Головна сторінка Випадкова сторінка КАТЕГОРІЇ: АвтомобіліБіологіяБудівництвоВідпочинок і туризмГеографіяДім і садЕкологіяЕкономікаЕлектронікаІноземні мовиІнформатикаІншеІсторіяКультураЛітератураМатематикаМедицинаМеталлургіяМеханікаОсвітаОхорона праціПедагогікаПолітикаПравоПсихологіяРелігіяСоціологіяСпортФізикаФілософіяФінансиХімія |
Особливості американського, європейського та японського підходів до менеджменту.Дата добавления: 2014-10-29; просмотров: 10061
Американська школа менеджменту: перша історична класична школа, що залишається провідною у світі і зараз. В США існує ґрунтовна менеджерська освіта (268 шкіл бізнесу мають дворічну програму «магістр ділового адміністрування» (МВА), які щорічно закінчують понад 70 тисяч осіб. американський стиль - це жорсткий агресивний менеджмент орієнтований на досягнення результату. Високий рівень підготовки та розвитку менеджерів сприяє величезна кількість навчальних і наукових видань, спеціальних журналів, спеціальні тренінгові програми про корпоративне життя в США, утворення компаніями товариських мереж, що допомагають швидше пристосуватись до нового середовища. Серед прийомів навчання виділяються рольові ігри, що демонструють варіанти менеджерської поведінки, цінується новаторство та незалежна думка. Японська школа менеджменту: використовує зарубіжний досвід менеджменту (насамперед США) але враховуючи японські традиції (повага до старшого, дисципліна, самовідданість ідеї та своїй організації) ґрунтується на колективістських засадах. Акцент робиться на підготовці менеджерів безпосередньо у компаніях. Японський менеджмент, як і японські компанії, зорієнтований на світові ринки. Щодо європейської школи менеджменту, то її досвід не є однорідним: Досвід Франції: державний сектор в країні виробляє 20% внутрішнього валового продукту, що зумовлює потребу у менеджерах відповідного спрямування. Мета уряду – ефективне використання переважної кількості ресурсів країни, контроль діяльності та облік. У франції існують два типи державних підприємств – ринкового типу і монополісти, яких підтримує держава. Якщо в першому випадку ефективним буде управління за американськими рецептами, то у другому випадку добре себе проявляє формалізована, бюрократична система управління. Таблиця 2 - Особливості американської та японської моделі менеджменту
Досвід Німеччини: увага держави до соціального захисту працівників, регулювання трудових відносин. Авторитарний стиль керівництва вважається ознакою лідерської поведінки але водночас прийнято, що має бути турбота менеджерів про підлеглих. У Німеччині працює закон про залучення робітників до управління підприємством (1951 р.) та утворення виробничих рад (вибори через 4 роки), що покращує співпрацю між власниками підприємств та найманими працівниками. Італія: перевага віддається діям у середовищі з низькими ризиками, проявляється загальна тенденція до колегіального прийняття рішень. Австрія: наголос на самореалізацію у якості керівника. Високо ціниться незалежність і конкурентоспроможність менеджера, прагнення до зменшення ризиків для фірми. Великобританія: успішних менеджерів відрізняє винахідливість, адаптивність, а індивідуалізм вважається найвищою цінністю. Австралія: відчутний вплив на менеджмент моральних аспектів, при аналізі досягнень враховується їх політична і соціальна цінність. Питання для самоконтролю. 1. Якою є сутність менеджменту та розуміння терміну «менеджмент»? 2. Що таке взаємодія, делегування, повноваження, відповідальність у теорії управління ? 3. Які переваги та недоліки усного, письмового, деталізованого, розмитого делегування повноважень? 4. У чому полягає сутність складових менеджменту? 5. Рівні управління та їх значення в організації діяльності ветеринарного закладу та галузі в цілому? 6. Класичні, синтетичні та сучасні теорії менеджменту? 7. Перерахуйте універсальні принципи управління А.Файоля? 8. Охарактеризуйте модель ідеальної бюрократії М.Вебера? 9. У чому відмінності американської, японської та європейської моделі менеджменту? Завдання для практичних занять.Охарактеризуйте рівні управління в закладах ветеринарної медицини різних рівнів. Розробити систему делегування повноважень у комерційному ветеринарному закладі. проаналізувати відповідність класичних принципів управління сучасним вимогам до ветеринарних закладів.
|