Студопедія
рос | укр

Головна сторінка Випадкова сторінка


КАТЕГОРІЇ:

АвтомобіліБіологіяБудівництвоВідпочинок і туризмГеографіяДім і садЕкологіяЕкономікаЕлектронікаІноземні мовиІнформатикаІншеІсторіяКультураЛітератураМатематикаМедицинаМеталлургіяМеханікаОсвітаОхорона праціПедагогікаПолітикаПравоПсихологіяРелігіяСоціологіяСпортФізикаФілософіяФінансиХімія






Зразок заяви в суд про визнання фізичної особи безвісно відсутньою


Дата добавления: 2014-12-06; просмотров: 291


54.224.133.152

1.Сутність фінансового ринку.

Фінансовий ринок є складовою сферою фінансової системи держави.

За допомогою фінансового ринку мобілізуються і використовуються тимчасово вільні фінансові ресурси .

Об’єктивною передумовою функціонування фінансового ринку є незбіг потреби у фінансових ресурсах з джерелами її задоволення. Кошти можуть бути в наявності в одних власників, а інвестиційні потреби виникають в інших. Фінансовий ринок виступає посередником руху коштів від їх власників до користувачів. Він являє собою особливу форму організації руху грошових коштів у народному господарстві і має своїм призначенням забезпечити підприємствам, державі і фізичним особам належні умови для залучення необхідних коштів і продажу тимчасово вільних ресурсів.

За економічною сутністю фінансовий ринок — це сукупність економічних відносин, пов’язаних з розподілом фінансових ресурсів, купівлею-продажем тимчасово вільних грошових коштів і цінних паперів.

Об’єктами відносин на фінансовому ринку є грошово-кредитні ресурси, цінні папери та фінансові послуги, суб’єктами відносин — держава, підприємства різних форм власності, окремі громадяни.

Фінансовий ринок являє собою механізм перерозподілу фінансових ресурсів підприємств і нагромаджень населення між суб’єктами господарювання і галузями економіки, а також засобом покриття дефіциту державного бюджету.

В організаційному плані фінансовий ринок — це сукупність ринкових фінансових інституцій, що супроводжують потік коштів від власників фінансових ресурсів до позичальників. До них належать комерційні банки, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди компаній, лізингові організації, пенсійні та страхові фонди, національний банк, позабіржові торговельні системи, інші фінансові інституції, які відповідно до чинного законодавства можуть здійснювати операції на фінансовому ринку

Сутність та роль фінансового ринку в економіці держави найбільш повнорозкривається в його функціях, основними з яких є:
1) мобілізація заощаджень приватних осіб, приватного бізнесу, державних органів та трансформація акумульованих грошових коштів у позичковий та інвестиційний капітал;
2) перерозподіл на взаємовигідних умовах грошових коштів підприємств із метою їх ефективнішого використання;
3) фінансове обслуговування учасників економічного кругообігу та фінансове забезпечення процесів інвестування у виробництво, розширення виробництва;

4) вплив на грошовий обіг та прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів;
5) формування ринкових цін на окремі види фінансових активів;
6) страхова діяльність та формування умов для мінімізації фінансових та комерційних ризиків;
7) кредитування уряду, місцевих органів самоврядування шляхом розміщення урядових та муніципальних цінних паперів;
8) розподіл державних кредитних ресурсів і розміщення їх серед учасників економічного кругообігу тощо.

 

2. Класифікація фінансових ринків.

Наявність багатьох типів фінансових ринків пов'язана з існуванням різних пiдходiв до їх класифiкацiї.

1. За умовами передачі фінансових pecypciв у користування фінансовий ринок поділяють на ринок позичкового i ринок акціонерного капіталу.

На ринку позичкового капіталу ресурси передаються на умовах позики на визначений термін та під процент за допо­могою боргових цінних паперів або кредитних інструментів. На ринку акціонерного капіталу кошти вкладаються на невизначений термін. При цьому інвестор отримує право на частину прибутку у вигляді дивіденду, право спiввласностi на активи підприємства i повністю поділяє пiдприємницькi ризики з іншими акціонерами підприємства.

