерву, створеного під відповідну факторингову операцію. При цьому сума списаної безнадійної заборгованості переноситься на позабаланс. З поліпшенням фінансового стану дебітора за рішенням керівництва банку дебіторська заборгованість може бути перенесена назад на рахунок сумнівної заборгованості. При отриманні коштів у рахунок оплати раніше списаної за рахунок резерву дебіторської заборгованості, відповідна сума спрямовується на зменшення витрат (відповідні рахунки групи 770 “Відрахування в резерви та списання сумнівних активів).

Облік субординованих кредитів та операцій з дисконту векселів

Субординований кредит - це кредит, за котрим передбачено, що в разі ліквідації позичальника, сплата цього кредиту буде проводитися в останню чергу серед інших кредиторів, тобто після того як будуть задоволені вимоги усіх інших кредиторів, але до задоволення вимог акціонерів. Субординований кредит, якщо він не оформлений у вигляді боргових цінних паперів, обліковується як звичайний довгостроковий інвестиційний кредит, але він має певні особливості. Виплата процентів за таким кредитом може бути призупинена (якщо це зазначено в угоді) у разі:

– введення режиму санації позичальника;

– відсутності позитивного фінансового результату у позичальника за відповідний період;

– за ініціативою позичальника.

Такі кредити, як правило, є довгостроковими або не мають ви­значеного строку (безстрокові). У разі безстрокового кредиту в угоді зазначається, що погашення може здійснюватись лише за ініціативою позичальника.

Процентна ставка за субординованими кредитами може бути фіксованою або плаваючою (в тому числі змішана, частина якої залежить від прибутку, а решта - фіксована).

Видача, погашення та нарахування процентів за субординованими кредитами обліковуються аналогічно методам обліку інших кредитів.

Якщо процентна ставка за кредитом складається з фіксованої та плаваючої частини, то процентні платежі за фіксованою ставкою нараховуються у звичайному порядку безперервно; частина процентних платежів за субординованим кредитом, що залежить від результатів діяльності позичальника, нараховується лише в разі отримання відповідних підтверджуючих документів (наприклад, річного звіту, затвердженого зборами акціонерів).

Видача кредиту:

Д-т 1524 (2074) на суму основного боргу,

К-т 2600 (1200) на суму основного боргу.

Нарахування процентів:

Д-т 2078 на суму процентів,

К-т 6017 (6027) на суму процентів.

Отримання процентів:

Д-т 2600 (1200) на суму процентів,

К-т 2078 на суму процентів.

Операції банків з векселями можна поділити на кредитні та депозитні. Ідеться про операції, які пов'язані з випуском векселів та операції, які пов'язані з обігом векселів.

До кредитних операцій банків відносяться операції з дисконтування векселів, форфейтингові операції з надання ломбардних кредитів під заставу векселів.

До позабалансових кредитних операцій, які здійснюються банком, належать операції з надання акцептів, авалювання та індосамент векселів.

Дисконтна операція банку з векселями є кредитна операція, за якою банк купує у векселедержателя вексель до настання терміну платежу за ним. Передача векселя векселедержателем у повну власність банку здійснюється шляхом передавального напису - індосаменту на його ім'я. Кошти, що сплачуються при цьому банком, є кредитом векселедержателю.

Через особливий характер вексельного права вексельний кредит має деякі відмінності від звичайних кредитів:

– особа, яка отримує кредит - пред'явник векселя та особа, яка погашає кредит-платник за векселем є різними особами;

– відповідальність за погашення вексельного кредиту несуть разом пред'явник векселя і платник за векселем;

– вексельний кредит погашається в точно встановлений термін - строк платежу за векселем, тоб то є одноразовим платежем. При цьому вексельний кредит не може бути пролонгований.

При проведенні банком операції врахування векселів банк керується своєю обліковою політикою.

Купівля векселя здійснюється за ціною, що нижча від ціни, означеної на векселі, тобто з дисконтом. Дисконт є процентним доходом банку, що має обліковуватись за принципом нарахування. Крім процентного доходу у вигляді дисконту за цією операцією банк звичайно отримує комісійний дохід за інкасування векселів.

Врахування банком векселів, що пред'являються клієнтом-векселедержателем, здійснюється в межах певної суми. Розмір цієї суми визначається розміром кредитної лінії, яку банк відкриває клієнтові. При укладенні угоди на відкриття кредитної лінії банк відображає її позабалансом таким бухгалтерським проведенням:

Д-т 9129 Інші зобов'язання з кредитування, які надані клієнтам,

К-т 9900 Контррахунок.

При пред'явленні клієнтом векселів для врахування, банк перевіряє його формальну відповідність нормам вексельного права. За відсутністю будь-яких претензій до векселя, банк оплачує вексель і перераховує відповідну суму клієнту, який подав вексель для врахування. При цьому здійснюється бухгалтерське проведення:

Д-т 2020 Рахунки суб'єктів господарської діяльності за врахованими векселями - на суму номінальної вартості векселя,

К-т 2600, 1200 Поточний рахунок клієнта, кореспондентський рахунок банку - на суму номінальної вартості векселя за вирахуванням суми дисконту,

К-т 2026 Неамортизований дисконт за врахованими векселями суб'єктів господарської діяльності - на суму дисконту.

Позабалансом виконується відповідне проведення на зменшення зобов'язань банку з кредитування:

Д-т 9900 Контррахунок,

К-т 9129 Зобов'язання з кредитування.

Під час надходження коштів в оплату векселя банк спрямовує їх напогашення кредиту:

Д-т 2600 Поточний рахунок клієнта, кореспондентський рахунок банку,

К-т 2020 Рахунки суб'єктів господарської діяльності за врахованими векселями.

