Головна сторінка Випадкова сторінка
КАТЕГОРІЇ:
АвтомобіліБіологіяБудівництвоВідпочинок і туризмГеографіяДім і садЕкологіяЕкономікаЕлектронікаІноземні мовиІнформатикаІншеІсторіяКультураЛітератураМатематикаМедицинаМеталлургіяМеханікаОсвітаОхорона праціПедагогікаПолітикаПравоПсихологіяРелігіяСоціологіяСпортФізикаФілософіяФінансиХімія
Ризики ветеринарного підприємництва
Дата добавления: 2014-10-29; просмотров: 1622
|
|
Будь-яка дія у сфері підприємництва пов’язана з ризиком. Так, у разі поставки ветеринарних товарів лікар-підприємець приймає на себе ризик несвоєчасного їх отримання, поставки неякісних товарів, біопрепаратів із простроченим терміном використання тощо. Заключаючи договір зі споживачами ветеринарних послуг, він ризикує не отримати оплату за свою працю через неплатіжну спроможність власників тварин, низьку якість продуктів і сировини тощо.
Невизначеність, що пов'язана з можливістю виникнення в ході здійснення ветеринарної підприємницької діяльності несприятливих умов, ситуацій та наслідків несе загрозу ризику.
У ринковій економіці ризик є невід’ємним атрибутом господарювання. Невизначеність призводить до того, що уникнути ризику неможливо. Але це не значить, що слід шукати такі рішення, в яких завчасно відомий результат, вони, як правило, малоефективні. Необхідно навчитися передбачати ризик, оцінювати його розміри, планувати заходи щодо його запобігання, тобто управляти ризиком.
Джерелом ризику є дві великі групи факторів:
1) загроза або небезпека виникнення невдач у процесі здійснення підприємницької діяльності;
2) небезпека змін зовнішнього середовища, які можуть викликати несприятливі наслідки, втрати ресурсів, матеріальні та інші збитки тощо.
Ризик в цілому можна визначити як:
- небезпеку можливих втрат ресурсів або недоотримання прибутку;
- можливість негативних наслідків у результаті певних рішень або дій;
- невпевненість в отриманні відповідного доходу;
- дію, яка в тією чи іншою мірою загрожує суб'єкту певною втратою.
Навіть за частково регульованої економіки та ретельного вивчення ринку маркетологами суб'єкти господарської діяльності позбавлені абсолютно всебічної і достовірної інформації про кон'юнктуру ринку, фінансовий та виробничий стан підприємств-конкурентів, їхні плани, що посилює об’єктивний характер економічних ризиків.
Отже, основною характеристикою ризику є небезпека втрат. До втрат, пов’язаних з ризиком, належать не витрати ресурсів, а випадкові, повною мірою можливі втрати, які виникають через відхилення реального ходу справ від запланованого. Ці втрати не піддаються точному прогнозуванню і не враховуються у бізнес-плані.
Втрати, які можуть виникнути за ветеринарного підприємництва, розділяються на матеріальні, трудові, фінансові, втрати часу і спеціальні втрати (рис. 14).
Рис. 14.Види втрат
Матеріальні втратиу сфері ветеринарного підприємництва виражаються у додаткових витратах або прямих втратах матеріальних засобів (біопрепарати, медикаменти, деззасоби, інструменти, обладнання). Наприклад, у лікуванні хронічних хвороб інколи доводиться багаторазово повторювати лікувальні процедури, що призводить до перевитрат ветеринарних препаратів порівняно з нормативами або прогнозами. Матеріальні втрати виражаються в одиницях, в яких прийнято вимірювати кількість певного виду ресурсів (медикаменти – у гамах, мілілітрах, біопрепарати – в дозах тощо). Для загального обліку матеріальні втрати переводять у грошовий еквівалент.
Трудові втрати –це витрати робочого часу, які спричинені випадковими, непередбачуваними обставинами. До них належать: витрати праці ветеринарних спеціалістів на проведення додаткових лікувальних процедур, не передбачених технологією ветеринарних робіт, бездіяльність через несвоєчасне надання тварин для процедур тощо. Цей вид втрат виражають у людино-годинах (людино-днях) робочого часу. Перерахунок трудових втрат у грошовий еквівалент проводиться множенням на середню часову (денну) вартість робіт.