2. За терміном обігу фінансових активів, що можуть бути в обігу на ринку, фінансовий ринок поділяють на грошовий ринок та ринок капiталiв.

На грошовому ринку здійснюється короткострокове інвестування коштів. На цьому ринку перебувають в обігу фiнансовi активи, термін обігу яких не перевищує одного року: короткострокові казначейські зобов'язання, ощадні та депозитні сертифікати, векселі, різні види короткострокових облiгацiй тощо.

На ринку грошей підприємства за­лучають кошти для підтримки оборотного капіталу в разі виникнен­ня тимчасових короткострокових потреб у грошових коштах. Короткострокові цiннi па­пери на ринку грошей більш лiквiднi та характеризуються меншим коливанням цін, ніж на ринку капiталiв, тому здійснення iнвестицiй на грошовому ринку менш ризикове, ніж на ринку капiталiв.

Ринок капiталiв призначений для довгострокового інвестування коштів в основний капітал. На ринку капiталiв надаються середньо ­та довгострокові кредити, перебувають в обігу середні та довгострокові боргові цiннi папери, а також інструменти власності - акції, для яких тepмін обігу не встановлюється.

3. 3алежно від того, чи нові фiнансовi активи пропонуються для продажу, чи емітовані раніше, фінансовий ринок поділяють на пер­винний та вторинний.

Первинний ринок, є ринком перших та повтор­них емiсiй, на якому здійснюється початкове розміщення фінансових активів серед інвесторів та початкове вкладення капіталу в piзнi галузі економіки. Обов'язковими учасниками первинного ринку є емітенти цінних паперів i інвестори.

На вторинному ринку мають обіг емітентовані раніше фiнансовi активи.

4. 3алежно від місця, де відбувається торгівля фінансовими ак­тивами, розрізняють біржовий та позабіржовий ринки.

Біржовий ринок, пов'язують із поняттям бiржi як особливим чином орга­нізованoгo ринку, що сприяє збільшенню мобiльностi капіталу та виявленню реальних ринкових цін активів. Біржовий ринок є пе­реважно вторинним ринком, так як на ньому в бiльшостi випад­ків відбувається торгівля емітованими раніше фінансовими актива­ми.

На позабіржовому ринку діють торгово-iнформацiйнi системи. Учасники таких систем - фiнансовi посередники - ма­ють змогу ознайомитись із попитом-пропозицiєю на фiнансовi ак­тиви та укласти угоди з тими посередниками, пропозиції як їх зацікавлять.

Торгівля акціями відбувається переважно на біржовому рин­ку, а облiгацiями - на позабіржовому.

5. За регіональною ознакою фінансові ринки поділяються на:

· Місцеві ринки;

· Регіональні ринки;

· Національні ринки;

· Міжнародні ринки;

3.Види цінних паперів.

Закон України «Про цінні папери і фондову біржу», визначає умови і порядок випуску цінних паперів, а також регулює посередницьку діяльність в організації обігу цінних паперів в Україні.

Відповідно до цього закону можуть випускатися в обіг такі види цінних паперів:

· акції;

· облігації внутрішніх місцевих позик;

· облігації підприємств;

· казначейські зобов’язання держави;

· ощадні сертифікати;

· векселі;

· приватизаційні папери.

Акціяявляє собою документ, який засвідчує право на певну частину власності акціонерного товариства і дає право на отримання доходу від неї у вигляді дивідендів.

Існують різні види акцій, які встановлюють різні права їхніх власників: прості й привілейовані; іменні та на пред’явника; паперові та електронні; номінальні та без номіналу; платні та преміальні; з вільним та обмеженим обігом.

Проста акація дає право голосу (за принципом: одна акція — один голос), однак не гарантує отримання дивідендів. Розмір дивідендів залежить від обсягів отриманого прибутку.