Якщо отримання платежу за векселем неможливе внаслідок не-акцепту, неспроможності платника або несплати векселя при настанні терміну платежу, банк вчиняє процедуру протесту по вексе­лю і переносить суму кредиту на рахунок “Опротестованих векселів”:

Д-т 2027 Опротестовані векселі суб'єктів господарської діяльності,

К-т 2020 Рахунки суб'єктів господарської діяльності за врахованими векселями.

У разі отримання оплати за векселем відповідна сума записуєть­ся за кредитом рахунку “Опротестованих векселів”:

Д-т 2600, 1200 Поточний рахунок клієнта, кореспондентський рахунок банку,

К-т 2027 Опротестовані векселі суб'єктів господарської діяльності.

Якщо отримання коштів в оплату векселя видається сумнівним, сума кредиту переноситься на рахунок “Сумнівної заборгованості за врахованими векселями суб'єктів господарської діяльності” (2092).

Як взагалі за кредитами, банк має вчасно створювати резерв на можливі втрати і за вексельними кредитами. Списання сумнівної заборгованості здійснюється за рахунок відповідного резерву.

Облік сумнівних кредитів та резервів під кредитні ризики

Положенням “Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків” (затверджено постановою Прав­ління НБУ від 27.03.98 за №122) та доповненнями до нього (постанова Правління НБУ від 16.12.98 за № 520) визначено порядок створення загальних та спеціальних резервів і погашення безнадійної кредитної заборгованості за рахунок коштів цих резервів.

Облік збільшення та зменшення суми резервів проводиться за такими рахунками:

Комерційні банки створюють резерви для відшкодування можливих втрат за основним боргом (без процентів та комісій) за всіма видами наданих кредитів у національній та іноземній валютах за винятком бюджетних кредитів, а також кредитів між установами в системі одного комерційного банку.

Обсяг резервів визначається відповідно до загальної кредитної заборгованості за кожною групою кредитів, класифікованих за ступенем ризику з урахуванням коефіцієнтів ризику та щокварталу уточнюється. Для нарахування резервів комерційний банк прово­дить оцінювання кредитної заборгованості. До уваги береться:

– фінансовий стан позичальника;

– платіжна дисципліна при погашенні основної суми боргу та процентів за кредитом.

Для оцінки фінансового стану позичальника проводиться аналіз діяльності за напрямками, що рекомендовані Положенням, та вивчаються резерви щодо його поліпшення. Отримані результати поділяють позичальників на такі класи:

“А” – фінансова діяльність здійснюється на рівні, що забезпечує високу дохідність, прибутковість операцій, більше того, наявні резерви щодо підтримки фінансового стану на цьому рівні досить великі, а отже, імовірність непогашення позики зводиться до мінімуму;

“Б” – фінансова діяльність забезпечує добрі результати, проте резерви щодо утримання її на відповідно високому рівні вже вичерпані;

“В” – фінансова діяльність визначається як задовільна, проте відстежується чітка тенденція до погіршення;

“Г” – фінансова діяльність досить нерівномірна щодо результатів. За короткі періоди часу прибутки змінюються на збитки;

“Д” – за результатами діяльності чітко відстежуються збитки, а отже, ні основна сума боргу за кредитом, ні проценти сплачені не будуть.

Платіжна дисципліна позичальників може бути доброю, слабкою та недостатньою.

Доброю вона визначається за таких умов: заборгованість за кредитом та проценти сплачуються своєчасно або в разі однієї пролонгації терміном, що не перевищує 90 днів.

Слабкою – за умови, що прострочення заборгованості за кредитом та процентами за ним становлять не більше 90 днів. Допускається також пролонгація кредиту терміном понад 90 днів, за умови, що проценти сплачуються своєчасно.

Недостатньою – у разі прострочення платежу за кредитом та за процентами понад 90 днів або щодо пролонгованої позики понад 90 днів, але в разі несплати процентів.

Під час визначення обсягу резерву сума заборгованості за кожним позичальником зменшується на вартість:

– гарантій (Кабінету Міністрів України, банків, зареєстрованих як юридичні особи у країнах, віднесених до категорії А);

– застави (грошових вкладів і депозитів позичальника, які розміщені в банку, що надає кредит).

Вартість майна та майнових прав позичальника, оформлених під заставу, визначається комерційним банком при кредитуванні за реальною (ринковою) вартістю з урахуванням практичної складності при реалізації майна в разі невиконання позичальником своїх зобов'язань. Застава оформляється договором застави відповідно до закону України «Про заставу».

У розрахунок розміру резерву за кредитами, класифікованими як «стандартні», вартість заставленого майна (майнових прав) позичальника (за винятком державних цінних паперів) включається в розмірі не більш як 50 % у вартості, визначеної здійснюється аналогічне проведення.

Списання безнадійної кредитної заборгованості за рахунок резерву під нестандартну заборгованість здійснюється за рішенням правління комерційного банку за умови виконання вимог чинного законодавства України.

Комерційні банки зобов'язані продовжувати роботу з клієнтами щодо повернення ними боргу, списаного за рахунок резервів, протягом строку позовної давності.

Якщо протягом строку позовної давності комерційному банку не вдалося погасити безнадійну кредитну заборгованість, то вона вважається повністю безнадійною і списується з позабалансу.

Загальні резерви формуються за рішенням загальних зборів банку на різні види ризиків за рахунок прибутку, який залишився після сплати дивідендів таким проведенням:

Д-т 5040 Прибуток чи збиток минулого року, що очікує затвердження,

К-т 5020 Загальні резерви.

Протягом року (після затвердження прибутку акціонерами банку), залежно від розміру резерву та його призначення, можуть бути здійснені проведення на його поповнення або зменшення:

Д-т 5030 Прибутки чи збитки минулого року

К-т 5020 Загальні резерви.