Фінансові втрати – виникають внаслідок прямих грошових збитків. Це не передбачені планом платежі, різного роду штрафи, втрати наявних коштів. Вони можуть бути пов’язані з недоотриманням грошей від споживачів ветеринарних послуг, неповерненням боргів, зменшенням виручки внаслідок зниження цін. Поряд з ними існують також фінансові втрати, які зумовлені заморожуванням рахунків, несвоєчасною видачею готівки, відстрочкою оплати за ветеринарні послуги.
Втрати часу – виникають у тих випадках, коли підприємницька діяльність відбувається повільніше, ніж було заплановано. Вони пов’язані з несвоєчасним постачанням техніки і обладнання. Оцінюють їх у годинах, днях, тижнях, місяцях, а їх вартість визначається виходячи із обсягу недоотриманого прибутку через втрати часу.
Спеціальні втратипов’язані зі збитками внаслідок спричинення шкоди здоров’ю і життю людей, навколишньому середовищу, іміджеві втрати підприємця, іншими негативними змінами морального і соціально–психологічного характеру. Грошова їх оцінка ускладнена, слід враховувати, що такі втрати можуть бути значними і мати важкі наслідки.
Класифікація ризиків. Ризики класифікують за джерелами виникнення, сферами діяльності підприємця та можливими наслідками (рис. 15).
Рис. 15.Класифікація ризиків
За джерелами виникнення ризики класифікуються на (рис. 16):
Рис. 16. Класифікація ризиків за джерелами
Політичні ризики обумовлені ризиком зміни державного устрою, частими змінами уряду, нестабільністю політичної влади, неадекватністю політичних рішень.
Господарські ризики – загроза виникнення не передбачених планами та прогнозами матеріальних і фінансових втрат та збитків, або недоодержання очікуваних доходів під час господарювання підприємця. Загроза виникнення збитків чи втрат в будь-яких видах діяльності, пов'язаних з виробництвом та реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг, товарно-грошовими та фінансовими операціями, комерційною діяльністю, здійсненням соціально-економічних та науково-технічних програм.
Найбільш суттєвими є наступні види господарських ризиків:
- невизначеність політичної ситуації, ризик несприятливих соціально-політичних змін у країні та регіоні;
- економіко-правовий ризик (нестабільність економічного законодавства або його недосконалість);
- зовнішньоекономічний ризик (можливість введення обмежень на торгівлю та постачання, закриття кордонів тощо);
- матеріально-технічний ризик (недостатній або низький рівень матеріально-технічної бази підприємства, що може ускладнити випуск високоякісної конкурентоспроможної продукції);
- постачальницько-збутовий ризик (постачання неякісних матеріалів, комплектуючих виробів або зрив чи зміна умов укладених договорів і термінів поставки; несвоєчасне постачання товарів споживачу, їх недостатня якість, несвоєчасне надання післяпродажних послуг тощо);
- нестабільна макроекономічна фінансова ситуація, коливання цін, валютних курсів (можливість втрат за зовнішньоекономічної ситуації або імпортозалежного виробництва);
- виробничо-технологічний ризик (аварії, виробничий брак, технічні недоліки тощо);
- управлінський ризик (нераціональний характер рішень, прийнятих менеджерами різних рівнів);
- маркетинговий ризик (неточне прогнозування обсягів досліджуваного ринку, ринкової кон'юнктури);
- невизначеність цілей, інтересів та поведінки учасників прийняття рішень у здійсненні господарської діяльності;
- неповнота та неточність інформації про фінансовий стан та ділову репутацію підприємств-учасників (можливість неплатежів, банкрутств, зривів договірних зобов'язань).
Форс-мажорні обставини включають:
• ризики стихійного лиха;
• ризики соціальних заворушень, війни, зміни політичного режиму;
• ризик втрати майна після пожежі.
За видами діяльності окрім господарського розрізняють ризик інвестиційний та фінансовий (ризик ліквідності та рентабельності), податковий та інноваційний ризик (рис. 17).
