Поняття про менеджмент

Дата добавления: 2014-10-29; просмотров: 1807

Сутність менеджменту, як виду людської діяльності полягає в управлінні людьми, технологічними процесами, фінансами, біологічними процесами тощо.

На практиці для позначення діяльності з координації роботи людей використовують різні поняття:

- “управління”;

- “менеджмент”;

- “адміністрування”;

- “керування” тощо.

“Управління” – найбільш загальне поняття. Воно поширюється на велике коло різноманітних об’єктів, явищ і процесів, наприклад:

- технічні системи;

- біологічні системи;

- господарські системи;

- суспільні системи;

- державні системи тощо.

“Менеджмент” – це поняття, яке використовують переважно для характеристики процесів управління господарськими організаціями (підприємствами) та управління персоналом, працівниками. “Адміністрування” – поширюється на управління державними установами або для позначення процесів керування діяльністю апарата управління підприємства. “Керування” – поширюється на мистецтво тієї або іншої особи (менеджера) впливати на поведінку і мотиви діяльності підлеглих з метою досягнення цілей організації. Отже, “менеджмент” – це надзвичайно широке та багатомірне поняття.

Етимологічно термін «менеджмент» утворився від англійського дієслова to manage (керувати) яке в свою чергу походить від латинського слова “manus” – рука. Початково це слово означало вміння дбайливо вести домашнє господарство, майстерно володіти засобами праці, вправно працювати. З появою багатьох видів роботи, з поглибленням спеціалізації виникла потреба в діяльності, яка пов’язувала в єдине ціле роботу багатьох окремих виконавців. Відповідно до цього трансформувався і зміст поняття “менеджмент”. Це слово увібрало у себе всі чисельні вимоги до управління як до науки, мистецтва ведення справ і стилю роботи. З сучасного Оксфордського словника англійської мови можна побачити такі тлумачення слова "менеджмент":

- спосіб, манера спілкування з людьми;

- влада та мистецтво управління;

- особливого роду вміння та адміністративні навички;

- орган управління, адміністративна одиниця.

Існують різні погляди на менеджмент, як на практичну діяльність. По-перше менеджмент - це професія де головним елементом є досвід керівника (менеджера), який дозволяє отримати практичний результат. По-друге менеджмент – це процес управління людьми, організація їх роботи з метою досягнення мети організації і головним при цьому є спілкування менеджера з людьми, вплив на них. По-третє – це процес прийняття обґрунтованих управлінських рішень на основі розрахунків та математичних моделей та на основі використання системи наукових знань.

Менеджмент– вид діяльності з організації колективної праці, спрямованої на досягнення мети підприємства, яке функціонує в ринкових умовах, шляхом раціонального використання його матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Отже, менеджери в організації (установі, фірмі) це керівники різних рівнів, які приймають управлінські рішення відповідно свого рівня управління та кола обов’язків. Виконавці (працівники, робітники) в свою чергу тільки виконують вказівки менеджерів і самі не приймають управлінських рішень.

Щоб зрозуміти сутність менеджменту слід розглянути взаємовідносини в організації між людьми. Під час процесу управління в організації відбуваються певні процеси, основні з яких можна описати категоріями: взаємодія, делегування, повноваження, відповідальність.

“Взаємодія” – скоординована у часі і просторі діяльність підрозділів або працівників організації спрямована на досягнення спільних цілей.

“Делегування” – процес передачі керівником своїм підлеглим завдань і повноважень.

“Повноваження” – право розпоряджатися ресурсами організації: матеріальними, фінансовими, людськими та інформаційними.

“Відповідальність” – зобов'язання які беруть на себе працівники внаслідок делегування їм повноважень.

Процес управлінської діяльності в організації будується на принципі делегування повноважень від менеджерів вищої ланки до менеджерів які їм підпорядковані і далі до виконавців.

Виходячи з конкретної ситуації, професійної компетенції менеджерів та моделі управління делегування може бути письмове та усне за формою і деталізоване та розмите за своєю суттю.

Письмове делегування повноважень – це документальне оформлення вказівок, розпоряджень тощо. Письмова форма делегування повноважень краща за усну у випадку доведення до підлеглих складних управлінських рішень, вказівок про виконання робіт, які тягнуть за собою певний рівень юридичної відповідальності. Але письмове делегування потребує часу і гальмує управлінський процес. Усне делегування повноважень не передбачає документального оформлення, що значно прискорює доведення до підлеглих інформації про завдання, але у такому разі неможливо чітко встановити зміст завдання у разі необхідності, більш вірогідне спотворення і викривлення інформації.

Деталізоване делегування повноважень передбачає постановку завдання в якому окрім вимог до кінцевого результату міститься детальна інструкція щодо дій виконавця. Це убезпечує керівника від хибних дій виконавця але сильно сковує його ініціативу. Під час розмитого делегування до виконавця доводять лише вимоги до кінцевого результату роботи не даючи чітких вказівок щодо шляхів його досягнення. Такий спосіб управління можливий за високих ділових та фахових якостей виконавців та їх вмотивованості до пошуку оптимальних шляхів виконання завдання.

У діяльності всіх менеджерів, незалежно від функції, яку вони виконують, посади, яку вони обіймають, галузі, у якій вони працюють, є дещо спільне. Саме це спільне, загальне для діяльності всіх менеджерів і становить фундамент науки менеджменту, складає її основи, які і є предметом вивчення ІІ модуля дисципліни «Менеджмент і маркетинг у ветеринарній медицині».

Менеджмент має три складових, які у поєднанні охоплюють всі сфери діяльності організації та сфери прикладання зусиль менеджера під час управління нею (рис. 20).

Рис. 20. Складові менеджменту

Організаційна складова менеджменту включає в себе формування структури та ієрархічної побудови організації. Функціональна складова менеджменту являє собою процес виконання менеджером своїх обов’язків, функцій управління. Особова складова менеджменту проявляється як мистецтво управління людьми, виробничими процесами, фінансами, яким оволодіває менеджер набуваючи досвіду роботи або маючи до цього природні здібності.

Саме вмінням менеджера-практика пристосувати досягнення науки про управління до конкретних умов організації, врахувати підходи до управління з позицій формування структури організації, забезпечення безперервного процесу управління та використання власного досвіду і інтуїції дає найкращі результати.

Таким чином, наука та мистецтво менеджменту не виключають, а доповнюють одне одного. Мистецтво менеджменту завжди спирається на наукові знання, які покладено в його основу (рис. 21).

Рис. 21. Основні складові та сфери менеджменту