Привілейовані акції надають їхнім власникам права на отримання доходу правило у фіксованому проценті дивідендів, які виплачуються незалежно від отриманого прибутку. Разом з тим власники привілейованих акцій у більшості випадків позбавляються права голосу, тобто вони не можуть брати участі в управлінні товариством, якщо це не передбачено статутом.

Іменна акція передбачає встановлення її власника, який вказується на акції. При цьому ведеться книга обліку, в якій фіксуються всі власники акцій та реквізити належних їм акції. Продаж чи передання іменної акції іншому власнику фіксується відповідними записом чи заміною акції. Акція на пред’явника не передбачає фіксації її власника, її перехід від одного власника до іншого не вимагає ніякого оформлення.

Паперові акції являють собою цінні папери, які імітуються з дотриманням певних вимог щодо їх оформлення і друку. Друкування акцій можуть здійснювати тільки уповноважені організації з дотриманням вимог щодо їх захисту від підробки. При цьому іменні акції мають найбільш надійний захист, оскільки ведеться книга реєстрації.

Електронні акції існують у вигляді записів на файлах у комп’ютерах. Облік акцій ведеться в депозитарії.

Номінальні акції являють собою цінні папери, на яких позначається їх номінальна вартість. В окремих випадках вона може не вказуватись, тобто це акція без номіналу.

Платні акції — це акції, що купуються під час їх випуску.

Преміальні акції пов’язані з капіталізацією нагромадженого нерозподіленого прибутку. Вони розподіляються між акціонерами пропорційно кількості придбаних ними платних акцій.

Акції з вільним обігом можуть без будь-яких обмежень переходити від одного власника до іншого.

Акції з обмеженим обігом або взагалі не можуть переходити до іншого власника, або тільки в обмежених, наперед визначених випадках.

Облігація являє собою боргове зобов’язання позичальника перед кредитором, яке оформляється не кредитною угодою, а продажем-купівлею спеціального цінного папера. Облігації поділяються на різні види залежно від емітента, способу виплати доходу, термінів, на які вона випускається, умов обігу та надійності.

Залежно від емітента, тобто того, хто їх випускає, облігації поділяються на державні, місцеві, інституційні, у тому числі корпоративні.

Державні облігаціївипускають центральні органи управління, емітентом є Міністерство фінансів. Залучені кошти спрямовуються на покриття бюджетного дефіциту чи на фінансування певних інвестиційних проектів.

Облігації місцевих позик випускають місцеві органи управління.

Інституційні облігації випускаються суб’єктами підприємницької діяльності, фінансовими компаніями, корпоративні— акціонерними товариствами.

Залежно від способу виплати доходу виділяються процентні, дисконтні й конвертовані облігації.

Процентні облігації передбачають виплату доходу у вигляді річного процента, що встановлюється до номінальної вартості.

За дисконтними дохід формується у вигляді різниці між номінальною вартістю і цінами купівлі.

Конвертовані облігації передбачають не виплату доходу, а обмін їх на нові. При цьому номінальна вартість придбаних облігацій збільшується, тобто дохід утворюється за рахунок різниці між номінальною вартістю нових і попередніх облігацій.

За термінами випускурозрізняють строкові, безстрокові та облігації з правом дострокового погашення.

Строкові випускаються на певні терміни, які не можуть змінюватись. Залежно від тривалості періоду вони поділяються на короткострокові (до 1—2 років), середньострокові (до 5 років) та довгострокові (понад 5—10 років). Безстрокові облігації не передбачають визначення термінів їх випуску. Облігації з правом дострокового погашення передбачають право емітента на дострокове погашення.

За умовами обігу облігації, як і акції, поділяються на дві групи: з вільним і обмеженим обігом залежно від прав на їх перехід від одного до іншого власника.

