Товарні знаки, бренди й упаковка лікарських засобів

Дата добавления: 2014-10-29; просмотров: 2462

упаковку, призначену для кінцевого споживача, а на другому етапі- в оптову (продуктову), орієнтовану на оптові та роздрібні фармацевтичні підприємства.

Первинна упаковка передбачає пакування таблеток і капсул в блістери, дозування і розливання рідких та сипучих речовин в ємності і укупорку останніх, а також маркування.

Групова упаковка ліків здійснюється шляхом їх пакування в картонні коробки, укладки і упаковки флаконів і ампул в "глибокі" блістери (так звані треї). На даному етапі наклеюють етикетки на флакони або картонні коробки, вкладають інструкції та інші необхідні засоби (ложки для дозування, пристрої для розрізання ампул тощо), наносять шифр (код) та іншу інформацію.

Третій етаппризначений для транспортної упаковки ліків, яка забезпечувала б їх схоронність і зручність доставки від виробника до комерційних фармацевтичних підприємств. Групову упаковку запаковують у вигляді бандеролей в термоусадочну плівку або картонні коробки, пакетують на піддони.

Функції упаковки:

• дає можливість збирати в потрібних обсягах і формі рідкі, гранульовані, си
пучі лікарські форми;

• захищає лікарський засіб при транспортуванні та зберіганні;

• полегшує використання ліків; можливе повторне застосування деяких видів упаковки;

• є засобом реклами та комунікації фармацевтичної фірми із споживачем: вона демонструє товарний знак, вказує вміст і правила використання препарату, за допомогою дизайну створює образ фірми-виробника;

• виготовлена для конкретної групи споживачів, сприяє ринковій сегментації;

• є важливим елементом планування нового лікарського засобу; іноді саме зав
дяки створенню принципово нової упаковки на ринку з'являлися нові модифікації пре
паратів (аерозольна упаковка лікарських засобів та косметичної продукції тощо).

На вторинній упаковці, а за її відсутності на первинній упаковці, в доступній формі повинна бути викладена така інформація:

• штрих-код лікарського засобу;

• назва лікарського засобу (супроводжується вказівкою на узвичаєну назву, якщо
назва придумана виробником); якщо лікарський засіб може застосовуватись у декіль
кох лікарських формах і/або маги різну силу дії - для кого призначений (для дитини,
дорослого, немовляти);

• назва й адреса виробника та/або замовника;

• лікарська форма із вказівкою маси, об'єму та кількості доз лікарського засобу;

• номер виробничої серії лікарського засобу;

• термін придатності лікарського засобу;

• умови зберігання лікарського засобу;

• номер реєстраційного посвідчення;

• повна якісна і кількісна характеристика діючих речовин із вказанням одиниць
дози, об'єму або маси залежно від шляху введення;

Розділ 5. Маркетингова політика лікарських засобів

• перелік допоміжних речовин, дія яких відома або наведена у настановах (якщо
лікарський засіб призначений для парентерального введення або є засобом для зовніш
нього застосування чи офтальмологічним лікарським засобом, то повинні бути зазна
чені всі допоміжні речовини);

• спосіб застосування і, у разі необхідності, шлях введення;

• за необхідності - особливі вказівки щодо лікарського засобу;

• запобіжні заходи;

• якщо лікарський засіб призначений для самостійного застосування - вказівка на
наявність укладки для медичного застосування всередині вторинної упаковки.

Перелічена інформація повинна бути наведена і на первинній упаковці, а за відсутності відповідної площі на первинній упаковці (якщо вона у вигляді блістера, первинній упаковці супозиторіїв, тюбика тощо) наводиться така інформація:

• назва лікарського засобу;

• доза, концентрація, активність лікарського засобу;

• номер виробничої серії лікарського засобу;

• термін придатності лікарського засобу;

• власник реєстраційного посвідчення.

На первинній упаковці невеликого розміру (ампули, тюбик-крапельниці, шприц-тю-бики), яка вміщується у вторинну упаковку і відповідає наведеним вище вимогам, наводяться такі дані:

• назва лікарського засобу, а при необхідності - його доза та шлях введення;

• маса, об'єм, концентрація або кількість одиниць дози лікарського засобу;

• номер виробничої серії;

• термін придатності.

Відповідно до світової практики, інформація про лікарський засіб має два рівні:

• перший рівень (професійний) - призначений для лікаря; інформація наводиться в Інструкції для медичного застосування;

• другий рівень - призначений для пацієнта; інформація наводиться в укладці або на вторинній упаковці.

До 2002 року інформація про лікарський засіб, вкладена в упаковку, призначалась лише для лікаря і мала назву "Інструкція для медичного застосування лікарського засобу".Інструкція повинна містити: назву лікарського засобу; загальну характеристику (хімічну назву, основні фізико-хімічні властивості, склад); відомості про фармакологічні властивості; покази для застосування; протипоказання; взаємодію з іншими лікарськими засобами; способи застосування та дози; побічну дію; запобіжні заходи; форми випуску; умови й термін зберігання; умови відпуску. Починаючи з 2002 року, поряд з Інструкцією для медичного застосування вводиться укладка - інформація для пацієнта.

При розробленні інструкції дня пацієнта, необхідно виконувати наступні умови і вимоги

• спосіб застосування безрецептурного і аналогічного рецептурного препаратів
відрізняється, навіть якщо покази до їх застосування однакові або вони застосовуються