Організація як об’єкт управління.

Дата добавления: 2014-10-29; просмотров: 1252

Менеджер здійснює свої функції, працює в організації. У галузі ветеринарної медицини організації можуть бути різних форм власності, приватні та державні. приватні (бізнесові) та держані заклади ветеринарної медицини різняться між собою не тільки за організаційно-правовою формою, а і за метою своєї діяльності.

Державні установи ветеринарної медицини відповідно до законодавства та положень про них виконують функції нагляду та контролю за ветеринарною справою відповідно територіального поділу, контроль за епізоотичною ситуацією, безпекою та якістю продуктів тваринного (а на ринках і рослинного) походження, забезпечують епізоотичний моніторинг хвороб тварин, діагностику хвороб тварин, ветеринарний контроль на кордоні і транспорті, науково-дослідну діяльність. основною метою таких закладів є виконання покладених на них державою завдань та дотримання встановленого порядку діяльності.

Приватні, бізнесові, заклади ветеринарної медицини це виробники та продавці ветеринарних товарів та медикаментів, заклади роздрібної торгівлі, аптеки, ветеринарні клініки та фірми із надання ветеринарних послуг сільськогосподарським підприємствам. основним їх завданням є отримання прибутку за рахунок господарської діяльності, зокрема – ветеринарної, хоча це не звільняє їх від виконання положень ветеринарного законодавства.

Ветеринарна медицина, як галузь, має велику кількість видів діяльності але всі вони здійснюються організаціями (закладами, установами, фірмами тощо) які за своєю суттю володіють подібним набором характеристик і розвиваються за однаковими законами. Керівнику ветеринарного закладу незалежно від форм власності необхідно розуміти основні правила управління організацією.

Категорії "організаційна структура" та "організація", "організаційний процес (діяльність)" не є синонімами.

Організаційна структура закладу.За визначенням Честера Бернарда: “Організація – це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети або спільних цілей”. Всі організації мають загальні для них характеристики.

Всі організації використовують чотири види ресурсів:

- людські ресурси;

- фінансові ресурси;

- фізичні ресурси (сировина, устаткування тощо);

- інформаційні ресурси (рис. 25).

Рис. 25. Загальна системна модель організації

Будь-яка організація є відкритою системою.Ресурси, які організація використовує для виробництва продукції (надання послуг) вона забирає із зовнішнього середовища. В свою чергу продукція, що виробляється організацією також реалізується у зовнішньому середовищі. Отже організація може існувати лише у взаємодії з оточуючим середовищем. Це означає, що будь-яка реально існуюча організація є відкритою системою.

Всі організації здійснюють горизонтальний і вертикальний поділ праці. Якщо навіть дві людини працюють спільно для досягнення єдиної мети, вони повинні поділити роботу між собою.

Поділ загальної роботи в організації на її складові частини називається горизонтальним поділом праці. Результатом горизонтального поділу праці є формування окремих підрозділів організації (відділів, цехів, виробництв, ділянок тощо).

Оскільки робота в організації розподіляється між окремими підрозділами та виконавцями, хтось має координувати їх діяльність. Внаслідок цього об’єктивно виникає потреба у так званому вертикальному поділі праці, тобто у відокремленні діяльності із координації дій від самих дій, що координуються.

Діяльність з координації роботи інших людей в широкому розумінні і становить сутність управління організацією, менеджменту. Можна сказати, що менеджмент - це вміння досягати поставлених цілей шляхом використання праці, інтелекту та мотивів поведінки інших людей.

Всі організації мають структуру (сукупність підрозділів та зв’язків між ними, а також взаємовідносин між рівнями управління та функціональними сферами діяльності), яка надає їм цілісність й спроможність реалізувати своє призначення.

Глобальною метою діяльності будь-якої організації - є досягнення успіху. Організація вважається успішною, коли вона досягає поставлених перед собою цілей. Складовими успіху при цьому виступають:

а) виживання, тобто можливість існування якомога довше;

б) результативність та ефективність.

За словами П. Дракера:

- результативність - коли робляться правильні речі (doing the right things);

-ефективність- коли ці правильні речі створюються як слід (doing things right).

Перше і друге є однаково важливим.

Якщо мета організації обрана правильно, це означає, що діяльність організації задовольняє важливу, реально існуючу потребу (наприклад: створюються ліки, які добре продаються, запропоновані послуги користуються попитом, діяльність державної служби дозволяє зберегти здоров'я людей і тварин та зменшити ризики негативних подій тощо). Результативність у такому розуміння - це щось невідчутне, непомітне, результат сприймається як належне, як невід'ємна частина існування організації. Ефективність, навпаки, можна вимірювати, передати кількісно. Ефективність організації має назву продуктивності і вимірюється як співвідношення вартісної оцінки використаних ресурсів та отриманого прибутку (для бізнесових організацій) чи витрат на проведення заходів і збитків яких вдалося запобігти внаслідок цих заходів (для державних установ).