Головна сторінка Випадкова сторінка КАТЕГОРІЇ: АвтомобіліБіологіяБудівництвоВідпочинок і туризмГеографіяДім і садЕкологіяЕкономікаЕлектронікаІноземні мовиІнформатикаІншеІсторіяКультураЛітератураМатематикаМедицинаМеталлургіяМеханікаОсвітаОхорона праціПедагогікаПолітикаПравоПсихологіяРелігіяСоціологіяСпортФізикаФілософіяФінансиХімія |
Приватній власностіДата добавления: 2014-10-29; просмотров: 1326
Приватне підприємство є найзручнішою формою створення ветеринарного закладу (рис. 10). Під час створення приватного підприємства не потрібно створювати статутний фонд, що значно зменшує фінансові витрати засновника. Приватне підприємство, будучи юридичною особою, знаходиться у власності засновника та базується на основі його приватного майна. Власник самостійно визначає структуру та порядок управління і розподілу прибутку підприємства. На відміну від підприємця-фізичної особи власник приватного підприємства не відповідає за його борги своїм майном, у разі банкрутства такого підприємства борги будуть покриватися за рахунок його активів, грошей на рахунках та майна, яке є на балансі підприємства і може бути продане. Іншою організаційно-правовою формую ветеринарного закладу, яка може бути обрана засновником, є господарське товариство. Господарськими товариствами визнаються підприємства, створені громадянами або юридичними особами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, акціонерні товариства, командитні товариства. Товариство з обмеженою відповідальністю створюється шляхом створення статутного капіталу та затвердження статуту. Статутний капітал товариства поділений на частки відповідно до внесків засновників та установчих документів. Товариство з обмеженою відповідальністю відповідає за своїми боргами (зобов’язаннями) тільки своїм майном. Учасники товариства несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, лише у межах своїх вкладів. Більшість господарських товариств, які існують на ринку, – це товариства з обмеженою відповідальністю. Товариство з додатковою відповідальністю відрізняється від попереднього тим, що несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників. Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків в межах вартості належних їм акцій. Статутний капітал акціонерного товариства може формуватись за рахунок продажу акцій. Акціонерні товариства можуть бути таких типів: –відкрите акціонерне товариство – коли акції вільно продаються і можуть бути придбані фізичними або юридичними особами; –закрите акціонерне товариство – коли акції можуть бути придбані, або лише визначеними в установчих документах категоріями осіб: наприклад, лише засновниками або членами трудового колективу підприємства. Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники). Ці умови визначаються в установчому договорі. Підприємством, яке базується на колективній власності, є виробничий кооператив. Виробничим кооперативом визнається добровільне об'єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні майнових пайових внесків, в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності. Виробничий кооператив є юридичною особою і діє на основі статуту. Найменування виробничого кооперативу повинно містити слова "виробничий кооператив" або "кооперативне підприємство". Спільне підприємство – підприємство, у статутному капіталі якого є більше ніж 10 % іноземних інвестицій, а одним із засновників його є іноземна юридична особа. Спільними підприємствами в Україні, зокрема, є Німецько-Українська науково-виробнича фірма «Бровафарма» та інші. Об’єднання підприємств – це асоціації, корпорації, консорціуми, концерни. Асоціація – договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, способом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації має бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств – учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. В Україні функціонує «Асоціація спеціалістів ветеринарної медицини України». також асоціації можуть бути створені за регіональним або галузевим принципом. Корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств з делегуванням ними окремих повноважень органам централізованого управління корпорації. В Україні у 1991 р. створена корпорація «Укрзооветпромпостач», до складу якої входять 25 обласних підприємств з реалізації засобів захисту тварин, три спільні підприємства з виробництва ветеринарних товарів, розгалужену систему аптек в усіх регіонах України. Консорціум – тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність. Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну. Державні і комунальні господарські об'єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об'єднання (комбінат, трест тощо). Установчі документи суб'єкта господарювання.Установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, статут (положення) суб'єкта господарювання. В установчих документах мають бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону. Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству. Положенням визначається господарська компетенція органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи інших суб'єктів.Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно до закону. Зразки статуту приватного підприємства, кооперативу та товариства з обмеженою відповідальністю наведені в додатках.Контрольні запитання 1. Які підприємства можуть бути створені з метою господарської діяльності? 2. Які існують установчі документи юридичної особи та їх функції? 3. Вимоги до статуту юридичної особи. 4. Що таке мале підприємство та його ознаки? 5. Які вимоги до створення приватного підприємства? 6. Які існують господарські товариства та їх особливості? 7. Які існують об’єднання юридичних осіб? Завдання для практичних занять. Скласти Статут ветеринарного підприємства відповідно до вимог законодавства (приватного підприємства. господарського товариства тощо).
|