За надійністю облігації поділяються на забезпечені та незабезпечені. Забезпечені облігації передбачають гарантії їх погашення і виплати доходу з дотриманням установлених строків. Забезпеченням таких облігацій може бути нерухоме майно, земля, державні ціні папери тощо. забезпечення вказуються Незабезпечені облігації не передбачають установлення їх забезпечення, на що вказується в умовах випуску. Державні облігації незалежно від того, вказуються чи ні об’єкти і форми їх забезпечення, завжди вважаються забезпеченими, оскільки держава завжди має достатні ресурси.

Казначейські зобов’язання — це вид цінних паперів на пред’­явника, які розміщуються серед населення виключно на добровільних засадах і які свідчать про внесення їхнім власником грошових засобів до бюджету й дають право на отримання фінансового доходу. Можуть бути випущені такі види казначейських зобов’язань — довгострокові (від п’яти до десяти років), середньострокові (від одного до п’яти років), короткострокові (до одного року).

Рішення про випуск довго та середньострокових казначейських зобов’язань приймається урядом.

Ощадний сертифікат — це письмове свідоцтво банку про депонування коштів. Власник сертифіката має право на одержання доходу у вигляді процента, розмір якого визначається банком. Банки видають сертифікати строкові та до запитання, іменні та на пред’явника.

Вексель— це письмове абстрактне й безспірне зобов’язання позичальника сплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя. Векселі є двох видів — прості й переказні.

Простий вексель — це письмове зобов’язання, яке позичаль­ник видає кредитору про сплату певної суми грошей після настання строку.

Переказний вексель є письмовим наказом кредитора позичальникові про сплату йому або тому, кого він укаже, певної суми грошей після настання строку. Цей вексель набуває сили зобов’язання лише після того, як позичальник акцептує його. Порядок випуску та обігу векселів визначається урядом.

Казначейський вексель є формою боргового зобов’язання держави. На відміну від державних облігацій, казначейські векселі випускаються на строк, як правило, до одного року під покриття бюджетного дефіциту з виплатою доходу у вигляді дисконту.

Приватизаційні цінні папери є різновидом державних цінних паперів. Вони надаються лише громадянам і підтверджують право їхніх власників на безкоштовне одержання в процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, а також земельного фонду.

Приватизаційні цінні папери є виключно іменними, надаються лише громадянам і можуть бути використані лише в період приватизації. Зазначені папери не підлягають вільному обігу. За ними не виплачуються ні дивіденди, ні будь-які інші доходи. Їх неможливо використовувати як засіб платежу чи забезпечення зобов’язань. Використання приватизаційних паперів здійснюється виключно за допомогою їх обміну на акції та інші документи, що підтверджують право власності на частку державного майна, розмір якої дорівнює розмірові номінальної вартості приватизаційного паперу.

 

 

4. Фондова біржа.

Фондова біржа - організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.

Функції фондової біржі:

1. Посередницька— створення достатніх і всебічних умов для торгівлі цінними паперами емітентам, інвесторам, фінансовим посередникам. Торгові угоди на біржі укладають броке­ри, які діють від імені своїх клієнтів. Дохід брокера фор­мується у вигляді комісійних. Крім того, на біржах діють дилери. Вони купують через брокерів цінні папери з метою подальшого перепродажу. Дохід дилера — різниця в цінах продажу і покупки.

2. Індикативна оцінка вартості й привабливості цінних па­перів. Така оцінка проводиться через систему котирування.

3. Регулююча— організація торгівлі цінними паперами.

Види операцій на фондовій біржі:

1. Касові— купівля-продаж цінних паперів з негайною оплатою.

2. Строкові укладання угоди (фіксація курсу цінних папе­рів) відбувається на даний час, а її виконання через зазда­легідь передбачений відлік часу.

3. Арбітражні— різновид спекулятивних операцій, пов'язаних із різницею в курсах цінних паперів на різних фондових біржах.

Фондову біржу може бути створено не менш як 20 засновниками – торговцями цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності по цінних паперах за умови внесення ними до статутного фонду не менш як 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Фондова біржа набуває прав юридичної особи з дня її реєстрації Державною комісією із цінних паперів та фондового ринку.

