Що таке особисті немайнові права фізичних осіб?

Дата добавления: 2014-12-06; просмотров: 860

Основна форма та метод роботи МОП укладаються в розробці конвенцій і рекомендацій.

Конвенція — це міжнародний акт, що, будучи ратифікованим державою-членом МОП, стає обов'язковим для виконання цією державою.

Рекомендації — це орієнтири для держав, які використовуються ними під час розробки соціально-економічної політики, законів, інших заходів у соціально-трудовій сфері.

Важливий напрям роботи МОП і її органів — діяльність із забезпечення повної зайнятості населення, попередження та скорочення безробіття.

У своїй діяльності Міжнародна організація праці керується чотирма стратегічними цілями:

- просування і проведення в життя основних принципів і прав у сфері праці;

- створення великих можливостей для жінок і чоловіків в одержанні якісної зайнятості і доходу;

- розширення охоплення та ефективності соціального захисту для усіх;

- зміцнення трипартизму і соціального діалогу.

Можна виділити наступні основні напрямки діяльності МОП:

- розробка міжнародної політики і програм з метою сприяння основним правам людини, поліпшенню умов праці і життя, розширенню можливостей зайнятості;

- створення міжнародних трудових норм, підкріплених унікальною системою контролю за їхнім дотриманням; ці норми служать орієнтиром для національних органів у проведенні в життя такої політики;

- проведення в життя великої програми міжнародного технічного співробітництва, виробленої і здійснюваної в активному партнерстві з учасниками МОП, у т.ч. надання допомоги країнам у її ефективній реалізації;

- питання професійної підготовки і навчання, дослідження і видавнича діяльність уна підтримку цих зусиль.

З розвитком світової економіки, економічної інтеграції та співробітництва різних країн постало завдання узгодити і узагальнити трудові відносини, які склалися на національних ринках праці. Виконання цього завдання взяла на себе МОП. На міжнародних конференціях праці були прийняті конвенції і рекомендації, в яких юридично закріплені норми трудових відносин як частина міжнародного права. Конвенції та рекомендації МОП після ратифікації їх парламентами багатьох країн стали складовою національного трудового права.

У 1998 році Міжнародна конференція праці прийняла урочисту Декларацію про основні принципи і права в сфері праці. В ній підтверджується рішучість міжнародного співтовариства «дотримуватися, сприяти застосуванню і сумлінно запроваджувати в життя» право трудящих і роботодавців на волю об’єднання і колективні переговори, діяти в напрямку ліквідації усіх форм примусової або обовязкової праці, повного усунення дитячої праці і дискримінації в області наймання і занять. У Декларації підкреслюється, що всі держави-учасниці несуть зобов’язання дотримуватися цих принципів незалежно від того, ратифікували вони відповідні Конвенції чи ні.

Конвенція №29 про примусову чи обовязкову працю, 1930 року. Вимагає заборони примусової або обовязкової праці у всіх формах. Допускаються визначені виключення, такі як військова служба, належним чином контрольовані виправні роботи, праця при надзвичайних обставинах, таких як воєнні дії, при пожежі, землетрусах…

Конвенція №87 про волю асоціації і захист права на організацію, 1948 року. Встановлює право всіх трудящих і підприємців на створення і вступ в організацію за своїм вибором без одержання попереднього дозволу і встановлює ряд гарантій свободи їхньої діяльності без втручання органів державної влади.

Конвенція №98 про право на організацію і на ведення колективних переговорів, 1949 року. Передбачає захист від антипрофспілкової дискримінації, захист організацій трудящих і підприємців від взаємного втручання, а також заходи для сприяння колективним переговорам.

Конвенція №100 про рівну винагороду, 1951 року. Закликає встановлювати рівну оплату для чоловіків і жінок за працю рівної цінності.

Конвенція №105 про скасування примусової праці, 1957 року. Забороняє використання будь-якої форми примусової чи обов’язкової праці як засобу політичного придушення, виховання, покарання за вираження політичних і ідеологічних поглядів, мобілізації трудових ресурсів, встановлення трудової дисципліни, покарання за участь у страйках чи дискримінації.

Конвенція №111 про дискримінацію в області праці і занять, 1958 року. Закликає до проведення національної політики, спрямованої на усунення дискримінації при наймі, професійній підготовці, у відношенні умов праці по ознаці раси, кольору шкіри, статі, віри, політичних поглядів, національного чи соціального походження, на сприяння рівності можливостей і звертання.

Конвенція №138 про мінімальний вік для прийому на роботу, 1973 року. Має на меті усунення дитячої праці; встановлює, що мінімальний вік для прийому на роботу не повинен бути нижче віку завершення обов’язкової освіти.

Конвенція №154 і Рекомендації №163 про колективні переговори, 1981 р., передбачають переговори з метою визначення умов праці і зайнятості, регулювання відносин між підприємцями та працюючими або їх організаціями. При переговорах важливо мати необхідну інформацію для їх компетентного ведення. З цією метою державні органи повинні представляти необхідну інформацію про загальне соціально-економічне становище країн, підприємці повинні представляти інформацію про соціально-економічний стан підприємства.

В даний час перед МОП стоять якісно інші цілі і задачі, ніж ті, що стояли перед нею 15-20 років тому. Це повязано насамперед із глобалізацією світової економіки, негативні наслідки якої позначаються на трудящих усіх країн, що змушені працювати в умовах жорсткої конкуренції, прискорення технологічних змін, росту соціальної нерівності і скорочення можливостей урядів.

Тема 15. Международная торговля

15.1. Теории международной торговли

15.2. Торговая политика

15.3. Тарифные и нетарифные методы регулирования международной торговли

15.4. Международная торговля услугами