Зміст процесу управління людьми.

Дата добавления: 2014-10-29; просмотров: 1281

Для розробки способів ефективного впливу на трудовий колектив необхідно насамперед правильно розуміти зміст процесу управління людьми, який виявляється в:

- визначенні функціональної ролі кожного члена колективу, його прав та обов'язків, відповідно до характеру виконуваних ним завдань, а також рівня його загальноосвітньої підготовки та професійної кваліфікації, здібностей та інтересів;

- закріпленні всіма наявними засобами соціального статусу кожного працівника, який визнається всіма або майже всіма членами колективу;

- створенні умов, за яких працівники могли б успішно реалізувати свої професійні та соціальні потреби, для чого необхідна належна організація виробничого процесу, правильна побудова системи заохочень, залучення працівників до управління.

Практично праця менеджера з управління підпорядкованими йому людьми полягає у вирішенні трьох основних проблем: визначення потреб у робочій силі, її прискіпливий добір, поточне управління людьми.

При визначенні потреби в робочій силі потрібно виходити з виробничо-господарських завдань певної дільниці, ефективного завантаження кожного працівника та економного використання засобів на оплату праці. При створенні колективу краще залучати людей, які вже мають досвід аналогічної роботи та високу кваліфікацію. В подальшому краще провести перепідготовку і професійну переорієнтацію власних працівників, ніж наймати їх зі сторони. Менеджер повинен об'єктивно оцінити кваліфікацію працівника і його потенційні можливості. В подальшому дії менеджера направлені на створення повноцінного трудового колективу та нормального соціально-психологічного клімату в ньому.

Таблиця 5 - Характеристики формальних та неформальних груп

Методи управління трудовим колективом.

Відповідно до мотиваційної характеристики у складі методів управління виділяють три групи:

– економічні;

– організаційно-розпорядчі;

– соціальні.

Економічні методи управління об'єднують усі методи, за допомогою яких здійснюється вплив на економічні інтереси колективів і окремих їхніх членів. Цей вплив здійснюється матеріальним стимулюванням окремих працівників і колективів у цілому.

Організаційно-розпорядчі методи спрямовані на використання таких мотивів трудової діяльності, як почуття обов'язку, відповідальності, у тому числі адміністративної. Ці методи відрізняються прямим характером впливу: будь-який регламентуючий чи адміністративний акт підлягає обов'язковому виконанню.

Соціальні методи ґрунтуються на використанні соціального механізму, що діє у колективі (неформальні групи, роль і статус особистості, система взаємовідносин у колективі, соціальні потреби та ін.)„