Фондова біржа - організація, яка створюється без мети отримання прибутку та займається виключно організацією укладання угод купівлі та продажу цінних паперів та їх похідних. Вона не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені та за дорученням клієнтів. Статут та правила фондової біржі затверджуються її вищим органом.

У статуті фондової біржі визначаються:

Ø найменування і місцезнаходження фондової біржі;

Ø найменування і місцезнаходження засновників;

Ø розмір статутного фонду;

Ø умови і порядок прийняття в члени і виключення з членів фондової біржі; права і обов'язки членів фондової біржі;

Ø організаційна структура фондової біржі; утворення керівних органів фондової біржі;

Ø порядок і умови відвідування фондової біржі;

Ø порядок і умови застосування санкцій, встановлених фондовою біржею;

Ø порядок припинення діяльності фондової біржі.

5. Правила біржової торгівлі.

Правовий режим і функції Правил біржової торгівлі регулює ст. 17 Закону України "Про товарну біржу". Ця стаття визначає обов'язковий зміст Правил, коло питань діяльності біржі, на які вони поширюються, основні заборони, що мають діяти на товарній біржі.

Правила регулюють:

- порядок здійснення біржових операцій;

- порядок ведення біржової торгівлі;

- процедуру біржового арбітражу з цих питань.

Правила біржової торгівлі визначають:

- строк та місце проведення біржових операцій;

- склад учасників біржових торгів і сукупність вимог, що ставляться до них;

- порядок здійснення та реєстрації біржових операцій;

- порядок надання та розмір плати за користування послугами біржі;

- відповідальність учасників та працівників біржі за невиконання або неналежне виконання правил біржової торгівлі;

- інші положення, встановлені органами управління біржі.

Правила біржової торгівлі затверджуються загальними зборами членів біржі або уповноваженим ними органом.

Закон України "Про товарну біржу" передбачає, що на кожній товарній біржі мають діяти загальні заборони, а саме:

- забороняються купівля і продаж товарів та контрактів з метою впливу на динаміку цін (тобто навмисне скуповування їх) як однією особою безпосередньо, так і через підставних осіб;

- забороняються будь-які погоджені дії учасників біржової торгівлі з метою зміни чи фіксації поточних біржових цін;

- забороняється поширення неправдивих відомостей, що можуть призвести до штучної зміни кон'юнктури.

Не підлягає розголошенню зміст біржової угоди, за винятком назви товару, кількості, ціни, місця і строку виконання. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України.

Біржова угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Оформлення і реєстрацію біржових угод усіх видів здійснює реєстраційне бюро (палата) біржі у встановлений Правилами час. Зареєстровані на біржі угоди не підлягають нотаріальному засвідченню.

За порушення Правил біржової торгівлі встановлюються (у самих же Правилах) санкції, які застосовуються біржею. Як правило, це штрафи у визначених розмірах, хоч може застосовуватися і така санкція, як позбавлення брокера права протягом певного часу брати участь у торгах. Рішення про застосування санкцій за порушення

Правил біржової торгівлі приймається від імені біржового комітету його відповідальним представником (наприклад, генеральним директором біржі) у формі розпорядження.

Регулюючи особливості розгляду спорів за біржовими угодами, правила біржового арбітражу визначають склад біржового арбітражу, процедуру розгляду та вирішення спорів, оголошення рішення, його виконання та перегляд.

 

6. Види біржових угод.

Біржовими угодами є дії громадян і організацій щодо встановлення, зміни або припинення цивільних прав або обов'язків, які вчинені на біржі в результаті біржових торгів. Укладаються ці угоди через посередників - брокерські контори і брокерів, а не самими продавцями і покупцями. Біржова угода має юридичні ознаки звичайної угоди щодо змісту, структури тексту, форми тощо.

Біржові угоди за різними критеріями поділяються на види:

Форвардний контракт - це стандартний документ, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на певних умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого форвардного контракту. При цьому будь-яка сторона форвардного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством. Продавець форвардного контракту не може передати (продати) зобов'язання за цим контрактом іншим особам без згоди покупця форвардного контракту.

