Права і обов’язки приватного лікаря ветеринарної медицини

Дата добавления: 2014-10-29; просмотров: 4957

Базуючись на вимогах законодавства, права і обов’язки приватних лікарів ветеринарної медицини, правила надання ними послуг та обов’язки і права споживача ветеринарних послуг можна сформулювати наступним чином.

Права приватного лікаря ветеринарної медицини:

– працювати на засадах індивідуальної трудової діяльності (фізична особа-підприємець);

– створювати юридичні особи будь-яких організаційно-правових форм (товариства, приватні підприємства), які будуть працювати як ветеринарні заклади: клініки, лікарні, дільниці, лабораторії тощо;

– купувати повністю або частково ветеринарне виробниче майно, будівлі, споруди, інструменти, обладнання у державних закладів, сільськогосподарських підприємств тощо;

– користуватися майном державних ветеринарних установ і сільськогосподарських підприємств за згодою власників на правах оренди;

– самостійно встановлювати форми, системи і розміри оплати праці найманих робітників;

– самостійно планувати ветеринарну виробничу діяльність з урахуванням епізоотичного стану, захворюваності незаразними хворобами тощо;

– укладати договори у письмовій або усній формі із сільськогосподарськими підприємствами – власниками тварин, продуктів, сировини;

– встановлювати власні розцінки на ветеринарні роботи;

– відкривати рахунки у банках за власним вибором (для розрахунку з організаціями і підприємствами, зберігання коштів тощо);

– за власним розсудом розпоряджатися прибутком, оскільки прибуток отриманий за рахунок власної діяльності;

– отримувати необмежений за розмірами прибуток;

– користуватися державною системою соціального страхування і соціального забезпечення (пенсії, лікарняні листи, пільги тощо);

– оскаржувати дії органів державної влади і посадових осіб у випадку порушення прав і законних інтересів підприємця.

Обов’язки приватного лікаря ветеринарної медицини:

– отримати ліцензію на приватну ветеринарну практику і діяльність;

– забезпечувати належну якість робіт і послуг;

– застосовувати у своїй діяльності нешкідливі лікарські засоби, які не діють негативно на людей, тварин, довкілля;

– відповідати за своїми зобов’язаннями власним майном (для фізичних осіб), або майном фірми (для юридичних осіб);

– укладати договори на ветеринарне обслуговування або проведення окремих робіт у зоні своєї діяльності (кожен займається відповідно до ліцензії лікуванням тварин, штучним осіменінням, виробництвом і торгівлею ветеринарними товарами і препаратами, здійсненням дезінфекції, дезінсекції та дератизації тощо);

– дотримуватись прав і законних інтересів власників тварин, а також власників сировини і продуктів;

– впроваджувати заходи з охорони праці і техніки безпеки за ветеринарної діяльності;

– укладати з найманими робітниками трудові договори, платити їм не менше мінімальної заробітної плати;

– забезпечувати найманим працівникам належні умови роботи;

– надавати податковим органам декларацію про доходи і сплачувати податки;

– у випадку банкрутства своєчасно повідомляти про це у встановленому порядку.

Правила надання платних послуг приватним лікарем ветеринарної медицини:

– ветеринарний заклад, ветеринарний спеціаліст-підприємець під час надання ветеринарних послуг керуються законами України;

– ветеринарний заклад, спеціаліст-підприємець, які надають послуги, зобов’язані мати вивіску із зазначенням профілю, форми організації діяльності у ветеринарній медицині, назви фірми, адреси і режиму роботи;

– лікар-підприємець повинен надавати споживачам за їх вимогою інформацію про реєстрацію, ліцензію на право діяльності в галузі ветеринарної медицини та іншу інформацію;

– інформація лікаря ветеринарної медицини підприємця має бути доступною для споживача і містити дані про місце знаходження ветеринарного закладу, перелік основних видів платних ветеринарних послуг і форми їх надання, прейскурант на ветеринарні послуги, відомості про державну реєстрацію підприємця (закладу) і ліцензію на певний вид ветеринарної діяльності, зразки препаратів і лікарських форм, зразки типових документів (договорів, квитанцій, жетонів, розписок, талонів тощо), відомості про пільги, які передбачені для певних верств населення (інваліди, учасники війни тощо) згідно із законодавством, нормативні правові документи з питань ветеринарного обслуговування тварин та захисту прав споживачів;

– лікар ветеринарної медицини має застосовувати засоби і методи, які виключають негативний вплив на тварин, гарантувати безпечність ветеринарних препаратів і заходів стосовно їх здоров’я і продуктивності, не допускати нанесення шкоди здоров’ю споживачів, а також довкіллю.