Рис. 17.Класифікація ризиків за видами господарювання
Інвестиційний ризик – це ризик підприємця, який характеризується можливістю виникнення фінансових втрат у процесі здійснення інвестиційної діяльності внаслідок невдалого вкладання коштів у неефективний інвестиційний проект.
Суб'єкти підприємництва для здійснення своєї діяльності використовують не тільки власний, а й додатковий (позиковий) капітал. Велика частка позикового капіталу (зобов'язань) для здійснення підприємницької діяльності підвищує ризик порушення принципу ліквідності підприємства, тобто існує фінансовий ризик – ймовірність втрати прибутку або капіталу, неможливості виплати позики тощо.
Фінансовий ризик поділяють на ризик ліквідності та ризик рентабельності.
Ліквідність (платоспроможність) – це показник фінансового стану, який показує, як швидко підприємство може безперешкодно продати свої активи, одержати гроші і повернути борги. Вона полягає у можливості підприємства швидко розрахуватися за допомогою наявного на балансі майна (активів) за своїми зобов'язаннями (пасивами). Від рівня ліквідності активів залежить платоспроможність підприємства.
Ризик ліквідності (платоспроможності) – це можливість виникнення несприятливих ситуацій із повернення боргів у визначені договорами терміни.
Рентабельність – це рівень ефективності господарювання, за якого отриманий за певний час прибуток порівнюється з витратами підприємства.
Ризик рентабельності — це невпевненість суб'єкта підприємницької діяльності в отриманні запланованого прибутку.
Фінансовий ризик пов’язаний також з тим що, платежі по кредиту необхідно проводити і тоді, коли підприємницька діяльність не дає запланованого прибутку. Результатом може бути продаж за безцінь майна та втрата власного капіталу.
Оскільки суб'єкти підприємництва є платниками податків, то й існує загроза податкового ризику.
Податковий ризик включає:
– неможливість використати з тих або інших причин податкові пільги, встановлені законодавством;
– зміну податкового законодавства.
Одним із пріоритетних напрямів розвитку економіки у ринкових умовах є впровадження інновацій у виробництво, що може викликати загрозу інноваційного ризику.
Інноваційний ризик – це міра збитків, які можуть виникнути у разі вкладання підприємцем коштів у виробництво нових товарів, технологій, послуг, які не відразу сприймаються ринком або не знаходять свого споживача взагалі. Наприклад вивід на ринок нового ветеринарного препарату у середньому коштує 500-900 тис. грн, і завжди існує ризик не повернути вкладені кошти.
За можливими наслідкамиризик може бути допустимий, критичний та катастрофічний (рис. 18).
Рис. 18.Класифікація ризиків за наслідками
Допустимий ризикне має загрози економічної доцільності господарської діяльності. Рівень допустимого ризику знаходиться у межах коливання рівня прибутку підприємця.
Критичний ризик пов’язаний з небезпекою втрат не лише всього прибутку, але й усієї суми вкладеного у справу капіталу. Розрізняють критичний ризик першого роду, загроза отримання нульового доходу, і другого роду, за якого підприємець не лише не отримує прибуток, але й втрачає всі вкладені в оборудку кошти.
Катастрофічний ризик характеризується загрозою понести втрати у розмірах, більших за активи підприємця. Якщо така загроза реалізується, вона неминуче призводить до банкрутства.
Способи запобігання та зниження ризиків.Повністю унеможливити виникнення непередбачуваних ситуацій під час господарської діяльності можна лише припинивши всяку діяльність, тому ризики у роботі ветеринарного підприємця будуть завжди, вони є невід’ємною частиною підприємницької діяльності.
Зважаючи на ймовірності небажаних непередбачуваних ситуацій, необхідно організувати підприємницьку діяльність таким чином, щоб зменшити ризик і пов'язані з ним втрати.
Необхідно здійснити ретельне планування підприємницької діяльності та прогнозування зміни зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства, провести глибокий аналіз прогнозованих базових фінансових показників та розрахувати варіанти екстремальних випадків: розрахунок за найгіршим сценарієм, коли зовнішні фактори максимально заважатимуть реалізації підприємницької ідеї, та розрахунок за найкращим сценарієм, коли вони будуть максимально сприятливими.
