Головна сторінка Випадкова сторінка КАТЕГОРІЇ: АвтомобіліБіологіяБудівництвоВідпочинок і туризмГеографіяДім і садЕкологіяЕкономікаЕлектронікаІноземні мовиІнформатикаІншеІсторіяКультураЛітератураМатематикаМедицинаМеталлургіяМеханікаОсвітаОхорона праціПедагогікаПолітикаПравоПсихологіяРелігіяСоціологіяСпортФізикаФілософіяФінансиХімія |
Моделювання конкурентних стратегій фармацевтичних підприємствДата добавления: 2014-10-29; просмотров: 1288
Створення конкурентних переваг здійснюється за допомогою розробки і реалізації відповідних конкурентних стратегій. Конкурентна стратегія - це концепція і система дій фармацевтичного підприємства, орієнтованих на досягнення її цілей. Мета конкурентних стратегій - забезпечення конкурентних переваг фармацевтичного підприємства на ринку відносно активних конкурентів. Формуються конкурентні стратегії на основі таких моделей і матриць (за М. Портером): • загальна стратегічна модель; • загальна конкурентна матриця; • модель конкурентних сил; • матриця конкурентних переваг; • модель реакції конкурентів. Загальна стратегічна модель Портераґрунтується на положенні, що шанс досягнути необхідного рівня рентабельності мають як великі фармацевтичні підприєм-
Розділ 4. Моделювання закономірностей фармацевтичного ринку і дослідження ства із значною часткою ринку, так і невеликі спеціалізовані фірми. При цьому небезпечною є середня позиція, і тому підприємствам, які не мають засобів чи зусиль для досягнення лідерства на ринку, необхідно сконцентрувати свою роботу на певному сегменті і нарощувати там переваги стосовно конкурентів. Зв'язок між часткою ринку і рентабельністю, за Портером, показаний на рис. 4.15. Рис. 4.15. Зв'язок між рентабельністю і часткою ринку за Портером. Модель Портера розглядає дві основні концепції тамування маркетингу й альтернативи, які притаманні кожній з них: вибір цільового ринку (в межах усієї галузі чи окремих сегментів) та стратегічна перевага (унікальність чи ціна). Для досягнення конкурентних переваг за Портером слід вибрати одну з трьох базових стратегій (рис. 4.16). Рис. 4.16. Матриця конкуренції за Портером.
|