Споживач ветеринарних послуг зобов’язаний:

– надавати лікарю ветеринарної медицини за його вимогою тварин для огляду, негайно повідомляти про всі випадки раптової загибелі, одночасного захворювання великої кількості тварин, про їхню незвичайну поведінку;

– застосовувати заходи з ізоляції тварин, які підозрюються у захворюванні, до прибуття лікаря ветеринарної медицини;

– проводити реалізацію м’яса, молока, м’ясних і молочних продуктів, яєць та інших продуктів тваринництва лише після проведення ветеринарно-санітарної експертизи і отримання висновку про придатність їх для харчових цілей;

– представляти трупи тварин, які загинули, продукти забою худоби і птиці, які непридатні до вживання людиною, на ветеринарно-санітарні заводи або худобомогильники для знищення;

– забезпечувати відповідні вимоги годівлі і утримання тварин, а також проведення обов’язкових лікувально-профілактичних заходів у терміни, які визначені інструкціями і відповідними документами.

Правила оформлення замовлень на ветеринарні послуги:

– спеціаліст-підприємець може приймати усні і письмові замовлення;

– надавати послуги на основі договору, абонементу, талону, касового чеку тощо;

– зобов’язаний попереджувати про можливі ускладнення і про порядок прийняття заходів щодо їх усунення;

– якщо споживач порушує умови проведення ветеринарних заходів, ветеринарний спеціаліст має право розірвати договір, відмовитися від виконання послуг і вимагати компенсацій.

Порядок оплати послуг ветеринарного лікаря-підприємця визначається на договірних умовах за згодою сторін. Вона може бути одночасною, коли розрахунок проводиться відразу після виконання робіт, або поетапною. Розрахунки за договором здійснюються у суворо встановлені терміни.

Контрольні запитання

1. Які права щодо організації та здійснення господарської діяльності має лікар-підприємець?

2. У чому полягають обов’язки ветеринарного лікаря-підприємця?

3. Які правила надання платних послуг приватним ветеринарним лікарем-підприємцем?

4. Яких правил повинен дотримуватись споживач ветеринарних послуг?

5. За якими правилами оформлюються замовлення на ветеринарні послуги?

6. Яким є порядок розрахунків за надані ветеринарні послуги?

Завдання для практичних занять. Розробити правила надання платних послуг для ветеринарного лікаря-підприємця. Розробити правила роботи ветеринарної аптеки. Скласти пам’ятку для споживача ветеринарних послуг про права і обов’язки лікаря та власника тварини.

1.5. Порядок державної реєстрації ветеринарного лікаря-підприємця(фізичної особи)та закладу ветеринарної медицини(юридичної особи)

Обов’язковою умовою підприємницької діяльності є її державна реєстрація, реєстрація у фондах обов’язкового соціального страхування, податкових органах, ліцензування, отримання відповідних дозволів.

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців – це засвідчення факту створення або припинення діяльності юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Правила державної реєстрації регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців проводиться державним реєстратором у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи-підприємця. Відомості щодо зареєстрованих суб'єктів підприємницької діяльності вносять у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в межах країни.

Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, складає інформаційний ресурс держави.

1. Для державної реєстрації фізичної особи-підприємця особа повинна подати державному реєстратору за місцем проживання такі документи:

– заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця;

– копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів (ідентифікаційний код);

– документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця.

2. Для державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) подає державному реєстратору такі документи:

– заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи;

– копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом;

– два примірники установчих документів (статуту);

– документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи.

В окремих випадках до цього переліку документів можуть бути додані інші документи. У разі, якщо проводилося резервування найменування юридичної особи, додатково подається довідка з Єдиного державного реєстру про таке резервування. Може додаватись копія рішення органів Антимонопольного комітету України або Кабінету міністрів України про надання дозволу на узгоджені дії або на концентрацію суб'єктів господарювання. У разі державної реєстрації юридичної особи, для якої законом встановлено вимоги щодо формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу) додатково подається документ, що підтверджує внесення засновниками вкладів до статутного фонду юридичної особи. У разі державної реєстрації відкритих акціонерних товариств додатково подається звіт про проведення підписки на акції, який засвідчено Державною комісією з цінних паперів та Фондового ринку України. За державної реєстрації юридичної особи, у засновниках якої є іноземна юридична особа (створення спільного підприємства), додатково подається документ про підтвердження реєстрації іноземної особи в країні її місцезнаходження, зокрема витяг із торговельного, банківського або судового реєстру.

Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичної особи-підприємця, якщо вони не передбачені вказаним вище переліком.

За наявності всіх необхідних документів і відсутності підстав для відмови реєстрація фізичної особи-підприємця здійснюється протягом двох робочих днів, а юридичної особи – протягом трьох робочих днів.

За проведення державної реєстрації сплачується реєстраційний збір у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – за проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця та десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – за проведення державної реєстрації юридичної особи. Неоподатковуваний мінімум доходів громадян у 2012 р. становить 17 грн.

У результаті державної реєстрації дані суб’єкта підприємницької діяльності (фізичної особи-підприємця чи ветеринарного закладу певної організаційно-правової форми) будуть занесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Державний реєстратор передає відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи-підприємця.

Підприємцю або ветеринарному закладу державним реєстратором надається виписка з Єдиного державного реєстру, яка є документом, що підтверджує державну реєстрацію. Надалі виписка видається юридичній особі або фізичній особі-підприємцю за їх письмовим запитом протягом двох робочих днів з дати подання цього запиту, плата за виписку становить один неоподаткований мінімум доходів громадян. Виписка видається на спеціальному номерному бланку та є документами суворої звітності.

У виписці зазначаються:

– найменування юридичної особи або ім'я фізичної особи-підприємця; ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків;

– місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця;

– прізвище, ім'я та по батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи або від імені фізичної особи-підприємця без довіреності, у тому числі підписувати договори, їх реєстраційні номери облікових карток платників податків;

– наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи або фізичної особи-підприємця;

– дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі;

– дата видачі виписки.

Виписка з Єдиного державного реєстру підписується державним реєстратором і засвідчується його печаткою.

Після державної реєстрації підприємець або підприємство має бути зареєстроване у фондах соціального страхування та у податковому органі, податковій адміністрації за місцем реєстрації. Правила оподаткування підприємців та підприємств регулюються Податковим кодексом України.

За бажанням обирається система оподаткування. Умови оподаткування можуть бути загальними, тоді податки сплачуються відповідно до отриманого прибутку, але у такому разі необхідно вести ретельний облік витрат і прибутків, підтверджувати всі свої дії документально. Інший варіант – спрощена система оподаткування та обліку і звітності перед податковими органами, тоді значно зменшується кількість звітів, не потрібно вести ретельний облік, та встановлюється фіксована ставка податку залежно від обсягів річного доходу та кількості найманих працівників. Окремо підприємець чи підприємство реєструється як платник податку на додану вартість.

Наступним кроком є отримання ліцензії на певний вид (види) ветеринарної діяльності. Ліцензія може бути видана відділом ліцензування Державної ветеринарної та фітосанітарної служби або Обласним управлінням державної ветеринарної медицини у разі дотримання підприємцем (підприємством) відповідних ліцензійних вимог.

Також підприємець (підприємство) може обрати який завгодно банк та відкрити там поточний рахунок для безготівкового розрахунку.

Можливо на початку господарської діяльності підприємцю (підприємству) можуть знадобитись інші дозволи, які видаються органами місцевого самоврядування та контролюючими державними органами, наприклад дозвіл на розміщення об’єкта торгівлі (кіоск, магазин, аптека), висновки санітарно-епідеміологічної та пожежної служби про відповідність встановленим вимогам тощо.

Отже алгоритм створення власної справи буде наступним (рис. 7–8).

Рис. 7.Створення приватної справи для фізичних осіб

Рис. 8.Створення приватної справи для юридичних осіб

Припинення підприємницької діяльності може бути з власної ініціативи, на підставі рішення суду у випадках, передбачених законо­давством України, у разі закінчення дії ліцензії або її анулювання, також підприємець може бути визнаний господарським судом банк­рутом у порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Контрольні запитання

1. Що таке державна реєстрація підприємництва?

2. Які документи необхідно подати для державної реєстрації підприємця-фізичної особи?

3. Які документи необхідно подати для державної реєстрації юридичної особи?

4. Який документ підтверджує державну реєстрацію підприємця або підприємства?

5. Які існують системи оподаткування і в чому їх відмінність?

6. У чому полягають обов’язкові післяреєстраційні процедури?

Завдання для практичних занять. Заповнитибланк-заяву для реєстрації підприємця-фізичної особи (Форма N 5-ОПП) та юридичної особи (Форма № 1). Заповнити заяву на видачу ліцензій різних видів. Скласти алгоритм дій для державної реєстрації підприємця-фізичної особи або юридичної особи.