За найгіршого сценарію реалізації ідеї має бути забезпечена прибутковість, яка гарантує виконання зобов'язань перед кредиторами або партнерами.
Рис. 19. Методи зниження ризиків
Методи зниження ризику розділяють на такі групи (рис. 19):
1) технічні методи, які засновані на впровадженні різних технічних заходів (пожежна сигналізація, системи комп’ютерного обліку тощо);
2) правові методи: страхування, застава, неустойка (штраф, пеня), гарантія, завдаток тощо;
3) організаційно-економічні методи, що включають комплекс заходів, направлених на попередження втрат від ризику у випадках виникнення несприятливих обставин, а також на їх компенсацію у випадках виникнення втрат.
Найбільш розповсюдженими методами зниження ризику є: розподіл ризику між учасниками підприємницької діяльності, страхування ризику, резервування коштів на покриття непередбачених витрат, нейтралізація часткових ризиків.
Розподіл ризику здійснюється в процесі планування підприємницької діяльності. Кожний із партнерів виконує запланований обсяг робіт та несе відповідну частку ризику у випадку його невиконання. Але найбільш ризикує інвестор, тому потрібно знати, що труднощі в пошуку інвестора, як правило, збільшуються зі збільшенням ступеня ризику, що покладається на інвестора.
Страхування ризику являє собою систему відшкодування втрат страхувальниками у разі виникнення страхових випадків зі спеціальних страхових фондів, які формуються за рахунок страхових внесків.
Можуть бути застраховані прямі майнові збитки внаслідок форс-мажорних обставин, невиконання фінансових зобов’язань, пов'язаних з перевезенням та поставкою медикаментів та інших товарів тощо. Підлягає обов'язковому страхуванню цивільна відповідальність власників транспортних засобів, страхування від нещасних випадків на виробництві тощо. Сприятливим для лікаря є страхування власниками своїх тварин.
Створення резервів ресурсів на покриття непередбачених витрат дозволяє компенсувати ризик, який виникає в процесі реалізації підприємницької ідеї та згладити збої у здійсненні підприємницької діяльності. Для цього підприємець поступово накопичує резервний фонд, який використовує у разі несприятливої ситуації.
Часткові ризики – це ризики, які пов'язані з реалізацією окремих етапів (робіт) для здійснення підприємницької діяльності, але не впливають на реалізацію підприємницької ідеї в цілому.
Нейтралізація часткових ризиків передбачає черговість дій:
– розглядається найсуттєвіший ризик, який найбільше загрожує реалізації підприємницької ідеї;
– розраховуються перевитрати коштів із врахуванням ймовірності настання несприятливих подій;
– визначаються можливі заходи, які направлені на зменшення ризику;
– порівнюються витрати на реалізацію заходів та величина можливих втрат;
– приймається рішення щодо доцільності застосування запропонованих заходів;
– такі дії повторюються для наступного по суттєвості ризику.
Дуже важливо пам’ятати, що першочергового попередження вимагають ризики, які здатні спричинювати найбільші збитки, розмір можливих збитків завжди важливіший за їх ймовірність.
У практичній діяльності лікаря-підприємця слід дотримуватися правила – ніколи не вкладати у нову справу більше 10% свого капіталу. Намагатися впроваджувати паралельно декілька видів господарської діяльності, прямо не пов’язаних між собою та не залежних від різних факторів зовнішнього середовища.
Контрольні запитання:
1. Які виділяють види втрат?
2. Класифікація втрат.
3. Класифікація ризиків за джерелами.
4. Класифікація ризиків за видами господарської діяльності.
5. Класифікація ризиків за наслідками.
6. Шляхи профілактики та зменшення ризиків.
Завдання для практичних занять. Скласти план зменшення ризиків під час господарської діяльності ветеринарної аптеки, приватної практики тощо. Описати потенційні втрати, можливі за здійснення ветеринарного підприємництва.
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
| Власність ветеринарних фахівців, ветеринарних установ і організацій, оренда ветеринарного майна | | | Поняття про менеджмент |