Одним з видів біржових угод на строк є ф'ючерсні угоди, предметом яких є стандартні біржові контракти на стандартизований товар з визначеним наперед строком виконання, але за ціною, встановленою на день укладання контракту.
Ф'ючерсний контракт визначається Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" як стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на певних умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту.

При цьому будь-яка сторона ф'ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством. Покупець ф'ючерсного контракту має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту.

Наступним видом біржових угод є опціон, тобто стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту. Перший продавець опціону (емітент) несе безумовне та безвідкличне зобов'язання щодо продажу цінних паперів (товарів, коштів) на умовах укладеного опціонного контракту. Будь-який покупець опціону має право відмовитися у будь-який момент від придбання таких цінних паперів (товарів, коштів).

Претензії стосовно неналежного виконання або невиконання зобов'язань опціонного контракту можуть пред'являтися виключно емітенту опціону. Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам протягом строку його дії.

7.Фінансові посередники.

В Україні, до основних інститутів, зареєстрованих як фінансові посередники, відносяться:

Інвестиційні фонди - це юридичні особи, які створюються у формі закритого акціонерного товариства (ЗАТ), і діють у сфері інвестування (в інтересах і за рахунок засновників інвестиційного фонду шляхом випуску інвестиційних сертифікатів та комерційної діяльності з приватизаційними паперами).

Відкритий інвестиційний фонд - це фонд, що здійснює випуск інвестиційних сертифікатів із зобов'язаннями перед учасниками за їх викуп.

Закритий інвестиційний фонд - це фонд, що здійснює випуск інвестиційних сертифікатів без зобов'язань про їх викуп. Засновниками можуть бути як фізичні, так і юридичні особи (якщо частка майна держави не перевищує 25 відсотків у статутному фонді). З приватизаційними паперами інвестиційний фонд може здійснювати комерційну діяльність, а також купівлю-продаж.

Інвестиційною компанією - є торгівець цінними паперами, який, крім здійснення інших видів діяльності, може залучати кошти для спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів та їх розміщення.

Згідно із Законом України "Про цінні папери і фондову біржу" торговцями цінними паперами можуть виступати юридичні особи, для яких операції з цими паперами є винятковим видом господарської діяльності.

Дозвіл можуть отримати акціонерні товариства, статутний фонд яких сформовано за рахунок іменних акцій. Торговці цінними паперами мають право здійснювати такі види діяльності: діяльність щодо випуску цінних паперів; комісійну діяльність з цінними паперами; комерційну діяльність з цінними паперами.

Дилерські послуги - це регулярно здійснювана підприємницька діяльність, головним змістом якої є купівля - продаж цінних паперів за власний рахунок. Джерелом доходу дилера є різниця між ціною продажу певного виду цінних паперів та ціною їх придбання. Дилери діють на ринку цінних паперів від свого імені, виражаючи власну волю та власні інтереси..

Брокерські послуги представляють собою регулярну діяльність, головним змістом якої є укладання угод по операціях з цінними паперами за рахунок клієнтів. Джерелом доходу брокера є комісійна оплата його послуг (це, як правило, 1, 5 - 2, 5 відсотка від суми контракту). Брокери завжди діють на ринку цінних паперів як особи, що виражають бажання та інтереси своїх клієнтів. За виконання доручених операцій клієнти сплачують брокерам комісійні.

Депозитаріями цінних паперів є юридичні особи, які ведуть суто депозитарну діяльність та можуть здійснювати кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів. Депозитарна діяльність - це надання послуг у зберіганні цінних паперів, незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

 

Тема 11. Методы контроллинга


<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Зразок посвідчення опікуна | Зразок заяви в суд про оголошення фізичної особи такою, що померла
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | <== 11 ==> | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 | 122 | 123 | 124 | 125 | 126 | 127 | 128 | 129 |
studopedia.info - Студопедія - 2014-2018 год.
Генерация страницы за: 0.113 сек.