Функція встановлення мети.

Дата добавления: 2014-10-29; просмотров: 2058

Якщо розглядати процес управління в перспективі, то виявиться, що будь-який заклад своєю сьогоденною діяльністю спрямований у майбутнє, прагне досягти певного ідеального стану. Цей ідеальний стан (взірець) виражений комплексом параметрів, що описують майбутній стан системи. Ці параметри, кінцеві та проміжні, і є цілями функціонування організації.

Підметою слід розуміти такий майбутній стан об’єкта управління, який передбачається досягти спільною працею колективу організації.

Цілеспрямованість – це основна риса будь-якої людської діяльності.

Управління соціально-економічними системами відрізняється від управління технічними чи біологічними системами тим, що вплив суб’єкта управління на об’єкт здійснюється постановкою перед останнім певних цілей. Для кожного підприємства є система цілей, яка включає економічні, соціальні, організаційно-технічні, морально-етичні, перспективні та поточні, загальні та часткові, кінцеві і проміжні, галузеві, територіальні та інші.

Мета євідправним пунктом при розробці та прийнятті управлінських рішень і одночасно засобом мотивації працівників.

У першому своєму значенні мета управління встановлює коло проблем, з яких мають прийматися рішення, та напрями вирішення цих проблем, у другому – дає змогу підвищити результативність праці, оскільки безцільне і нерозумне управління нездатне викликати творче захоплення та енергію у працівників.

Мета відіграє також роль контрольного стандарту, з яким порівнюють фактично досягнуті результати окремих працівників та колективу у цілому.

Мета має бутиреальною, зрозумілою, кількісно та якісно визначеною, розмежованою у часі та просторі (рис. 45).

Рис. 45.Вимоги до мети

Вимога реальності цілей означає, що вона має відповідати трудовому потенціалу співробітника чи колективу, тобто не бути завищеною або заниженою.

Зрозумілість мети означає, що вона повинна бути чітко сформульованою, зрозумілою для колективу чи окремого працівника. Мета колективу, як правило, потребує розчленування її при доведенні до окремих працівників на чіткі завдання кожному з них.

Кількісна та якісна визначеність мети означає, що перевага повинна надаватися завданням, які можна виразити кількісно або ж оцінити якісно у взаємозв'язку з якістю праці працівників.

Розмежованість мети означає, що кожен співробітник або група повинні чітко знати свою відповідальність та внесок, який вони можуть зробити в досягнення мети під власну відповідальність. Розмежування мети необхідне як між окремими працівниками і групами їх, так і в часі, тобто передбачати певні строки досягнення поставлених завдань.

Тільки за умови додержання розглянутих вимог мета стає важливим інструментом у руках менеджера.

Мета діяльності закладу обрана правильно тоді, коли вона задовольняє вимогам загально-соціальних законів та відповідає об'єктивним можливостям і рівню зрілості самого суб'єкта управління.

Функція планування.

У логічній послідовності функцій менеджменту наступне місце після функції «Встановлення мети» посідає функція «Планування». Це зумовлене логікою людської діяльності взагалі і порядком здійснення процесу управління соціально-економічними системами, зокрема ветеринарними закладами.

Планування в управлінні це:

1) конкретизація цілей управління в системі показників діяльності закладу;

2) розробка стратегії і тактики діяльності орієнтованої на досягнення цілей менеджменту.

Звідси витікає економіко-організаційний характер планування. Економічне планування полягає у розробці планів господарської діяльності, виражених певним переліком економічних показників. В умовах ринку кожен заклад самостійно встановлює перелік показників плану власної господарської діяльності, виходячи з своїх цілей та потреб управління організацією. Економічне планування входить до складу методів управління.

З погляду менеджменту функція планування полягає у розробці змісту та послідовності дій для досягнення сформульованих цілей, у тому числі відображених в економічних планах.

Усю різноманітність планів, розроблюваних на підприємствах та в організаціях, можна класифікувати за такими ознаками.

За предметом планування – планування цілей, планування засобів, планування процесів.

Залежно від строків планових горизонтів ­– довгострокове планування (більше ніж на 5 років), середньострокове (від 1 до 5 років), короткострокове (до 1 року), оперативне (на день, декаду, місяць, квартал).

За масштабами планування: загальне планування організації, планування по галузях діяльності, планування проектів (завдань).

За сферами планування: фінансове планування, планування виробничої діяльності, планування робочої сили та ін.

Планування в менеджменті має забезпечувати виконання таких завдань:

- внесення моменту свідомої організації господарської діяльності;

- спонукання працівників «зазирати в майбутнє», тобто прищеплення їм здатності погоджувати щоденні дії з перспективою розвитку підприємства;

- встановлення взірця, показників контролю фактичних параметрів.

Для того щоб функція планування досягла зазначених вище цілей, вона повинна ґрунтуватися на таких принципах: повнота, точність, економічність, безперервність, гнучкість, масовість (рис. 46).

Рис. 46.Принципи планування

Принцип повноти. Планування повинне охоплювати всі галузі діяльності організації, а також усі етапи, дії та операції господарських процесів та процесів управління. Якщо при плануванні щось залишається поза увагою менеджера, то в цій ланці неминуче виникнення зривів, неузгодженості.

Принцип точності. При плануванні потрібно максимально досягти високої точності економічних параметрів, кількісних та якісних характеристик дій. В окремих випадках можливі відхилення точних параметрів без шкоди для загального ходу господарювання.

Принцип ефективності. Розробка такого варіанту виробництва товарів і послуг, який при існуючих обмеженнях використовуваних ресурсів забезпечує отримання найбільшого економічного ефекту. Відомо, що кожен ефект в кінцевому підсумку полягає в економії різних ресурсів на виробництво одиниці продукції. Першим показником планованого ефекту може служити перевищення результатів над витратами.

Принцип безперервності. Планування досягає поставлених цілей тоді, коли воно здійснюється не епізодично, а безперервно як у часі, так і в просторі. Цей принцип тісно пов'язаний з принципом гнучкості: якщо плани виявляться не досить обгрунтованими, то їх потрібно переглядати.

Принцип масовості. Обгрунтовані плани можуть бути розроблені тільки при залученні до процесу планування співробітників, які виконуватимуть ці плани. Залучення майбутніх виконавців до процесу розробки планів стимулює усвідомлене виконання їх, активізує активність виконавців, дає змогу врахувати обставини, які можуть бути невідомі менеджеру.

Організаційне планування має свої прийоми та методи.

До методів організаційного планування відносять: метод послідовного опису операцій, графіки виконання; метод робочого календаря.

Метод послідовного опису операцій. Суть цього методу полягає у складанні плану послідовного виконання робіт, у якому кожна з них описується з необхідним ступенем деталізації.

Графіки виконання. Графіки виконання передбачають, що, коли і ким має бути зроблене у межах певних строків виконання (початок і закінчення робіт).

Метод робочого календаря. Робочий календар - це план роботи керівника чи фахівця на певний період.